Чи зуміла партія "Грузинська мрія" повністю взяти під контроль країну, розгромивши опозицію?
Події останніх тижнів показують, що це не так. І що партія влади почувається вкрай невпевнено.
І все через те, що 4 жовтня в Грузії відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування.
Вибори, не здатні змінити політичні розклади в країні, до яких влада підходить, повністю контролюючи Центрвиборчком і силові структури. А разом з тим – відмовившись від міжнародних спостерігачів, збільшивши прохідний бар'єр, депутатів, а також відмовившись від 40-відсоткового порогу для обрання кандидата за мажоритарною системою.
Однак, навіть такі повністю контрольовані вибори здатні стати каталізатором внутрішньої кризи.
Дійшло до того, що грузинська влада вже оголосила, що 4 жовтня планується силове захоплення влади, причому – за підтримки українських спецслужб.
Місцеві вибори стали справжнім випробуванням для грузинської опозиції.
Досить згадати, що указ про проведення виборів підписав Михеїл Кавелашвілі, якого в опозиції не визнають легітимним президентом Грузії.
Саме тому більша частина опозиції, включно з партією Михеїла Саакашвілі "Єдиний національний рух", а також п'ята президентка країни Саломе Зурабішвілі, закликали ігнорувати ці вибори.
Взяти участь у таких виборах вирішили лише дві опозиційні партії – і це мало б гарантувати "Грузинській мрії" безпроблемну перемогу.
Однак ближче до дня виборів усе змінилося.
Голова політради "Єдиного національного руху" Леван Хабеішвілі та громадський активіст і відомий оперний співак Паатой Бурчуладзе анонсували 4 жовтня масштабний мітинг, який має стати "судним днем" для керівної партії.
"4 жовтня – це не акція, 4 жовтня ми проводимо національні збори, на яких буде багато людей із регіонів і Тбілісі. Їх буде так багато, що, мабуть, такого на вулицях Тбілісі ще не було. Зараз ми замовляємо два мільйони запрошень. Запрошення одночасно буде мандатом, з яким потрібно буде проголосувати на зборах. Мандат роздаватимуть у руки, також його можна отримати біля дверей", – заявив Бурчуладзе.
У керівній партії очікувано висміяли цю ідею, прикрасивши її звичною іронією.
Однак ні реакція "Грузинської мрії", ні скептицизм частини суспільства не змогли негативно вплинути на авторів ідеї. Ба більше, це навіть виявилося для них свого роду стимулом.
Хабеішвілі і Бурчуладзе всього за півтора місяця досить упевнено провели кампанію з популяризації своєї стратегії, змусивши владу показати свою невпевненість.
У "Грузинській мрії" швидко прокинулися і, як зазвичай, негайно активували свій "силовий інстинкт" у тандемі з "пропагандистською машиною".
Для початку вони зробили несподівану для всіх кадрову перестановку. Було знято з посади призначеного всього п'ять місяців тому главу Служби державної безпеки Анрі Оханашвілі, а на його місце призначили лідера парламентської більшості Мамуку Мдінарадзе.
Як і в його попередника, у Мдінарадзе теж не було серйозного досвіду роботи в силових структурах, якщо не брати до уваги його роботу в МВС у далеких 2000-х на рядовій посаді.
Однак у "Грузинській мрії" (як і у випадку з іншими його попередниками) на нього покладають доволі великі надії і не скупляться на похвали.
А вже 11 вересня відомство Мдінарадзе заарештувало Левана Хабеішвілі, а також Муртаза Зоделаву, який перебував із ним на той момент і обіймав посаду головного прокурора за уряду Саакашвілі.
Звичайно, арешт Левана Хабеішвілі ні для кого не став несподіванкою, про що він сам неодноразово заявляв.
Однак усіх здивувала причина арешту, тобто – формулювання обвинувачення.
Як з'ясувалося, Служба безпеки звинувачує опозиціонера в підкупі посадових осіб. "Леван Хабеішвілі публічно, по телебаченню і в соціальних мережах обіцяв дати хабар співробітникам правоохоронних органів, якщо вони відмовляться виконувати свої обов'язки під час антиурядових протестів, а також якщо вони не будуть використовувати наявні в їхньому розпорядженні дозволені законом спецзасоби. Хабеішвілі публічно обіцяв виплатити 200 000 доларів США будь-кому, хто вчинить подібну дію".
Варто уточнити – Леван Хабеішвілі неодноразово публічно заявляв про це і справді обіцяв винагородити співробітників правоохоронних органів грошима (але вже після зміни влади), якщо вони відмовляться виконувати незаконні накази "Грузинської мрії" на день і стануть на бік народу.
Однак у цьому випадку належить з'ясувати, якою мірою вищезгадану пропозицію можна кваліфікувати як пропозицію хабара.
На думку юристів, пропозиція Хабеішвілі за жодних обставин не може вважатися пропозицією хабара, оскільки (за їхніми словами) це була лише публічна обіцянка, та й то на випадок зміни влади.
Ба більше, опоненти "Грузинської мрії" пригадали публічну обіцянку тодішнього прем'єр-міністра Мамуки Бахтадзе перед другим туром президентських виборів 2018 року списати майже 1,5 мільярда ларі банківських боргів у 600 тисяч громадян країни в обмін на їхню підтримку.
Тоді у звіті міжнародної місії спостерігачів цей факт був фактично прирівняний до факту підкупу виборців.
Передвиборчі репресії не закінчилися арештом Хабеішвілі і Зоделави.
Режим не став порушувати традицію, обрану останнім часом, і взявся за колишніх членів власної команди.
Цього разу жертвою став колишній міністр оборони Джуаншер Бурчуладзе, обвинувачений слідством у розкраданні бюджетних коштів в особливо великому розмірі. А раніше за аналогічними звинуваченнями був заарештований ще один високопосадовець – заступник міністра економіки Ромео Мікутадзе.
До речі, про арешт Бурчуладзе нещодавно повідомляв сам Хабеішвілі, прогнози якого останнім часом підозріло збуваються.
Ба більше, опозиція безпосередньо пов'язує арешт Джуаншера Бурчуладзе з очікуваним арештом іншого колишнього міністра оборони і дворазового прем'єр-міністра Іраклія Гарібашвілі, що активно обговорюється як у політичних колах, так і в соціальних мережах.
Крім того, ходять чутки про швидкий арешт ще двох персон (колись) із найближчого оточення засновника "Грузинської мрії" Бідзіни Іванішвілі: ексміністра внутрішніх справ Вахтанга Гомелаурі та ексглави Служби безпеки Григола Лілуашвілі.
Такі арешти показують, що "Грузинська мрія" вже давно втратила свою монолітність.
Ситуація, коли повний пакет влади зосереджений у руках прем'єра Іраклія Кобахідзе, робить небезпечним становище для багатьох його однопартійців.
І навіть – дозволяє прогнозувати можливий розкол між командами нинішнього прем'єра та засновником партії Бідзіною Іванішвілі (який фактично передав усі ключові посади команді Кобахідзе).
І нарешті – про "український слід" грузинських протестів.
Служба державної безпеки Грузії (СДБ) уже заявила, що розслідує справу про незаконне ввезення в країну вибухових речовин, у рамках якої було затримано двох громадян України.
"10 вересня вантажний автомобіль з українськими номерами, що прямував з України в Грузію транзитом через Румунію і Болгарію, перетнув державний кордон з боку Туреччини, і внаслідок його перевірки в транспортному засобі було виявлено 2,4 кг вибухової речовини гексоген, заздалегідь закладеної в ретельно замасковані схованки", – розповідають у СДБ.
Також там заявляють, що за даними слідства, вибухівку водієві вантажівки на території України передали співробітники Служби безпеки України (СБУ).
"Незважаючи на те, що затримані у своїх свідченнях вказують, що кінцевим пунктом призначення вибухівки була Російська Федерація, де, вочевидь, готували так звану операцію "Павутина-2", матеріали розслідування та інші оперативні матеріали вказують на єдине місце – Тбілісі", – стверджують у Службі безпеки Грузії.
Тим самим натякаючи на можливу участь української спецслужби в подіях, які грузинська влада вже безпосередньо оголошує спробою держперевороту.
І цей натяк підкріплюється ще однією заявою СДБ – про те, що вивчається участь у завезенні вибухівки з України в Грузію ще одного ексміністра оборони (але цього разу – часів президентства Саакашвілі) Бачани Ахалая.
Є всі підстави очікувати, що до 4 жовтня політична температура в Грузії досягне максимуму.
Найімовірніше, з наближенням дня виборів кількість провокацій від влади лише зросте.
А сам день 4 жовтня має всі шанси увійти в історію як ще один приклад жорсткого придушення грузинськими силовиками мирних протестів.
Євросоюз ніяк не може ухвалити остаточне рішення і скасувати дію безвізового режиму для громадян Грузії. Вважається, то це – удар насамперед по простих громадянах, а не по владі.
Однак правильно й інше – саме цього боїться грузинська влада.
Довгі роки безвіз був можливістю "спустити пару" усередині країни – ті, хто не хотів жити в Грузії Іванішвілі, мав можливість поїхати в ту саму Польщу і легально отримати там роботу.
Зі скасуванням безвізу всі ці люди почнуть масово повертатися до Грузії. І це не обіцяє нічого хорошого "Грузинській мрії".
Незалежно від того, як пройдуть вибори 4 жовтня.
Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі,
Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"
