У 2001 році Ярослав Попович став чемпіоном світу з велоспорту в категорії U-23
Легенда вітчизняного велоспорту Ярослав Попович посів трете місце в генеральній класифікації Джиро д’Італія-2003 та став найкращим молодим гонщиком Тур де Франс-2005.
На Великий петлі-2006 галичанин виграв етап гранд-тура, а за рік фінішував восьмим у загальному заліку, що є найкращим результатом в історії для представників України.
Однак першим справжнім успіхом для Поповича стала перемога на чемпіонаті світу -2001 в категорії U-23, який проходив у Лісабоні.
На той час Ярослав уже мешкав в Італії, де виступав за любительську команду Велютекс. На чемпіонаті світу-2000 у Франції українець став віцечемпіоном світу U-23, а напередодні наступного чемпіонату світу в Португалії вважався одним з фаворитів. Саме тоді Попович мав унікальну серію з 35 перемог в гонках протягом 2000-го та 2001-го років.
Ще одним з лідерів Велютексу та претендентом на перемогу в чемпіонаті світу був італієць Джампаоло Карузо. Велютекс фінансувався італійськими спонсорами, які, звісно, хотіли, щоб в Лісабоні переміг не українець Попович, а їхній земляк. За словами Ярослава, тренер Велютекса Оливано Локателлі пообіцяв спонсорам, що так і буде. Єдиним, хто не знав про ці домовленості, був Попович...
"Під час гонки ми з Карузо вирвалися вперед, – продовжує розповідь українець. – Коли Джампаоло почав говорити мені, щоб я допоміг йому виграти чемпіонат світу, я не відразу зрозумів, про що йде мова. Але коли Карузо знов під’їхав до мене і запропонував за допомогу 10 тисяч євро, вже сумнівів не було. Я йому навіть не відповів. Через деякий час італієць подвоїв ставку: "20 тисяч". Я знов не реагував. Далі, порадившись з кимось за допомогою навушників, Карузо знов значно підвищив пропозицію: "50 тисяч євро". На той час для мене це була фантастична сума. У любительському Велютексі я і близько не заробляв таких грошей. Однак у мене навіть не було думки серйозно розглядати пропозицію.
Уже ближче до фінішу Джампаоло знов наздогнав мене і прямо запитав "Скажи, скільки ти хочеш, ми заплатимо". Пізніше я назвав це "безлімітною пропозицією", яка у мене викликала тільки додаткову спортивну злість. Я пропустив Карузо трохи вперед, запланував обгін наприкінці спуску і перед останнім підйомом набрав швидкість та обігнав його як стоячого.
Пам’ятаю мить, як Джампаоло розгублено дивиться на мене в той час, як я його обходжу".
Ярослав Попович став чемпіоном світу. Джампаоло Карузо фінішував другим з відставанням у 17 секунд.
Бронзову медаль завоював ще один українець Руслан Грищенко. Відставання Руслана від Ярослава склало 84 секунди.
Як і Попович, Грищенко на чемпіонат світу в Португалію потрапив завдяки фінансовій допомозі італійської команди Велютекс. У категорії юніорів відзначився українець Олександр Квачук, який виграв золоту (гонка) та срібну (гіт) медалі.
На цьому пригоди Ярослава Поповича не завершились. Олівано Локателлі ввечері дав 21-річному українцю чистий аркуш паперу та сказав поставити там підпис. Мовляв, це буде майбутній контракт з професійною велокомандою. Ще недосвідчений у таких справах Попович підписав і наступний сезон зустрічав в складі команди Landbouwkrediet–Colnago.
Ярослав зізнається, що згідно зі своїм першим професійним контрактом заробляв близько 50 тисяч євро на рік. Хоча як чинний чемпіон світу міг підписати контракт з іншою командою на більшу суму – близько 100-150 тисяч євро.
А от зі спортивного боку, Попович не шкодує про цей "вибір без вибору", адже в Кольнаго ставка робилася на нього, він посів третє місце в генеральній класифікації Джиро д’Італія-2003, що потім дало змогу підписати контракт з однією з найкращих команд світу Діскавері Ченнел, капітаном якої був Ленс Армстронг.
Після завершення кар'єри велопрофі у квітні 2016 року, Попович 9 років відпрацював спортивним директором американської Trek-Segafredo (команда за цей час декілька разів змінювала головних спонсорів і, відповідно, назви). З цього року Попович, який вже 25 років проживає в Італії, відійшов від велоспорту і зайнявся будівельним бізнесом.
