Військові разом з волонтерами та виробниками зброї не покладають надій знайти рецепт протидії FPV-дронам.
Одним із перших засобів захисту від дронів стали системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), які глушать робочі частоти безпілотників. Але вони не гарантують безпеки, адже РЕБів на фронті хронічно не вистачає, а ворожі дрони постійно технологічно еволюціонують та змінюють частоти.
З початку 2025 року на полі бою масовими стали невразливі до РЕБ дрони на оптоволокні, від яких взагалі незрозуміло як захищатись. До того ж самих безпілотників у ворога стає більше, що дозволяє йому полювати за кожним окремим військовим, а не лише за "жирними" цілями.
Якщо РЕБ не працює, то наступним рубежем захисту є риболовні сітки, "мангали", маскування, тунелі, нори. Але це йде мова здебільшого про захист статичних позицій.
А що робити, коли загроза дрона виникає прямо під час переміщення? Пішки, у машині, багі чи мотоциклі, на даху бронетехніки. Ситуація, в якій військовий залишається сам-на-сам проти FPV-дрона є достатньо поширеною.
Порятунком може стати особистий засіб захисту: сіткомети, дробовики, автомат зі спеціалізованими патронами тощо. Зараз українська армія тестує різні засоби, щоб подарувати піхотинцю ще один шанс на виживання в дуелі з FPV-дроном.
Військові зрозуміли, що можливих варіантів дій під час атаки дрона лише три: намагатися втекти, сподіваючись, що пілот промахнеться; сховатися так, щоб дрон не помітив; або ж відкрити вогонь у відповідь.
Сховатись та втекти не завжди можливо. А от для вогню на знищення військові почали використовувати звичайні автомати та рушниці. "Якщо брати стандартний "калаш", поставити коліматор (оптичний приціл), тоді можна доволі якісно відпрацювати по дрону. Але все ж таки помпова рушниця – найкращий варіант", – розповідає "Оборонці" оператор FPV-дронів із позивним "Демон".
Втім, рушниця, яка стала одним із перших засобів активної боротьби з дронами, має низку суттєвих недоліків.
Вона громіздка, важка, вимагає певних навичок у користуванні, є далеко не в кожного бійця, а у критичний момент може й заклинити. Схожий випадок стався з військовим 4-го полку ССО: під час спроби збити дрон рушниця дала збій, і боєць був змушений відбивати FPV голими руками.
Одних лише рушниць явно недостатньо, аби системно протистояти дронами.
Саме тому інженери почали шукати нові рішення. Так з’явилися так звані "засоби останнього шансу" – сіткомети та спеціальні антидронові набої.
На українському ринку з’явилися виробники, які представили власні сіткомети – Ptashka Drones зі своєю "Пташкою" та TENETA зі своєю MITLA. "Це шанс, який повинен бути в кожного", – каже Артур Шагінян, розробник сіткомета MITLA.
За принципом дії вони нагадують пневматичний або стартовий пістолет, здатний випустити сітку на відстань 25–30 метрів. Сітка розміром 3,5 на 3,5 метри блокує пропелери дрона, змушуючи його впасти.
Вироби відрізняються між собою в деталях. "Пташка" багаторазова і може комплектуватися декількома картриджами. Вартість залежить від комплектації та коливається від 7900 до 19 500 гривень. Один бойовий картридж із сіткою коштує 1500 гривень.
Своєю чергою "Мітла" – одноразова, але компактніша і легша за "Пташку". Сіткомет важить приблизно 300 грамів. Вартість одного виробу складає 3500 гривень.
"Якось я віддав волонтеру три сіткомета, і вони під час евакуації змогли збити два дрони. Мені здається, що на автомобілі це найефективніший спосіб їх застосування", – ділиться Шагінян.
Втім, у таких засобів є і ризики. Зокрема, існує ймовірність, що сітка спровокує детонацію бойової частини дрона. "Російські дрони в основному літають на "вусах", які ініціюють підрив. Сітка може їх замкнути, що призведе до вибуху", – попереджає "Демон".
Розробники визнають цю проблему: "Я розумію скепсис військових, але у випадку, якщо хтось опиниться у ситуації сам-на-сам з FPV-шкою, на мою думку краще, щоб сіткомет був", – коментує Євген Сухінін, засновник компанії Ptashka Drones.
Попри обмежену кількість у військах, навчання з використанням сіткометів уже відбуваються. У лютому 2025 року Сили оборони протестували нові пристрої на полігонах із безпілотниками.
За словами опитаних "Оборонкою" бійців із різних бригад, випадки використання сіткометів на фронті поки що залишаються поодинокими, головним чином через їхню нестачу.
"Ми рухаємось до кодифікації, щоб він закуповувався державою в нормальних кількостях. Ми вже мали зустрічі з представниками Міноборони, проте є деякі бюрократичні нюанси, які не дозволяють зробити все швидше", – ділиться Сухінін.
Схожі процеси відбуваються зараз і в TENETA: "Ми зараз готуємось до сертифікації. Частини вже чекають, щоб мати змогу закуповувати сіткомети державним коштом", – каже Шагінян. І додає: "Сіткомет як турнікет: краще, щоб ним ніколи не довелося скористатися, але він має бути в кожного".
Крім сертифікації, розробники продовжують працювати над покращенням власних сіткометів. "Ми зараз працюємо над збільшенням дальності до 30-35 метрів та 20 метрів площі покриття сітки. Хочемо спробувати зробити його ще багатозарядним", – резюмує Сухінін.
Перші антидронові набої з’явилися в кустарних умовах. Їх почали створювати самі військові, експериментуючи з переробленням патронів для рушниць та автоматів. За задумом, з такими патронами будь-яка зброя має перетворитись на дробовик.
Для автоматів калібру 5.45 та 5.56 кулі замінювали на кілька дробинок, спресованих у термоусадку, епоксидну смолу або пластикову оболонку з 3D-принтера.
Така саморобка мала очевидні недоліки: неадаптована конструкція могла пошкодити зброю, а сама ефективність залишалася під питанням.
"Ми намагалися працювати з такими набоями, але вони навіть мішень не пробивали на 20 метрах. Як вони повинні збивати дрон – важко уявити", – каже "Демон".
За його словами, ці набої повинні імітувати дробовик, однак обмеження гільзи автоматного патрона не дає потрібної потужності: "У дробовика можна підібрати більший дріб, який має більше шансів пошкодити дрон. А щоб "дронобій" для калаша справді працював, потрібно змінювати всю конструкцію набоїв".
"Гострі Картузи" раніше публікували результати ураження дрона такими набоями й відзначали, що звичайна куля у багатьох випадках була б ефективнішою.
Стало зрозуміло, що для реалізації ідеї з патронами потрібна робота інженерів та системний підхід.
Раніше стало відомо про старт розробки промислових антидронових набоїв. Їхня головна мета – створити для них ефективну бойову частину, здатну надійно збивати дрони.
У коментарі "Оборонці" у Brave1 підтвердили, що ці набої вже застосовуються на фронті, але поки що вони залишаються не надто розповсюдженим засобом у боротьбі з FPV-дронами.
"Його неформальна назва – "Горошок". Я цим патроном уже стріляв і збив не одну FPV-шку", – написав на "Мілітарному" офіцер-інструктор з вогневої підготовки НГУ Тарас Олійник.
Ці антидронові набої вже кодифіковані. Ще кілька зразків перебувають шляху до цього. Водночас нарощується їх виробництво, аби забезпечити більшу кількість підрозділів та підвищити ймовірність перехоплення.
До створення протидронових набоїв також долучився благодійний фонд "Повернись живим". У своєму відео вони поділилися деталями про їх конструкцію.
Носик патрона зроблений з посиленого свинцю, який за собою тримає три латунні кульки діаметром у 5 мм. Одна з ключових переваг цих набоїв – висока швидкість уражаючих елементів – вдвічі більша ніж у гладкоствольних рушниць: 800 м/с проти 400 м/с.
Завдяки цим змінам, на стрільбах вдавалося збивати FPV-дрон на дальності 35-60 метрів.
"Якщо хтось купує собі гладкоствольну рушницю, йому обов'язково потрібні тренування, стрільба по тарілочках (мішеням). Рухомі цілі – це серйозний виклик для будь-якого стрільця", – каже Тарас Олійник.
На відміну від рушниці, ці набої дозволяють створити "хмару осипу", тобто щільний вогонь кульками, завдяки постійному вогню. "Треба якомога швидше натискати на спуск, приблизно супроводжуючи ціль по її траєкторії з невеличким випередженням. І тоді з кожним наступним пострілом ваші шанси на враження дрона підвищуються", – пояснює Тарас.
Окрему небезпеку становить бойова частина дрона. Якщо сіткомет блокує пропелери й гасить швидкість дрона, то антидронові набої не гасять його інерції.
Це означає, що збитий дрон може впасти поблизу та здетонувати. "Спочатку необхідно добре укритись. І лише потім, якщо немає іншого виходу – відкривати вогонь", – радить Тарас Олійник.Старший інструктор зі снайпінгу фонду Руслан Шпакович зазначив: "Нові кулі не замінять системи РЕБ, але можуть стати додатковим захистом, коли немає укриття чи часу знищити дрон інакше".
Також схожим проєктом займається "ДрукАрмія". Волонтерська спільнота налагодила 3D-друк антидронових дробових перехідників під автоматні набої для українських військових. Військові можуть отримати їх безплатно, для цього потрібно зареєструватися на сайті та пройти верифікацію.
Засобів останнього шансу існує багато, але ключовим чинником, що визначає виживання військового на полі бою, залишається його підготовка.
Точно стріляти, рухатися, знаходити укриття та взаємодіяти з побратимами – у комплексі все це суттєво підвищує шанси залишитися живим.
У листопаді 2024 року в рамках базової загальновійськової підготовки (БЗВП) було впроваджено новий курс, де з'явилася програма про протидію дронам.
Бійців учать не лише користуватися засобами радіоелектронної боротьби ближньої дії, а й збивати дрони з рушниць 12-го калібру та відпрацьовувати сценарії скидів боєприпасів із квадрокоптерів.
Утім, навіть таких заходів може бути замало. Український військовий і автор телеграм-каналу "Хто пустив сюди гайдзіна?" наголошує, що традиційні випробування, як-от "обкатка танком" (коли над бійцем в окопі проїжджає танк), сьогодні мають адаптуватися під нові виклики.
На його думку, підготовка повинна включати симуляції найгірших сценаріїв: спостереження, удари FPV та скиди. Лише так боєць зрозуміє, як діяти у критичний момент і вийти з-під удару живим.
Схожої думки дотримується "Демон". Він підкреслює: "У росіян хороші пілоти, тож просто втекти не вийде. Треба вчитися ховатися у густій "зеленці", якщо вона є, і не допустити, щоб тебе помітили".
Ефективний захист від дронів – це завжди ціла система, яка працює на кількох рівнях одночасно. Вона залежить не лише від того, наскільки добре підготовлений кожен військовий окремо, а й від того, як злагоджено діє весь підрозділ, підтримуючи одне одного в бою.
Вчасне виявлення загрози та налагоджений зв’язок здатні суттєво знизити ризики. "Найкраща боротьба з FPV – нормальний зв’язок і контроль неба. Нормальний РЕР, чітке відстеження маршрутів і позицій вирішують переважну більшість потенційних загроз значно ефективніше, ніж будь-яка зброя.
Можна супроводжувати підрозділи, використовувати НРК для логістики, повідомляти суміжників про активність дронів, створювати альтернативні шляхи, якщо десь регулярно втрачають машини чи людей, виявляти з того ж "мавіка" засідки – це все не складно" – пояснив "Оборонці" військовослужбовець одного з батальйонів безпілотних авіаційних комплексів (БПАК).
Дрони стали однією з найбільших загроз сучасної війни, що стали буденністю для фронту. Саме тому підготовка до протидії дроновим атакам має бути не другорядним, а обов’язковим елементом навчання.
У війні на виснаження, яку нав’язує Росія, уміння знизити втрати бійців важить не менше, ніж наявність найсучаснішої техніки. Адже мова йде про життя людей і збереження боєздатності підрозділів.
Системний підхід – від державних рішень і стратегій до розвитку навичок кожного військового – може стати тим щитом, який допоможе захистити наших людей від однієї з найстрашніших загроз сучасного поля бою.
