Ще за два тижні до пологів Людмила зі Сумщини почула тривожний діагноз: «У дитини патологія. Попередньо — пупкова грижа». Але після народження стало зрозуміло, що проблема серйозніша. Мама навіть не встигла обійняти донечку — її одразу забрали на обстеження.
Результати досліджень показали: у дівчинки відсутні передня черевна стінка та стінка сечового міхура, міхур відкритий. Це рідкісна і надзвичайно складна патологія, яка потребує хірургічного втручання. А такий рівень допомоги можливий саме в Охматдиті. Про історію порятунку дівчинки розповіли в найбільшій дитячій лікарні країни.
Перший час в Охматдиті Катруся провела в реанімації новонароджених, а згодом — місяць у хірургії новонароджених, де медики допомогли налагодити харчування через проблему з набором ваги.
Після цього пацієнтка продовжила лікування у відділенні урології, де лікарі готувалися до найскладнішого етапу — операції через вроджену відсутність передньої черевної стінки та стінки сечового міхура.
«Чим небезпечна ця патологія? Скласти сечовий міхур можна, але головне — чи працюватиме він, чи зможе скорочуватися і виконувати свої функції, — пояснює дитяча лікарка-уролог Аліна Пузько. — Часто у таких дітей міхур вивернутий і супроводжується міхурово-сечовідним рефлюксом — закидом сечі назад у сечоводи. Зазвичай ми усуваємо його під час формування міхура, пересаджуючи сечоводи. Але у пацієнтки міхур був хоч і маленьким, але дуже товстим і малорухомим. Створити з нього хороший резервуар — справжній виклик. Тож ми вирішили розділити етапи лікування».
Коли дитині виповнилося пів року, лікарі почали підготовку до операції. Та виникла ще одна перешкода: сеча потрапляла на черевну стінку, спричиняючи сильні запалення. Оперувати в такому стані було небезпечно, адже може бути неспроможність новоствореного сечового міхура. Спершу вдалося вилікувати запалення, і лише потім — прооперувати.
У 8 місяців команда урологів провела складне оперативне втручання, під час якого виконала одразу шість великих завдань: сформувала сечовий міхур, його шийку та уретру, відновила пупок, зробила пластику передньої черевної стінки, звела лонні кістки тазу.
Раніше подібні операції могли тривати до 6 годин, але злагоджена робота хірургів скоротила час удвічі. А це — менший ризик і безпечніший вихід із наркозу для дитини.
«Мама Катеринки завжди каже: „У нас все буде добре“. Її впевненість і довіра надихають нас, — діляться Аліна Пузько та завідувач відділення урології Максим Пономаренко. — Ми разом йдемо до спільної мети».
Зараз медики уважно стежать, як сечовий міхур росте та почне працювати. А мама Людмила мріє повернутись із донечкою додому — здоровими та спокійними.
Під звуки сирен і вибухів: у столиці медики пересадили органи померлої дівчинки трьом дітям
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
