Хокей на траві або хокей у залі – екзотичний вид спорту для України. Винятком можна вважати Суми і Сумську область. Там базується МСК Сумчанка.

Цей клуб – багаторазовий чемпіон України, володар Кубку України. Були успіхи і на міжнародній арені: Єврокубок Трофі-2008, фінали у 1997 та 2012 роках, фінал EuroHockey Indoor Club Cup-2009.

На початку 2025-го Сумчанка поповнила колекцією трофеїв перемогою в Кубку Європейських чемпіонів з індорхокею, здолавши нідерландський SCHS. Зрозуміло, що цей клуб є головним постачальником талантів і для національної команди.

Особливо виділяється Карина Леонова. Вона ж Аріна, Аріша, Арінка. Чому так – дізнаєтеся з інтерв'ю.

Гравчиня має безліч індивідуальних нагород, виділяється на полі впевненістю, а поза ним – харизматичністю та гумором.

"Чемпіон" вирішив поспілкуватися з нею, щоб дізнатися про її яскравий і не найпростіший шлях до успіхів.

Аріна активно веде соцмережі. У Tik-Tok має понад 70 тисяч підписників. Така активність викликана, перш за все, щирістю. Дівчина розповіла, що при народженні від неї відмовилася рідна мама з Харкова, але невдовзі її забрала сім'я з Сум, в якій було аж 25 дітей.

Так, нас було багато. Я була одна із наймолодших у сімʼї. Найскладнішим було вже десь після 14 років, коли ти вже доросліший і маєш робити справи по дому, допомагати по господарству: у нас було багато курей, кіз, собак і всього іншого. І за цим усім треба було слідкувати.

Українська зірка хокею на траві визнає, що в такій юрбі дітей завжди було чим зайнятися.

Життя проходило так: школа, робота на городі, справи по дому, можливо, треба було пасти гусей, як зараз пам'ятаю, а вже після цього всього маю робити уроки.

І вже потім, якщо зробила це все, то, можливо, мама дозволить піти на тренування або кудись.

Наприклад, ділитися чимось солодким або речами, не знаю, це теж було дуже складно. Нас багато було, мама, звичайно, намагалась, щоб усім щось дісталось, але не завжди виходило.

Утім, не обійшлося і без приємних моментів. Гравчиня майже щорічно відвідувала родину в Італії. І тут варто пояснити: в українській і в італійській мовах поняття "родина" і "сім’я" не завжди збігаються за змістом. Сім'я (famiglia) в Італії – звичне нашому "сім'я", де чоловік + дружина та діти. "Родина" включає більш ширше поняття.

З приємних моментів можу виділити, що майже кожне літо та зиму на канікули їздила до родини в Італії. Там я відпочивала, море, морозиво скільки захочеш. Це один із найкращих моментів у житті, родина для мене стала як рідна, і по цей день я приїжджаю туди як додому.

У відео клубної пресслужби чи на особистих сторінках можна побачити, як дівчата називають її Аріна, хоча в усіх протоколах – Карина. Причина такого – велика сім'я.

Мене звати Карина по паспорту, але в житті я Аріна майже для усіх (посміхається – прим.). Оскільки нас було три Карини в домі, то це мама вирішила прибрати одну букву "К". І я стала Аріна, то ото так і залишилось", – зізнається одна з лідерок збірної України.

Звичайно, тема знайомства з біологічною матір'ю та батьком завжди переслідувала дівчину. У неї навіть була можливість відвідати передачу на національному телебаченні.

Мене запрошували на програму "СТБ", писали, що знайшлись мої рідні, що вони десь за межами країни. Але, як з'ясувалося, це неправда, історія ніяк не закінчилась. Бо якщо я правильно зрозуміла, то біологічна мама не захотіла брати участь – але це моя здогадка. Щоправда, я й сама не факт, що пішла б.

По татовій лінії Карина має африканське коріння. Звичайно, у дитинстві через це іноді було дуже непросто: булінг, дивні погляди на вулиці тощо.

Ой, булінгу було дуже багато. Особливо в школі. На вулиці в ті часи було дуже важко, хотілося бути білою, щоб люди не ображали.

Навіть терла себе губкою, бо гадала, що зможу відтерти себе (сміється – прим.) але нічого не виходило.

Утім, вона себе переборола. З часом Аріна прийняла свою особливість і могла дати опір тим, хто ображає її.

"Було дуже неприємно, звісно, але з часом я просто почала розуміти: колір шкіри – це мій дар. Коли я бувала в Італії – там взагалі ніколи не звертали уваги, біла я чи темношкіра, я не розуміла, чому у нас так.

Я не завжди стримувалася. Коли мені кричали "чорна" або "негр" чи щось подібне, я могла і середній палець показати у відповідь (сміється – прим.).

Спорт зажди подобався дівчині ще з юних років. Ймовірно, вона могла б приносити Україні медалі в іншому виді спорту, але доля склалася інакше.

Моєю мрією була гімнастика, але мама мене так і не віддала. Тому доволі пізно я пішла у хокей. Напевно, десь у 13 років.

Аріна часто у соцмережах приділяє увагу рідним Сумам. Такий собі лайфстайл-фудблог. Огляди на каву, різні заклади. Особливо популярним стало її відео про порівняння життя в Монако та Сумах.

Попри любов до міста Леонова все ж визнає, що Суми має мало майданчиків для розвитку: як з творчого, так і зі спортивного боку бракує.

Мені дуже подобається місто Суми. Це ж місто, де я жила все своє життя, тому тут не може щось не подобатися. Єдиний мінус – це те, що воно маленьке і не у всіх сферах можна розвиватися. Все-таки, якби я хотіла розвиватися, то Суми, тим паче зараз, під час війни, не дуже для цього підходять.

Однак дівчина має велику любов і до міста, і до команди. Хоч і були пропозиції від інших клубів, їй дуже подобається грати за Сумчанку.

Та звісно, були пропозиції грати в інших клубах, але я не дуже хочу їхати за межі країни, мені подобається наш клуб. І якщо всі поїдуть, то хто ж тоді буде грати в Сумах , хто буде намагатися показувати Європі, що Суми – це не абияке місто? – з посмішкою говорить вона.

Для неї гордість і честь здобувати перемоги для рідного міста.

Ми вже показали крутий результат на клубних чемпіонатах Європи, забравши з собою Кубок чемпіонів, тому нам теж потрібні круті гравці.

У розмірений графік і спокійні тренування втрутилося повномасштабне вторгнення з боку РФ. Хокеїстка на траві в цей час була у Сумах.

24 лютого я була вдома одна. О п'ятій годині ранку до мене телефонує моя подруга і говорить що почалося вторгнення. Звісно, паніка. Я в ступорі, не знаю, що робити.

Через деякий час мені телефонує знайомий. Сказав збирати речі, що через годину зайде, щоб забрати мене, а далі вирішувати, що робити далі.

Ми поїхали у Старе Село (село в 11 км від Сум – прим.) до родичів знайомих, були там декілька годин. І потім ухвалили рішення, що час їхати далі, бо вже були на підході вороги (дівчина висловилася про окупантів грубіше, але цензура не пропускає – прим.).

Суми – прифронтове місто. Наліт "Шахедів", на жаль, буденність. У таких умовах дівчата Сумчанки, базового клубу збірної України,  проводять тренування.

Дуже часто під час тренування летить "Шахед" або чутно якісь вибухи. Найстрашніше тренування було, коли пролетіло щонайменше 7-8 "Шахедів" дуже низько, і було чутно, як вони вибухають у місті.

Кілька місяців тому Карина Леонова була визнана найкращою гравчинею чемпіонату України з хокею на траві. Для неї це не перша подібна нагорода.

У мене чимало нагород. Найчастіше на змаганнях я отримую найкращого бомбардира турніру, навіть не знаю, скільки таких нагород уже маю. На чемпіонаті Європи U-21 я отримала найкращого гравця турніру. Ставала найкращою голеадоркою на деяких турнірах. На турнірі, де ми стали із Сумчанкою чемпіонами Європи серед клубів, здобула таку нагороду. А ось на чемпіонаті в Аланії я взагалі отримала всі дві: і найкращого гравця, і найкращого бомбардира.

Виступи за збірну дозволили подорожувати різними країнами. Зірка українського хокею на траві пригадала найприємніші ігри.

Найбільше мені сподобалася Шотландія – там я грала за збірну U-18. Також чемпіонат світу в Преторії (Південна Африка) – це перші мої змагання на такому рівні були. Навіть там я отримала дві нагороди Гравець матчу.

На ЧС-2023 українки пройшли в чвертьфінал, але там зазнали поразки від збірної Австрії, яка в підсумку стала фіналісткою турніру.

На цьогорічному чемпіонаті Європи "синьо-жовті" переграли у фіналі національну команду Туреччини з рахунком 10:1. На груповому етапі поєдинок завершився перемогою суперниць з рахунком 3:1.

Так, дійсно ми програли першу гру проти Туреччини. Щось пішло не так, що саме, важко сказати. Але за відчуттям, ніби зламалася гра, дуже багато не виходило із запланованої тактики. На жаль, до кінця гри не змогли налагодити.

Поразка не вибила переможний настрій колективу. Збірна провела роботу над помилками. Причину програшу в першій грі Аріна пояснила з гумором.

Після матчу ми проаналізували всю гру, дивилися відео, намагалися зрозуміти, що пішло не так, як грати фінал. У нас на аналіз було два дні. І ось фінал, де ми впевнено вийшли і показали, що ми незламні. Виграли 10:1. У першій грі, то просто сонце нагріло трохи (посміхається – прим.).