Glycerin, Niacinamide, Laminaria Japonica Extract, Lavandula Angustifolia Oil, Hydrolyzed Hyaluronic Acid, 3-O-Ethyl Ascorbic Acid, SodiumCeramide NP… і ще 33 компоненти.
Це не хімічний довідник, а склад звичайної сироватки, яка обіцяє позбутися пігментації та додати вашому обличчю блиску.
Перелік інгредієнтів мав би розкрити всі секрети засобу, однак насправді він тільки заплутує покупця, який не знається на косметичній хімії.
"УП. Життя" розпочинає серію матеріалів "Що в баночці?", присвячений складам косметики. У його створенні нам допомогла косметична хімікиня Юлія Ярцева.
У першому матеріалі ми розповідаємо про популярні активні інгредієнти, їхні властивості та допустимі концентрації. Якщо ви думали, що шкільні знання з хімії вам не знадобляться – сьогодні саме той момент.
Активні інгредієнти – компоненти у складі косметичного засобу, завдяки яким ви захочете придбати його знову. Кожен із них має своє завдання і старанно працює для його виконання – від відновлення захисного бар'єра шкіри до стимулювання регенерації клітин.
Водночас активи майже ніколи не стоять в "авангарді" складу. Концентрації деяких вистачає менш ніж 1%, щоб бути дійсно дієвими.
Зі шкірою активи взаємодіють теж по-різному. Одні працюють на поверхні епідермісу – роговому шарі, інші здатні проникати у глибше – в епідерміс або дерму.
Хімікиня Юлія Ярцева розповідає, що існує три шляхи проникнення компонентів у шкіру:
"Якщо актив має молекулярну масу менше ніж 500 Да (дальтон) і специфічні характеристики, як-от жиророзчинність, то в невеликій кількості він здатний проникати через міжклітинний простір до живих клітин епідермісу та аж до базальної мембрани.
У дермальний шар можуть потрапляти лише одиничні компоненти. Наприклад, такі здібності має ретинол, але лише в невеликій кількості. Більшість компонентів працюють на рівні епідермісу, що і є цільовою дією косметики", – пояснює експертка.
Поговорімо про кожний актив окремо?
Кислоти – одна з найпопулярніших груп косметичних компонентів. Вони мають одну або дві карбоксильні групи СООН, які наділяють сполуку кислотними властивостями.
Трохи вимушеної тавтології. Засоби з кислотами мають бути правильної кислотності (pH), тому без неї не варто чекати на хороший результат. Кожна з них має свій робочий pH.
Розповідаємо про найпопулярніші кислоти.
АНА є гідрофільними, тому не здатні проходити крізь ліпідну мантію шкіри – захисний бар'єр, який складається зі шкірного сала та поту. Вони працюють на поверхні епідермісу.
У середньому робочий pH альфа-гідроксикислот дорівнює 3,0-4,0.
Перші три кислоти є найпопулярнішими та можуть бути основними компонентами, інші йдуть як додаток.
Хімікиня розповідає, що лимонну кислоту часто використовують не як актив, а як хелатор (для стабілізації засобу) або регулятор pH. Винну, піровиноградну та яблучну кислоти переважно додають для підсилення гліколевої кислоти.
Гліколева кислота має одну з найменших молекул, а отже – більшу проникність. Вона працює з відлущенням ороговілих клітин, регенерацією шкіри, пігментацією, дрібними комедонами. Ця кислота є водорозчинною, тому зустрічається у різних форматах косметики – як у тоніках, так і в кремах.
За словами експертки, концентрація гліколевої кислоти у продукті може бути різною – від 5% до 25%. Високі зазвичай зустрічаються у пілінгах, низькі – у тоніках для щоденного використання. Кількість гліколевої кислоти у засобі визначає режим її використання – чим вона більша, тим рідше. Однак тут також важливо прислухатися до рекомендацій виробника і дерматолога.
Молочна кислота має велику молекулу, тому працює на поверхні шкіри. Через це вона вважається досить м’якою і делікатною. Ця сполука сприяє зволоженню шкіри завдяки здатності утримувати воду, відлущенню ороговілих клітин та вирівнюванню тону.
Мигдалева кислота також не здатна проникати глибоко у шкіру. Однак вона добре працює з пігментацією, зволоженням, невеликими комедонами та має антибактеріальні властивості.
"Є дані, що мигдалева кислота може зменшувати активність ферментів у бактеріях і перешкоджати формуванню біоплівок (захисний шар мікроорганізмів, який утримує їх разом). Завдяки наявності у складі бензольного кільця вона має дію, подібну до антибіотиків, тому часто використовується в догляді за схильною до акне шкірою", – каже Юлія Ярцева.
Хімікиня пояснює, що обмежень щодо концентрації молочної та мигдалевої кислот немає. Для потрібного результату вистачить 10-15%. У тоніку чи кремі концентрація буде нижчою, а в пілінгу – вищою.
Бета-гідроксикислоти є ліпофільними – тобто добре змішуються зі шкірним себумом та легко проникають у пори.
В середньому робочий pH бета-гідроксикислот дорівнює 3,0-4,0.
До бета-гідроксикислот належать:
"Саліцилова кислота може подразнювати шкіру, тому 2% – це максимальна її концентрація. Але якщо говорити про корейську косметику, там вона взагалі обмежена до 0,5%. І частіше за все в Кореї її використовують не в чистому вигляді, а у формі екстракту кори білої або чорної верби", – пояснює Ярцева.
Азелаїнова кислота не належить до жодної групи кислот. Найчастіше її виготовляють синтетично, однак вона також міститься у злакових. У природному стані – це білий нерозчинний порошок, тому ця кислота рідко зустрічається в тоніках.
Робочий pH азелаїнової кислоти ближче до фізіологічного (того, що має шкіра) – 4-5.5.
Концентрація азелаїнової кислоти має складати 15-20%. Однак вона може різнитися залежно від мети використання. Наприклад, для боротьби з пігментацією дозволено використовувати максимально дозволену концентрацію, а для підтримки ремісії при розацеа (хронічне захворювання шкіри, яке характеризується почервонінням, розширенням дрібних судин, появою папул і пустул на обличчі) – нижчу.
Гіалуронова кислота – це полісахарид, який зустрічається в організмі людини. Вона не має відлущувальних властивостей та не подразнює шкіру, як інші кислоти. Працює на поверхні шкіри.
"Гіалуронова кислота є гумектантом – має здатність утримувати в собі воду. Одна молекула цієї сполуки може втримувати в тисячу разів більшу вагу, ніж її власна. Вона також бере участь у загоєнні ран, регенерації тканин і зменшенні запалення", – пояснює Юлія Ярцева.
Робоча концентрація цієї сполуки – менш ніж 1%. Якщо додати більше, засіб буде густим і липким.
"Коли виробники заявляють, що у їхній косметиці 95% гіалуронової кислоти, вони обманюють. Інакше це був би дуже густий гель, який неможливо вколупати. 100% гіалуронова кислота – це щільні кристали.
Тому її в косметиці її може бути 0,05%, 0,1%. І цього буде достатньо. Чому сироватки з гіалуроновою кислотою такі гелеві? Туди додають крапельку цієї сполуки, яка вбирає воду, розбухає й утворює гелеву масу – за аналогією із желатином", – зауважує хімікиня.
Ретинол – це ніщо інше як вітамін А. У косметиці він може бути в різних формах – ретиналю (Retinal), ефірів ретинолу (ретиніл пальмітат/Retinyl palmitate чи ретиніл пропіонат/Retinyl propionate). Активна форма ретинолу – це ретиноєва кислота (Retinoic acid/Tretinoin).
Також існують синтетичні похідні від ретинолу, які застосовуються у лікарських засобах, як-от адапален. Якщо ретинол чи його інші косметичні форми (ретиналь, гідроксипінаколона ретиноат/HPR) можна купити самостійно або за порадою косметолога, то лікувальні форми (адапален, третиноїн) призначає тільки лікар.
"Ретинол сам не працює на шкірі. При нанесенні під дією ферментів він спочатку перетворюється на ретиналь (альдегід), який потім стає ретиноєвою кислотою (третиноїном). Саме остання починає працювати зі шкірою через ретиноєві рецептори", – розповідає експертка.
Ретинол працює як в епідермісі, так і в дермі, адже є жиророзчинним і може долати ліпідний шар шкіри.
Ретинол має антивікову дію, оскільки впливає як на поверхневі, так і на глибинні структури шкіри. Він стимулює оновлення клітин і ексфоліацію, підвищує синтез колагену й еластину, зменшує руйнування матриксу дерми, вирівнює тон і текстуру, захищає від оксидативного стресу (пошкодження і загибель клітин внаслідок окиснення).
За словами хімікині, ретинол є одним із найдослідженіших активів, який має найбільшу доказову базу і найкращу ефективність. Однак це не означає, що він потрібен всім без винятків.
Максимальна концентрація ретинолу – 1%, однак і цього може бути забагато. Тому найчастіше ретинолу у косметичні засоби додають 0,25-0,5%.
"Дуже важливим є режим вводу ретинолу та ретиноїдів. Починати використовувати ретинол варто з менших концентрацій. Він може викликати ретиноловий дерматит, який супроводжується почервонінням, печінням, лущенням шкіри, набряками. Це буває через неправильне введення. Тому ретинол вимагає поступового підходу.
Є спеціальні схеми, які називаються ретиноловими сходинками. Вони полягають у поступовому збільшенні частоти нанесення засобу, щоб шкіра встигла звикнути. Якщо все зробити правильно, то побічних ефектів можна уникнути. У разі виникнення дерматиту, варто на кілька днів відмовитися від засобу та відновити захисний бар’єр шкіри, наприклад, за допомогою керамідів. Згодом можна спробувати знову або взяти більш м'який продукт", – каже Юлія Ярцева.
Бакучіол – це екстракт з індійської рослини бабчі. Його називають ймовірною "безпечною альтернативою" ретинолу у боротьбі з віковими змінами. Потенційно, цей інгредієнт здатний проникати у дерму.
"Бакучіол має ретинолоподібний ефект, хоча й працює через інші механізми. Він не має широкої доказової бази. Щодо цього компоненту не проводили великих рандомізованих, плацебо-контрольованих досліджень. Є лише кілька невеликих клінічних робіт і лабораторних досліджень. Крім того, ця речовина теж може спричиняти ретиноловий дерматит, як і ретинол, хоча зазвичай переноситься набагато легше.
У більшості продуктів з бакучіолом, які я зустрічаю сьогодні на ринку, міститься також і ретинол. Бо немає впевненості, що він працюватиме так само ефективно", – зауважує хімікиня.
За її словами, бакучіол можуть спробувати люди, в яких навіть найменші дози ретинолу викликають подразнення.
Під час наявних досліджень використовували 0,5-1% бакучіолу, а в косметичних формулах найчастіше можна зустріти концентрацію 0,3-1%.
Кисла форма – це аскорбінова та L-аскорбінова кислоти. Тобто та сама "аскорбінка", яка міститься у ягодах і фруктах.
Аскорбінова кислота є водорозчинною, через що не може самостійно проникати крізь гідроліпідну мантію і працює на поверхні. Часто кислу форму вітаміну С додають у масляний розчин, який допомагає потрапити глибше в епідерміс.
"Кисла форма активніша, вона швидше починає працювати на шкірі. Але через свою водорозчинність частіше працює як пілінг – злущує пігментовані клітини, освітлюючи їх", – розповідає Юлія Ярцева.
За її словами, найкраще кисла форма працює у концентрації 20%. Оптимальний діапазон для L-аскорбінової кислоти – 10-20% при pH більше ніж 3,5. Однак при 20% досягається максимум ефекту.
У косметиці зустрічаються також формули із концентрацією до 30%. Все, що вище, є більш подразнювальним та нестабільним.
У вищих дозах, каже експертка, вітамін С втрачає свої корисні властивості. Коли він перетворюється на дегідроаскорбінову кислоту, то може діяти як прооксидант, сприяючи утворенню вільних радикалів і пошкодженню тканин.
Стабільні форми вітаміну С – модифіковані в лабораторії під потреби людини. Вони є менш подразнювальними, стабільнішими та надійнішими, однак їм потрібно більше часу, щоб почати діяти.
Серед стабільних форм – аскорбіл фосфат натрію (Sodium Ascorbyl Phosphate), аскорбіл фосфат магнію (Magnesium Ascorbyl Phosphate), аскорбіл глюкозид (Ascorbyl Glucoside), тетрагексилдецил аскорбат (Tetrahexyldecyl Ascorbate), 3-O етиласкорбінова кислота (3-O Ethyl Ascorbic Acid) та ще десятки різних форм. Впізнати їх можна по кореню -askorb-.
"Стабільні форми здебільшого жиророзчинні та працюють повільніше. При нанесенні на шкіру вони спершу під дією ферментів переходять у кислу форму, і тільки тоді починають працювати.
Завдяки своїй жиророзчинності стабільні форми можуть проникнути через ліпідну мантію і працювати у дермі", – зазначає хімікиня.
Робоча концентрація стабільних форм вітаміну С – до 10%. Та найчастіше вистачає 5-6%.
Ніацинамід – це похідна від нікотинової кислоти (ніацин, вітамін РР або вітамін В3). Він працює досить м’яко та має максимально широкий спектр властивостей.
"Ніацинамід не має прямої дії, але скрізь допомагає. Він впливає на пігментацію, адже блокує трансфер меланосом від меланоцитів до кератиноцитів, що зменшує видимість пігментних плям. Ніацинамід не зупиняє вироблення меланіну, а впливає на його розподіл. Також він бере участь у синтезі керамідів – ліпіди, які є важливим складником захисного бар'єра шкіри. Ніацинамід має антиоксидантну, а також вазопротекторну дію – стимулює мікроциркуляцію і зменшує почервоніння", – розповідає експертка.
Ніацинамід є водорозчинним, отже погано проникає крізь ліпідний бар'єр шкіри, попри малі розміри молекули. Переважно він діє в епідермісі.
Робочі концентрації – від 2% до 20%. 2-5% достатньо для отримання необхідних ефектів, 5-10% – працюватиме швидше, але вищий ризик подразнень. Концентрація до 20% може давати серйозні подразнення, тому застосовується рідко.
Кераміди – похідні сфінголіпідів. Грубо кажучи, це ліпідні молекули, які забезпечують бар’єрну функцію. Вони розташовані між корнеоцитами – відмерлими клітинами рогового шару епідермісу – і слугують своєрідним цементом, який скріплює їх між собою. Також кераміди беруть участь у процесах підтримки цілісності та структури ліпідного бар'єра епідермісу.
Основна функція цих ліпідів – захисна. "Місце роботи" керамідів – епідерміс, в основному роговий шар.
У складах їх позначають як Ceramide EOP, Ceramide NG, Ceramide NS, Ceramide NP, Ceramide AS, Ceramide AP та Ceramide EOS.
"Це природні ліпіди, які шкіра виробляє для підтримки захисного бар’єра. Коли вона не справляється з цим завданням самостійно, на допомогу приходять кераміди з косметичних засобів. Вони компенсують дефіцит і відновлюють бар’єрну функцію.
Концентрацію керамідів ніколи не вказують. Якщо їх додають декілька, то у співвідношенні один до одного. Але це точно невеликі дози – менше ніж 1%. Того, що вони є у складі, вже достатньо", – каже Юлія Ярцева.
Центелла азіатська – це трав’яниста рослина, яка росте переважно в Азії. Вона відома також як Готу Кола.
Центелла містить вітаміни С, А та К, а також тритерпеноїди (азіатикова кислота, мадекасова кислота), азиатозид (Asiaticoside), мадекасозид (Madecassoside) та поліфеноли.
Центелла може проникати в епідерміс і частково в дерму, тому дуже важливо брати саме якісні продукти з цим активом.
У складі центелла позначається як Centella Asiatica Extract, Centella Asiatica Leaf Water, Madecassic Acid, Asiatic Acid, Asiaticoside, Madecassoside.
За словами Юлії Ярцевої, точна концентрація активних компонентів центелли часто не вказується. Рекламні цифри (наприклад, 80%) зазвичай стосуються водного чи спиртового розчину екстракту, а не чистої рослини.
"Центелла азіатська має науково підтверджені протизапальні, антиоксидантні та регенеративні властивості, і її ефективність особливо помітна при заспокоюванні подразненої шкіри, відновленні бар'єра та підтримці загоєння ран", – підсумовує хімікиня.
Гриби – це організми, які містять велику кількість корисних компонентів для шкіри. Найчастіше вони зустрічаються у корейській косметиці. ⠀
"Вони можуть міститися у вигляді екстрактів чи окремих молекул, витягнутих з цих екстрактів. Часто композиції на основі грибів є запатентованими, тому не завжди зрозуміло, що у складі саме вони", – зауважує експертка.
Гриби, які найчастіше зустрічаються у косметиці:
Юлія Ярцева розповідає, що робочі концентрації грибів у косметиці виробники не розкривають, однак вони є невеликими.
"Всі перераховані гриби та їхні екстракти мають науково обґрунтовані косметичні властивості, особливо антиоксидантні, протизапальні, зволожувальні та бар’єрні.
Однак багато заяв про антистаріння, усунення пігментації та регенерацію базуються переважно на in vitro (на клітинах) або косметичних дослідженнях, а клінічні дані обмежені. Тому розраховувати на ці ефекти тільки від грибів не варто. Але в композиції з іншими активами вони будуть підсилювати дію косметичного продукту", – зауважує експертка.
Пептиди – це сполуки білкової природи. Вони складаються з амінокислот, але мають менші розміри, ніж самі білки.
Пептиди налічують більш ніж десяток видів. Серед них – сигнальні, нейротрансмітери (за допомогою них здійснюється передача електричного імпульсу з нервової клітини), зволожувальні, заспокійливі, антиоксидантні тощо.
Приклади пептидів у косметиці:
Концентрації пептидів можуть бути різними. Наприклад, у гексапептида-9 (Hexapeptide-9, Collaxyl) вона може складати 0,1-0,5%, а в матриксила (Matrixyl) – 1%.
"Пептиди – досить дорогий компонент. Оскільки це білкова структура, їй треба спеціальні умови для зберігання. Високі температури, кислотне середовище – це небезпека для пептидів.
Корейці мають можливість робити їх трохи дешевшими завдяки більшим об'ємам партій, власним рецептурам. Європейські засоби з пептидами дорожчі. Хоча треба враховувати й відсоток вводу активів, який частіше за все не розкривають", – розповідає Юлія Ярцева.
Вона каже, що пептиди мають хороший потенціал, особливо у стимуляції синтезу колагену та зменшенні зморшок. Вони мають наукову доказову базу, але вона обмежена кількістю клінічних досліджень і демонструє помірну ефективність.
"Багато пептидів підтверджують свою дію для стимуляції колагену, еластину та інших компонентів дерми у лабораторних дослідженнях. Водночас рекламні обіцянки часто перебільшені. Пептиди працюють, але важливо навчитися їх правильно розрізняти та обирати за потребою шкіри", – запевняє експертка.
Олія – це речовина, яка добувається з рослин. Однак це не кінцевий продукт, адже кожна з них містить свій склад – мінерали, вітаміни, феноли.
"Проблема олій в тому, що вони не фізіологічні. Олії не зволожують шкіру, а навпаки, можуть пересушити її, оскільки порушують гідроліпідний баланс. І тоді збільшується втрата вологи. Самостійне використання олій для зволоження не рекомендується", – розповідає Юлія Ярцева.
Натомість олії можуть додавати в інший продукт, наприклад крем, склад якого вже збалансований.
"Олії містять корисні компоненти. Наприклад, в олії сандалового дерева є ксіменова кислота, яка здатна впливати на судинну сітку, знімати подразнення. Тобто це вазопротекторна дія. Але додаються також різні емоленти, щоб збалансувати ліпідний шар", – пояснює хімікиня.
Олії працюють на поверхні шкіри – в епідермісі.
Серед популярних – кокосова, арганова, жожоба, макадамії, виноградних кісточок, пальмова, авокадо тощо.
Олії потенційно можуть бути комедогенними – спричиняти висипання. Однак це не абсолютний ризик, оскільки кожна шкіра унікальна.
"Олії мають обмежено підтверджені ефекти: підтримка бар'єра, антиоксидантна та протизапальна дія. Чисті олії не є фізіологічним зволожувачем, тому не рекомендується їх використання як основний засіб для догляду. Найбільш ефективними олії є у складі збалансованих продуктів, де вони працюють разом з емолентами та гідратуючими компонентами", – зазначає Юлія Ярцева.
Коензим Q10 – антиоксидант і компонент мітохондріального електрон-транспортного ланцюга, під час якого синтезується АТФ – джерело енергії в клітині.
"Ефект на синтез колагену та регенерацію обмежений і здебільшого підтверджений лише in vitro та в експериментальних дослідженнях. Однак багато робіт показують, що Q10 захищає клітини від окисного стресу, зменшує ушкодження ДНК та білків і підтримує енергетичний обмін у мітохондріях. Клінічні дослідження на людях обмежені.
Деякі результати говорять, що коензим Q10 може зменшувати ознаки фотостаріння (дрібні зморшки, пігментацію), покращувати текстуру та еластичність шкіри. Однак ефект зазвичай помірний і залежить від форми, стабілізації та концентрації. Через обмежене проникнення через роговий шар більшість ефектів спостерігається в епідермісі, а не в глибоких шарах дерми", – пояснює Юлія Ярцева.
За її словами, молекула коензиму Q10 велика та жиророзчинна, тому він має обмежену проникність крізь роговий шар шкіри. Через це у косметичних засобах часто застосовують форми з підвищеною стабільністю або наноформуляції (емульсії з наночастинками), щоб покращити доставку в клітини.
"З цієї причини косметика з коензимом Q10 не буде коштувати дешево. Тому мас-маркет з цим компонентом – це маркетинг.
Дуже важливо, щоб коензиму Q10 у засобі було якомога більше. Бо у клітини він проникає у дуже невеликій кількості. Чим більше коензиму Q10 буде, тим вища ймовірність, що він потрапить у клітину", – розповідає експертка.
Ензими – це білки, які каталізують біохімічні реакції. У косметичних засобах найчастіше використовуються рослинні ензими. Працюють на поверхні шкіри.
Найчастіше ензими зустрічаються в ензимних пудрах – засобах для вмивання. Але також можуть бути в кремах, тоніках, масках, пілінгах, інших формах засобів для вмивання тощо.
"Мертві клітини тримаються між собою за допомогою корнеодесмосоми – таких собі відростків. Ензими руйнують ці зв’язки та пришвидшують злущення. Шкіра від природи містить ензими. Однак з віком метаболізм сповільнюється й активність ензимів також зменшується і шкіра злущується гірше. Тоді на допомогу приходять ензими з косметики", – зауважує хімікиня.
Одними з найпоширеніших ензимів є фіцин (міститься у ківі), папаїн (у папаї), бромелайн (в ананасі).
Сталих робочих доз в ензимів немає, однак їхня концентрація у засобах невелика.
"Ензими для косметичного використання досліджені, але переважно in vitro та в невеликих клінічних випробуваннях. Проте, враховуючи механізм дії та очікуваний ефект, цього більш ніж достатньо", – каже експертка.
За словами Юлії Ярцевої, більшість активних інгредієнтів косметики дійсно працюють.
"Проте радикально омолодити шкіру та "відкинути" її на десятиліття тому сучасні засоби не можуть. Вони безсилі перед глибокими зморшками, складками, значною втратою пружності дерми та вираженою гіперпігментацією.
Саме тому важливо берегти шкіру з молодості. Суть косметичного догляду полягає не стільки в омолодженні, скільки в збереженні її якомога довше молодою та підтримці ресурсів. Це комплекс превентивних заходів", – наголошує хімікиня.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
