6 серпня у Польщі проходить інавгурація новообраного президента Кароля Навроцького.
Новий президент під час своєї виборчої кампанії активно використовував антиукраїнські тези. А тому його каденція однозначно стане викликом для України.
Чи є підстави сподіватися, що жорстка антиукраїнська риторика залишиться у минулому, а у політичній діяльності новий президент діятиме більш розсудливо? І насамперед, чи загрожують зміни у Польщі її підтримці України у війні проти РФ?
Ці і інші важливі для України питання редактор "Європейської правди" Юрій Панченко поставив доценту кафедри політичної соціології Варшавського університету Войцеху Рафаловському. Відповіді Рафальського – в матеріалі Недружній президент: як Кароль Навроцький змінить Польщу і що чекати Україні. Далі – головні тези доцента.
Кароль Навроцький може стати президентом, з яким буде досить складно співпрацювати. Він є людиною з дуже сильними правими переконаннями і одночасно – з не дуже великим політичним досвідом.
З огляду на його непердбачуваність через брак досвіду, велике значення має те, хто буде в команді нового президента.
Главою президентської канцелярії стане Збігнев Богуцький (депутат від опозиційної партії "Право і справедливість"). Я думаю, що це непоганий вибір, адже Богуцький є досить поміркованим політиком партії "Право і справедливість" ("ПіС"), а тому може стати більш виваженим і спокійним обличчям Кароля Навроцького.
До речі, кадровий склад команди нового президента пов'язаний передусім із партією "Право і справедливість". Однак здається, що він може бути більш незалежним від "ПіС", аніж був Анджей Дуда.
Складніша ситуація – з міжнародною політикою, в якій президент Польщі зазвичай має лише символічну роль.
Цього разу все може бути інакше, зважаючи на сильну легітимність Навроцького. Він каже: за мною стоять мільйони виборців, а тому я маю право робити те, що є важливим для них.
Ключова різниця у поглядах нового президента та прем’єра Туска полягає у тому, що Навроцький симпатизує Дональду Трампа. І так само, як і Трамп, він досить негативно ставиться до прогресивної та ліберальної еліти ЄС.
Що ж до відносин з Україною, то тут справа найскладніша.
Як історик, який знається на польсько-українських відносинах з історичного боку, він може використовувати ці аргументи для формування поточної політики між Польщею та Україною.
Кароль Навроцький може спробувати висувати Києву різні умови, пов'язані з подальшою допомогою. І навіть якщо це будуть тільки символічні умови, це може ускладнити відносини.
Але я сподіваюся, що Радослав Сікорський, який є главою МЗС, зможе налагодити координацію зовнішньої політики між урядом і президентом.
І хоча на рівні риторики Навроцький намагатиметься подавати себе більш жорстким та принциповим, аніж прем'єр Дональд Туск, на рівні реальних відносин є підстави сподіватися, що ситуація буде кращою.
На риторику Навроцького щодо України може вплинути і Дональд Трамп.
Як ми зараз бачимо, президент США вже пом'якшив своє ставлення до України. Не виключено, що така зміна торкнеться і Навроцького. Якщо він хоче бути вірним Дональду Трампу, то він повинен буде слідувати його позиції.
Втім, це не скасовує того факту, що зараз у Польщі проукраїнські настрої значно ослабли. А відповідно – можна будувати політичну підтримку на антиукраїнських настроях. Як це роблять праворадикали з угруповання Гжегожа Брауна (партія "Конфедерація Польської Корони").
Більше пояснень від Войцеха Рафаловського – в матеріалі Недружній президент: як Кароль Навроцький змінить Польщу і що чекати Україні.
