В Україні з початку війни активізувалися шахраї, які намагаються хитрістю та обманом дізнатися у громадян дані про їхні банківські картки і вкрасти з них гроші.
А найгірше в такій ситуації — це те, що в результаті шахрайства страждає простий споживач, якого банк через суд може змусити відшкодувати збитки — так бувало зазвичай. Втім, нещодавно сталася подія, яка створює новий прецедент для подібних випадків, пише видання «Економічні новини».
Так, Верховний Суд у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 490/7829/23, де розглядалася суперечка між клієнтом та ПриватБанком прийняв важливе рішення на користь споживача.
Спочатку банк звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між ними укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав позичальнику кредит. При цьому банк надав лише часткові докази заборгованості за тілом кредиту. Також суд першої інстанції врахував, що значна сума (69 342,00 грн) була списана з рахунку відповідача в травні 2022 року в результаті несанкціонованої операції, але доказів того, це сталося з вини відповідача, банк не надав. Навіть більше: натомість останній своєчасно повідомив про інцидент і правоохоронні органи, і банк.
З урахуванням поданих доказів, у тому числі матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову лише в частині фактично отриманих, використаних, але не повернутих відповідачем коштів у сумі 4 732,86 грн.
Наступною інстанцією, де розглядалась справа, став апеляційний суд. Він прийняв рішення на користь позивача (банку) стягнувши з громадянина заборгованість за основною сумою кредиту в загальному розмірі 68 124,22 грн (тобто включно з сумою, яку вивели шахраї).
Щодо крадіжки коштів було прийнято «стандартне» рішення: користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Тому і повинен повернути борг.
Третьою інстанцією, яка розглядала справу, став КЦС ВС (Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду). Він погодився з доводами громадянина про те, що банк не довів факт сприяння ним несанкціонованому списанню коштів у травні 2022 року. І звернув увагу на те, що навпаки, у матеріалах справи є докази того, що відповідач своєчасно повідомив банк та правоохоронців про інцидент. А за відсутності належних і допустимих доказів сумніви й припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Також КЦС ВС нагадав, що саме банк мав подати і саме до суду першої інстанції беззаперечні докази сприяння відповідачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Крім того, Верховний суд звернув увагу на те, що банк у суді апеляційної інстанції посилався на обставини та докази, існування яких заперечував у суді першої інстанції, що не відповідає засадам справедливості та добросовісності й забороні суперечливої поведінки.
З урахуванням наведеного Верховний суд установив недобросовісність процесуальної поведінки позивача й те, що апеляційний суд безпідставно, з порушенням норм процесуального права взяв до уваги, досліджував, оцінював подані банком нові докази і поклав їх в основу оскаржуваного судового рішення, що є порушенням закріпленої в нормах ЦПК України процедури повного розкриття доказів.
Водночас суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права, тому КЦС ВС дійшов висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Іншими словам, «клієнт банку не несе відповідальності за несанкціоновані операції з платіжною карткою, якщо він невідкладно повідомив банк про такі операції, а банк не довів, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати вину клієнта», — так пояснює рішення Верховного суду спеціалізоване видання «Судово-юридична газета», посилаючись на постанову ВС від 2 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 (провадження № 61−16525св24).
Це рішення, повторимось, створює важливий прецедент: у випадках фінансових махінацій провина автоматично не перекладається на власників карток, як це зазвичай було раніше. А банки повинні відповідати за безпеку сервісів, якими користуються українці.
Нагадаємо, що раніше в НБУ назвали «схеми», за допомогою яких шахраї вкрали з карток українців понад мільярд гривень.
