Дмитро Рогозін, колишній віцепрем’єр та експосадовець «Роскосмосу», нині командир центру спецпризначення безпілотних систем «Барс-Сармат» ВДВ РФ, вважає, що війна між Росією та Україною зайшла в глухий кут. За його оцінкою, сторони приблизно рівні як за озброєнням, так і за підготовкою та мотивацією особового складу.
Рогозін підкреслив, що бої здебільшого розгортаються на тактичному рівні: «якщо діяти традиційними методами, то війна проходить у тактичних підрозділах». Він описав штурмові групи як невеликі за чисельністю – три-п’ять людей, які змушені діяти на замінованих просторах під постійним підконтрольним із повітря ворожим наглядом.
За його словами, сучасний боєць повинен мати широкий набір засобів: штатну автоматичну зброю, боєкомплект, гладкоствольну рушницю для відбиття дронів, а також засоби РЕБ – і все це одночасно. «Устати з місця і з таким оснащенням – це одне, а йти в наступ – зовсім інше», – зазначив Рогозін в інтерв'ю.
Він також акцентував на великій вразливості техніки на відстані ближче 20 км до лінії контакту: будь-яка техніка, що наближається, ризикує бути ураженою обома сторонами. Як приклад навів херсонський напрямок: підхід до Дніпра й до самих берегів супроводжується взаємними знищеннями техніки й великими втратами – «підходять до берега – ми їх знищуємо; підходять вони – знищують нас». Особливо запеклі бої, за його словами, йдуть за острови в районі Херсона.
Рогозін додав, що з власного пункту управління спостерігає через відеокартинку з дронів: покинуті, випаленні поля та знищені населені пункти, де стало помітно навіть відсутність лісопосадок. Це, на його думку, ускладнює пересування та ведення операцій.
На завершення він наголосив, що дороги в багатьох районах заміновані, як дистанційно, так і іншими засобами, тому рух техніки дуже ризиковий і часто завершується підривами.
Раніше головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про те, що росіяни використовують удвічі більше артснарядів, проте Сили оборони компенсують це точністю власних ударів та ураженням важливих об’єктів окупантів.
