Коли Сергій Ребров приймав збірну України, його у нас зустрічали як месію. Ні, звучали, звичайно, окремі голоси скептиків, але переважно у ваших коментарях до новин. І вони успішно тонули у схвальному хорі вболівальників та спеціалістів. Підспівував йому тоді і я, а чому власне й ні?
Ребров добре зарекомендував себе в "Динамо" (щоправда, на тлі тодішніх негараздів "Шахтаря"), потім начебто підтвердив своє реноме серйозного, вдумливого тренера, працюючи за кордоном. А ось таку каверзу, як тренери вузької спеціалізації: для збірної або для клубів - її я на увазі і пропустив.
Дуже схоже на те, що в даному випадку ми зіткнулися саме з нею та ще й помноженою на безпрецедентну для України ситуацію - футбол під час війни. Тут не буде критики тренерського штабу, як не буде й аналізу результатів його роботи. Поговоримо про найближчі перспективи головного тренера збірної країни.
Днями Михайло Співаковський озвучив таку інформацію:
"Панатинаїкос" дуже хоче Реброва і пропонує йому навіть кращі фінансові умови, ніж в УАФ. Клуб навіть готовий був піти на те, щоб Ребров до закінчення відбору на ЧС-2026 поєднував роботу у збірній та клубі.
Багато чого проясниться у матчі України проти Ісландії, оскільки у разі не виграшу у цьому поєдинку збірна фактично втратить шанси поборотися навіть за друге місце у групі. Проблема й у тому, що "Панатинаїкос" не готовий чекати довго, оскільки тренер команді, яка провалила старт сезону, потрібен вже зараз”.
Тільки мені чується в цьому: інтереси збірної – справа третя? Насамперед - інтереси клубу, який заварив цю кашу зі зрозумілих причин. Але нам з вами це фіолетово. Потім – інтереси тренера, якому пропонують вигідний варіант продовження кар'єри. Тут взагалі все неоднозначно з огляду на “кредитну історію”.
І лише потім – інтереси національної команди, яка, повне відчуття, вже зійшла однією ногою зі сходинки вагона поїзда на Мундіаль. Як би залишилося оформити це офіційно, а там – померла так померла – і коуч летить білим лебедем у теплі краї, до нових клубних звершень.
Виходить, мають рацію всі ті, хто вимагав тренерської відставки вже давно і незмінно? І залишаються в дурнях ті, хто - чи щиро, чи з міркувань корпоративної етики - повторював як заведений: дайте тренеру допрацювати до кінця відбірного циклу? Адже після Ісландії, коли все може вирішитися, пройде менше, ніж його половина.
Та ясно, що матчі, що залишилися, вже можуть не мати турнірного значення. Але ж це так спокусливо - не заважати потрібному результату, який і без того багатьма легко читається, і з полегшенням скинути зі стомлених плечей цей невдячний тягар. Постиглу ношу, яку тягнеш під невдоволене ремствування і улюлюкання натовпу.
Я нескінченно далекий від того, щоб “шити” Реброву такі мотиви та моделі поведінки. Швидше схильний вірити в те, що він справді мріє вивести Україну на ЧС. Але навіть при цьому дуже ймовірний той же негативний результат - як нам не хочеться в це вірити, але такі вже реалії. І тоді йому так само плюватимуть слідом.
Не те, щоб я сльозливо співчував наставнику збірної. Але в цій ситуації він став банальним заручником звичної інертності УАФ, яка все поставила на нього. І тепер йому воістину піти не можна залишитись. І судитимуть його виключно за результатом – навіть я. А тепер уявіть його зі вмитими руками дорогою до Афін.
Словом, куди не кинь – усюди клин. І щоб не залишитися в пам'яті народної бездарним пройдисвітом, кров із носа потрібна ця перемога над Ісландією. Але практика показує, що в нашій історії у таких випадках таке вдавалося рідко. Причому в більш благополучні часи. Словом, не заздрю я Реброву.
Чи автор надто дурний, і в наш час у тренді якраз заздрити тим, хто так вдало й української рибки поїв, і на грецький… скажімо так, капітал види набув? Це, зрозуміло, якщо з "Панатінаїкосом" все зростеться. І це точно без коментарів. А особисто я волію наївно не заздрити.
На згадку приходить схожа історія з Олегом Блохіним. Який кинув збірну заради "Динамо" 13 років тому. Різниця в тому, що тоді вона якраз була на підйомі, хоча шкода була заподіяна і суттєва - але це вже зовсім інша історія. А також у тому, що той коуч був фахівцем саме зі збірної, але не по клубах.
І останнє на цю тему. Якщо припустити, що ми здолаємо Ісландію, і наш шлях на Мундіаль не припиниться, а у Реброва таки залишиться пекучий інтерес до "Панатинаїкосу". Гіпотетичне поєднання тренерських постів у клубі та збірній - найгірше, що можна вигадати в цій ситуації. Як мінімум для збірної країни.
Але повернемося до реальнішого сценарію. Отже, Україна, як кажуть, пролетіла повз касу, і Ребров залишився у минулому. Хто натомість?
Лужний? Не робіть мені смішно. Здається, він уже сам відхрестився. Але саме залучення на пост національної збірної опереткових персонажів на кшталт Кварцяного, про що мріють у глибині вболівальницьких мас, змусило б засумніватися в елементарній компетентності УАФ.
Вернидуб? Вже тепліше, хоч і не набагато. Це особиста думка, але знову ж таки, для національної збірної потрібно більше футбольного інтелекту, ніж для "Шерифа" чи "Кривбасу". Та й не аристократичних він кровей, і серце не тих кольорів. А так це був би варіант Петракова – для тих, хто продовжує сумувати за ним.
Маркевич? Я б з цікавістю спостерігав, але це неможливо. Шановного фахівця у минулому вже двічі, у цьому сенсі, продинамили. Як би двозначно це не звучало. І якщо є хоч мала дещиця правди в тому, що за спиною УАФ маячить тінь батька Суркіса, тоді забудьте про це прямо з порога.
Ротань? Ще тепліше? Зважаючи на його спортивну честолюбність, а також на футбольну простодушність президента “Полісся”, не виключаю, що їх обох вдалося б умовити на поєднання тренерських постів у клубі та збірній. Але, мабуть, і в УАФ розуміють всю авантюрність цієї ідеї без базового для збірної клубу.
А як вам темна конячка Унаї Мельгоса? Креатура Реброва у молодіжній збірній України. Дуже було б логічно припустити. Але для цього Андрію Шевченку треба здійснити справжню революцію. Адже практично протягом усієї історії збірної країни нею керували лише “динамівці”. І ця тема сакральна.
Втім, нащо гадати та ділити шкуру невбитого ведмедя? Якщо що, це не про Реброва - просто вираз. Наскільки відомо, він все ще залишається біля керма збірної України. Тому подобається це вам чи ні, а я побажаю йому перемоги. Нехай навіть на думку при цьому чомусь і спадає: дай Бог нашому теляті вовка зловити.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
