Хабі Алонсо казав, що не прив'язаний до трійки центрбеків. Немає схеми — є футбол, контекст, гнучкість. Але щойно повернувся Рюдігер — і здогадайтесь, хто одразу отримав два захисники у партнери? Так, це була трійка: Рюдігер, Гейсен і Чуамені.
Наче Алонсо не планував цього, але якщо ти кажеш, що не зациклений на схемі — а потім у першому ж матчі після повернення ключового центрбека виходиш із трьома захисниками, — ну, або ти блефував, або просто знайшов схему, яка нарешті відчувається як твоя.
"Рюдігер багато грав на схожій позиції у "Челсі". Я знав, що він швидко адаптується. Це дає нам гнучкість. У мене завжди була ідея бути гнучким щодо системи. Гравці досить розумні та тактично обізнані, щоб розуміти, чому ми це робимо, і які переваги це дає".
Гнучкість — ще одне ключове слово для Алонсо. Це ж і про адаптивність.
У грі з "Пачукою" команда залишилась у меншості — і замість паніки ми побачили миттєву перебудову. Минулого сезону "Реал" часто виглядав, як стара платівка: красива, знайома, трохи затерта. Але в Шарлотті це був зовсім інший саундтрек. Жодних затримок, жодних змазаних переходів — схема змінилась на ходу, і працювати вона почала миттєво.
"Тактична обізнаність дає вам перевагу, — сказав Алонсо ESPN. — Я дуже задоволений тим, як гравці зрозуміли ці зміни за такий короткий час — лише під час перерви на охолодження. На основі цієї ідеї ми побудували дуже сильну гру".
Новачки теж не забарились. Трент Александер-Арнольд вийшов на нову позицію — і виглядав так, ніби грає там з часів молодшої школи. А Діна Гейсена Алонсо вже назвав "одним із стовпів" оборони — не "перспективою" і навіть не "резервом".
Цей "Реал" живе у потоці. Він не зациклений на схемі, він тестує функцію. І тут усе як у "Байєрі": жодного догматизму, лише адаптація. Хабі там обирав між 3-4-2-1, 3-2-4-1, 4-2-3-1, навіть вистрелив з діамантом 4-1-2-1-2 проти "Баварії". Таке відчуття, що для нього схема — це не інструкція, а запитання: "А що, якщо?..."
У матчі проти "Ювентуса" Алонсо зібрав щось гібридно-асиметричне. Ніби звична трійка захисників, але попереду — два вістря: Вінісіус і Гарсія.
Вінісіус, як завжди, вибуховий, заряджений, трохи театральний. Купа руху, купа моментів, жодного голу. Гарсія, скромний хлопець з академії, не блищить, не фінтить і не танцює, просто робить свою роботу — і забиває з першого ж удару. Ось вам і контраст.
В сезоні 2023/24 Арда Ґюлер провів у Ла Лізі всього 373 хвилини, але новий сезон — новий сценарій: 1247 хвилин. Ця цифра свідчить про зміну статусу 20-річного хава.
Поворот стався там, де його ніхто не чекав: у матчі проти "Аль-Гіляля" Ґюлер вийшов у другому таймі — і "Реал" нарешті почав грати в футбол, а не імітувати і тягнути час.
Відтоді Арда став незамінним. У парі з Вальверде він виглядає природно, не як експеримент, а як рішення. І якщо це літо пройде без трансферу ще одного плеймейкера, не дивуйся.
"Я вважаю, що з нашими гравцями ми можемо домінувати у півзахисті. Нам потрібно ще попрацювати, але з нашими різними профілями я впевнений, що все вийде".
Паралельно на полі народжується ще одна історія — новий Джуд Беллінгем. У матчі проти "Зальцбурга" він грав правіше за Гюлера й Вальверде, десь між інсайдом і восьмим номером, з обличчям людини, яка вже бачила фінали, травми й три види пресингу.
Тепер у нього менше спонтанності й більше наміру. Менше спроб витягнути матч на собі, більше — зіграти роль у системі. Алонсо чітко розписав, що від нього хоче.
"Джуд має робити більше, роблячи менше. Бути ефективнішим, а не метушитися скрізь. Він може покривати великі простори, але важливо починати рух з правильної позиції. У нього душа центрального півзахисника, він любить підключатися до атак і заходити у штрафну, але стартова позиція — це ключ до його ефективності".
Але є одне "але" — плече. Те саме, яке турбує Беллінгема ще з листопада 2023-го. Він грає через біль, із пов’язкою, яка вже стала частиною образу. Операцію він відкладає до завершення турнірного циклу. Джуд — не з тих, хто просить заміну, але навіть у нього терпіння не вічне. "Я вже на межі терпіння з цим бандажем".
Фран Гарсія — класичний приклад того, як схема може врятувати гравця. Ще вчора — типовий "перспективний, але запасний": бігав, старався, але завжди десь на периферії. А потім Алонсо переходить на трьох центрбеків — і все змінюється.
Раптом у Гарсії з’являється простір — не просто метр-два, а цілі фланги. Повна свобода для ривків, проходів, подач. Те, що раніше виглядало як недоліки, тепер — частина плану. І ось він уже не "лівий захисник із майбутнім", а латераль системи, який робить різницю прямо зараз.
Плани "Реала" на трансферному ринку досі не дали чіткої відповіді на питання лівого латераля. Тож Гарсія зараз виграє час — і робить це не просто так, а на найвищому рівні. Як писала MARCA, він став для "Реала" чимось на кшталт "другого дихання". І підтримка Алонсо — це стратегічний вибір, який має свою вагу.
Новий сезон "Реала" — це історія двох світів: прорив молодих і застій ветеранів. Гарсія вийшов на рівень, який раніше здавався недосяжним. Він увійшов до основи і вже починає затьмарювати тих, хто колись був незамінним.
Водночас Родріго, символ старої гвардії і швидше тінь колишньої себе, втрачає довіру та ігровий час.
Алонсо має амбіції зробити "дев’ятку" не просто номером на полі, а справжнім лідером у стилі Рауля — гравцем, який задає ритм і дух команди.
Залишається питання: хто з молодих гравців витримає цей відбір до 2026-го року, а чия історія в "Реалі" закінчиться ще раніше. Війна за майбутнє — у розпалі.
Алонсо не раз говорив про пресинг і командну єдність, як про два кити, на яких будується успіх. І це серйозна зміна в порівнянні з минулим сезоном, коли Анчелотті не зміг змусити Вінісіуса та Мбаппе брати участь в обороні.
Тоді це було більше схоже на "Дайте їм грати", ніж на "Дайте їм працювати разом". Алонсо ж вимагає, щоб навіть найзірковіші гравці не забували, що футбол — це гра двостороння.
"Це фундаментальна річ. Кожен має бути залученим у всіх фазах гри. Сьогодні потрібна команда, яка пресингує разом. У нас є 11 гравців, які мають працювати як єдиний механізм".
У матчі з "Зальцбургом" був момент, який особливо тішив Алонсо. При рахунку 2:0 на 75-й хвилині "Реал" подавав кутовий, але втратив м’яч.
"Те, як усі гравці кинулися назад, було неймовірним. Вони бігли, щоб закрити простір. Коли є таке відчуття єдності в обороні — це дуже важливо".
І тут починається та частина, де хочеться поспівчувати Хабі Алонсо. З одного боку — гравці світового класу, а з іншого — жоден не в своїй найкращій формі або позиції. Немовби ти замовив Ferrari, а отримав купу запчастин і чекаєш, поки вони зберуться в машину.
Мбаппе вийшов на стару позицію Беллінгема, але ще бореться з формою після хвороби. Беллінгем, у свою чергу, грає на глибину — але скоро на кілька місяців вилітає через операцію на плечі, яку він вже не може дочекатися.
Вінісіус і Родріго виглядають як герої минулого сезону, які раптом забули, куди поклали клавіші від роялю. А на горизонті маячить 18-річний Мастантуоно — величезний талант, але чи витримає він шалений ритм мадридського життя? Ось де справжній тест.
Коли в одній кімнаті збирається купа зірок, не дивуйся, що хтось не хоче грати в ансамблі.
Вінісіус хоче контракт із пунктом викупу — щоб піти туди, де можна грати в футбол, а не просто виконувати роботу. Родріго мовчить, але його невідповідність новій системі очевидна навіть сліпому.
Мбаппе звик, що команда крутиться навколо нього. Трент, здається, досі думає, що він в "Ліверпулі" — не бігає всю бровку, бо звик, що попереду грає Салах. Його атака фантастична, але захист — це не завжди його шоу.
Вся ця компанія стоїть на роздоріжжі між тим, ким були, і тим, ким хоче бачити їх тренер. Тут іде боротьба не стільки форму скільки за фокус.
Але є Вальверде і Чуамені — ті, хто тримає всю цю групу на плаву. Рік тому обидва могли піти, але залишилися. І тепер це нерв нової системи.
Проти "Ювентуса" Чуамені починав як центральний захисник, але вже до середини матчу був у півзахисті, створюючи моменти. У перекладі з тактичної на людську це означає, що Алонсо довіряє йому, як собі.
Кожен матч на Клубному чемпіонаті світу доводить — француз не просто ключовий гравець, він еволюціонує на очах.
У першому таймі проти "Борусії" Чуамені читав гру так само точно, як Касеміро в найкращі часи: завжди там, де треба, щоб перехопити м’яч або зірвати атаку. Його вибіркові підкати — майстерність, а рішення — прості і розумні. Тактична обізнаність — практично ідеальна.
Це гравець з аналітичним мисленням. Не Модріч і не Гюлер, які грають через ритм чи обман, а той, хто прораховує гру, аналізує ситуацію і адаптується швидше за всіх.
"Сьогодні наша система визначалася Орельєном Чуамені. Ми дозволили йому аналізувати гру та вирішувати, де йому бути. У якихось епізодах він піднімався високо, а в інших — відходив у лінію п’яти захисників. І він зробив це дуже, дуже добре".
Вальверде — це мотор. Його паси нагадують старий добрий лінійний простір, у якому "Реал" будує атаки вже два десятки років. Він не новачок, просто повернувся туди, де йому найкраще.
Філософія 3-5-2 залишається головною, але на практиці все впирається в дрібниці.
Александер-Арнольд поки що не виглядає як латераль, що витягне 90 хвилин у режимі "вгору-вниз". А без цього схема починає розвалюватися. Звідси й повернення до класики — 4-4-2 або 4-3-3, де центр тяжіння — Чуамені.
Але Чуамені — якір, і йому потрібен партнер. Не просто "шістка", а хтось, хто тримає пас і темп. Наприклад, Субіменді. Але "Арсенал" його вже забрав...
"Реал", який ми бачимо зараз, — це не команда, а ідея в процесі реалізації. Експеримент. Не катастрофа, не хаос, а саме експеримент. Без катарських грошей і німецької педантичності, але з Хабі Алонсо — ідеалістом, що шукає баланс між іменами, які продають футболки, і тактикою, що виграє матчі.
Поки що йому вдається і те, і інше. Але справжній іспит настане, коли повернеться Мбаппе — здоровий, голодний, амбітний, і коли відновиться Беллінгем. І тоді стане ясно: чи "Реал" справді новий, чи просто навчився маскувати старий хаос під нову стратегію.
Тож якщо шукаєш відповіді — доведеться зачекати. Але одна з найцікавіших рис "Реала" під Хабі Алонсо — це постійна тактична мінливість. Майже той самий склад, а ролі і схема змінюються кардинально від матчу до матчу.
"Гравці хочуть розвиватися, вчитися, адаптуватися. Вони топові футболісти, тож із ними працювати легко. Ідеї схоплюють миттєво. Але все залежить від щоденної роботи — такої, що заходить під шкіру. Ми над цим працюємо".
Чи зможе він зліпити з цих зірок команду, що перевершить еру Зідана? Поки що це найзахопливіше питання сезону.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
