Вже незабаром, 8 вересня, в Норвегії відбудуться парламентські вибори. 

Результат цих виборів може напряму вплинути на Україну. 

Адже Норвегія стала не просто одним із друзів України. Поступово Осло стає одним із ключових наших союзників – країною, чий фінансовий внесок у нашу обороноздатність є одним із найбільших. І саме він дозволяє замінити зупинку допомоги з боку Сполучених Штатів. 

Важливість Норвегії чудово розуміють і в РФ. І не лише розуміють.

Напередодні нинішніх виборів була створена нова політичні сила, яка під виглядом "миротворчості" просуває вигідні Кремлю тези. Насамперед – про зупинку допомоги України.

І хоча ймовірність, що така політична сила увійде до владної коаліції, майже нульова, проте її результат на виборах має показати "резистентність" норвезького суспільства до пропаганди Кремля. 

Перш за все – про те, як влаштована політична система Норвегії. На парламентських виборах норвежці обирають 169 законодавців на чотирирічний термін.

Згідно з норвезьким законодавством, вибори до Стортингу (так називається норвезький парламент) проходять за пропорційною системою в 19 окремих округах. Саме тому від окремих партій можуть пройти лише один або декілька депутатів – якщо ця політсила подолала чотиривідсотковий виборчий бар'єр лише в одному окрузі. 

Для того щоб здобути абсолютну більшість, партія має отримати 85 місць. Наразі ж розклади виглядають так, що це не вдасться зробити жодній політичній силі.

Чинний прем'єр-міністр Йонас Гар Стьоре, який представляє Лейбористську партію, сподівається забезпечити собі другий чотирирічний термін на посаді.

Проте ще донедавна здавалося, що це абсолютно недосяжна мета. 

Річ у тім, що починаючи з лютого, уряд лейбористів керує Норвегією самостійно – після того як коаліцію залишила Центристська партія. 

Проведення дострокових виборів норвезьке законодавство не передбачає, тому прем'єр-міністр Йонас Гар Стьоре був змушений продовжувати роботу з урядом меншості, покладаючись на ситуативну підтримку в парламенті при голосуванні за необхідні ініціативи уряду.

До розпаду коаліції уряд був вкрай непопулярним серед норвежців: лейбористам пророкували катастрофічні 16,8% підтримки – найгірший показник в історії партії.

Однак Стьоре зумів переломити цю тенденцію. Зокрема, одним з найвдаліших його рішень було запросити на посаду міністра фінансів Єнса Столтенберга, щойно той закінчив свою каденцію в ролі генсека НАТО.

Популярність Столтенберга додала політичних балів лейбористам, які почали стрімко відігравати втрачені позиції в опитуваннях. ЗМІ назвали його повернення в норвезьку політику "Stoltenback", оцінивши вплив на електоральну підтримку лейбористів

Як наслідок, останнє опитування, проведене місцевим мовником NRK за 12 днів до голосування, показало, що хоча рейтинги лейбористів останнім часом трохи просіли, проте вони зберігають лідерство з показником підтримки на рівні 27,6%.

Історично головний опонент лейбористів – Консервативна партія (Høyre) – зараз демонструє катастрофічне падіння в рейтингу. На нинішніх виборах їм пророкують лише 14-15% голосів. 

Якщо цей прогноз справдиться – це буде найгірший результат для консерваторів за 16 років.

Партія втратила чверть тих, хто голосував за неї на попередніх парламентських виборах: 22% тих, хто голосував за Høgre в 2021 році, тепер посунулися ще правіше та готові голосувати за Партію прогресу. 

Це праворадикальна політична сила, яка, втім, зараз вийшла на друге місце, з підтримкою біля 21%. 

Більш того, лідерка Партії прогресу Сильві Лістгауг є однією з найпопулярніших політикинь у Норвегії. Вона відома, зокрема, своїми різкими висловлюваннями на адресу іммігрантів.

Загалом політика партії дуже нагадує типовий трампізм.

Вона виступає проти міграції з нехристиянських країн, закликає до посилення умов отримання громадянства та до зниження податків. Також партії притаманний скептицизм щодо кліматичних змін.

Щоправда, у питаннях підтримки України і оцінок загрози РФ позиція Партії прогресу суттєво відрізняється від європейських ультраправих. "Прогресисти" виступають за продовження підтримки України, а також підтримують збільшення Норвегією витрат на оборону.

Варіант, що нову коаліцію утворять саме ці дві партії – дуже висока. 

Щоправда, проблемою може стати питання лідерства. Адже коли йдеться про фаворитів на посаду прем’єра, то лідерка консерваторів Ерна Солберг випереджає в опитуваннях голову прогресистів Сильві Лістгауг. 

Не виключено, що у разі приходу правих до влади ця ситуація призведе до дискусії щодо того, хто очолить уряд: лідерка партії з найбільшою кількістю місць у парламенті чи фаворитка в опитуваннях.

Проте ані лейбористам, ані консерваторам із прогресистами не вистачає голосів для абсолютної більшості. 

А тому ключовою інтригою норвезьких виборів може виявитися боротьба за "золоту акцію". Досі не до кінця зрозуміло, які ще партії можуть пройти до Стортингу і з ким вони вирішать створювати коаліцію. 

Цією політсилою може бути Центристська партія, проте її популярність залишилася у минулому. Якщо на попередніх виборах вона отримала результат 13,6%, то зараз може задовольнитися набагато скромнішим показником – на рівні 5,6% голосів.

Також трохи вище прохідного бар’єра розмістилися Соціалістична партія і "Червоні".

На межі проходження – "Зелені". Усі ці сили теоретично можуть стати союзниками лейбористів. Опитування показують, що разом ліві партії здатні здобути 88 місць у парламенті, тоді як правим прогнозують 81 мандат. Враховуючи це, вочевидь, саме ліві формуватимуть новий уряд.

Лейбористська партія прагне керувати країною самостійно. Тобто – як уряд меншості.

"Реалістичним варіантом зараз є уряд Лейбористської партії. Я зроблю все можливе, щоб виграти вибори. Потім ми зможемо підбити підсумки", – сказав він.

Тож потенційно у разі перемоги лейбористи самі сформують уряд, а за необхідності провести у парламенті необхідні ініціативи звертатимуться за допомогою до своїх однодумців з лівого крила.

Стьоре раніше казав, що для його Лейбористської партії "не актуально" запрошувати в уряд такі маленькі партії, як "Червоні" і "Зелені". А центристи, ймовірно, самі не захочуть йти на співпрацю з огляду на гучний розрив взимку.

Окремо варто зупинитися на питанні підтримки України серед ключових політичних партій Норвегії.

Дійсно, лейбористський уряд дуже багато зробив, щоб допомогти Україні у протистоянні з російською агресією. І є всі підстави вважати, що якщо Стьоре втримає владу, ця підтримка збережеться.

Зокрема, під час останнього візиту до України Йонас Гар Стьоре запевнив, що Норвегія надалі на високому рівні підтримуватиме Україну, і пообіцяв виділити $8,5 млрд на підтримку в наступному році.

"Ця сума до виділення в рамках програми Нансена буде запропонована парламенту. Сподіваюся, ми зможемо утримати цей рівень підтримки. Такою була пропозиція уряду", – сказав він.

Втім, зміна влади не має привести до погіршення підтримки України.

Зокрема, Консервативна партія обіцяє і надалі виступати за збільшення норвезької допомоги Україні, одночасно приділяючи велику увагу власній обороні та оборонній промисловості.

Соціалістична ліва партія назвала зміцнення оборонної спроможності України своїм пріоритетом. Також вони виділяють надання підтримки українському громадянському суспільству та вільним ЗМІ.

У Ліберальній партії наголошують на необхідності надати Україні додаткові кошти для виробництва та закупівлі зброї, боєприпасів і засобів протиповітряної оборони.

"Зелені" ж закликають навіть надати Україні та Європі норвезькі надприбутки від продажу газу.

Також ситуація не виглядає небезпечною навіть за умови входження до коаліції радикалів. 

У Партії прогресу кажуть, що Норвегія повинна мати можливість постачати Україні більше військового обладнання та боєприпасів. Крім того, у політсилі закликали сприяти збільшенню потужностей норвезької оборонної промисловості, щоб вона, серед іншого, могла допомогти Україні у створенні власного обладнання та боєприпасів.

Навіть "Червоні" підтримують "надання Норвегією всебічної допомоги" Україні. 

Проте є щонайменше одна політична сила, яка думає інакше. 

Попри те, що серед норвезьких політиків існує консенсус щодо підтримки України у боротьбі з російською агресією, є одна політична сила, яка вибивається з цього тренду.

Це не дуже відома партія з промовистою назвою "За мир і справедливість" (Partiet Fred og rettferdighet, або скорочено FOR). Вона змусила про себе говорити у травні, розгорнувши в Осло скандальну рекламну кампанію, в якій закликала не виділяти кошти для допомоги України.

Кампанія викликала широке обурення не тільки серед політиків, а й серед простих громадян, які зривали скандальні плакати з гаслами на кшталт "Ні 85 мільярдам на війну в Україні!". "ЄвроПравда" детально розповідала про це у своєму матеріалі.

Програма політсили радше нагадує методичку роспропаганди. FOR вважає, що США і НАТО "створили основу для війни в Україні". Партія хоче виходу Норвегії з НАТО, скорочення оборонного бюджету, відмови від американських баз і виходу з Угоди про Європейську економічну зону.

А вишенькою на цьому торті з проросійських наративів є те, що кампанію FOR фінансував бізнесмен Атле Берге, який веде бізнес і проживає в РФ і раніше також відзначався заявами в дусі Кремля.

До того ж, як з’ясували норвезькі правозахисники,

Берге фінансував російський дитячий будинок, де розміщували викрадених РФ українських дітей.

Наразі опитування пророкують партії результат у 0,2%, а одне з головних облич FOR – відомий любов’ю до режиму Владіміра Путіна професор Гленн Дісен – взагалі вирішив відмовитись від кандидатства в депутати, поскаржившись на "особисті нападки і цькування".

Нам же залишається сподіватися, що до наступних виборів за чотири роки FOR не набере політичної ваги і залишатиметься такою ж маргінальною.

Оскільки розрив у рейтингах між ключовими суперниками є мінімальним, на результат голосування може вплинути будь-яка неоднозначна ситуація.

І у момент, коли кампанія увійшла у вирішальний етап, такий "чорний лебідь" прилетів до лейбористів. 

З’ясувалося, що Суверенний фонд Норвегії, вартість якого становить два трильйони доларів, інвестував у компанію, що виробляє деталі для ізраїльських військових літаків, що спричинило серйозний скандал. 

Питання Ізраїлю і Палестини є дуже чутливим для Норвегії, оскільки у цьому протистоянні вона традиційно підтримує палестинців і навіть визнає Палестинську державу.

Саме тому це викриття збурило політичні й суспільні кола Норвегії.

Низка політичних партій скористалася можливістю, щоб зайвий раз покритикувати уряд. Особливо дісталось Єнсу Столтенбергу, оскільки очолюваний ним Мінфін призначає раду з етики, яка дає рекомендації щодо виключення компаній з інвестиційного портфеля.

А соціалісти на цьому тлі взагалі заявили, що готові підтримати новий уряд лейбористів лише в тому разі, якщо він позбудеться всіх компаній, причетних до того, що вони назвали "незаконною війною Ізраїлю в Газі".

Лейбористи відхилили цю вимогу, але після виборів може бути складно відхилити такі заклики, враховуючи відсутність переконливої більшості.

Очевидно, що ситуація з фондом може вдарити по рейтингах лейбористів. Питання лише, наскільки сильно і чи не коштуватиме це їм перемоги на виборах.

журналістка "Європейської правди"