25 серпня президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на закон про допомогу громадянам України. Він публічно пояснив, що очікує від уряду включення до закону положення про те, що допомогу на дітей отримуватимуть лише ті українці, які працюють у Польщі та сплачують податки.
"Закон про допомогу громадянам України не вносить цю поправку… Я не даю на це згоди. "По-перше, Польща, по-перше, поляки" – це не просто передвиборчий слоган", – заявив новий президент, посилаючись на свою передвиборчу обіцянку.
Проте такі тези польського президента, нібито українці отримують допомоги більше, аніж сплачують податків, не підтверджуються цифрами.
Як випливає з доповіді Deloitte на основі даних Нацбанку Польщі, 78% громадян України, які перебувають у Польщі, мають роботу. Українці внесли до польського бюджету 15 млрд злотих і сприяли зростанню ВВП на 2,7%. Водночас виплати допомоги "800+" для них коштували Польщі лише 2,8 млрд злотих.
Детальніше про зміну ставлення поляків та польських еліт до українців можна почитати у статті Покарати українців. Що стоїть за новими ініціативами президента Польщі
Проте не менш важливе інше. Кароль Навроцький, хоч і мав підтримку на президентських виборах від партії "Право і справедливість", проте у питанні українських біженців займає набагато радикальнішу політику.
Його погляди з цього питання ближчі до поглядів політиків ультраправої "Конфедерації", які першими виступили з такими вимогами.
Проте з такими проблемами українські біженці стикаються не лише у Польщі. Така риторика стає все більш характерною для інших країн у регіоні Центральної Європи.
У Чехії, де через місяць заплановані парламентські вибори, на антиукраїнські гасла робить ставку Андрей Бабіш, чия "Акція незадоволених громадян" (ANO) лідирує в опитуваннях (32%) разом з ультраправою партією "Свобода і пряма демократія" (SPD) Томіо Окамури (третє місце та 12%).
Також антиукраїнську риторику у Чехії часто можна почути від політиків передвиборчої коаліції "Досить!", яка об'єднує частину лівих сил навколо Комуністичної партії Чехії та Моравії та різних рухів, часто ультранаціоналістичних. Проте цей рух більше зосереджується на критиці військової підтримки України.
Натомість Томіо Окамура у червні розкритикував ідею надання материнських допомог українським жінкам, які проживають у Чехії. "Уряд (прем’єр-міністра Петра) Фіали має намір обікрасти чеські сім'ї і віддати гроші українським сім'ям? Це божевілля", – обурюється лідер SPD.
А кількома днями потому схожу заяву зробив і Бабіш.
"Уряд вводить відпустки по догляду за дитиною для українок. Ви правильно почули. Тобто нічого для чеських матерів, все для українок. Адже ми знаємо, що Фіала найбільше бореться за Україну. І вже точно не за Чехію", – заявив колишній прем'єр-міністр у кількахвилинному відео.
У чеському суспільстві широко поширені два міфи від популістів та ультраправих.
Один з них полягає в тому, що українські біженці отримують краще ставлення, ніж громадяни Чехії. Другий – що українці настільки заможні, що їм не потрібна допомога, адже вони приїхали з регіонів, де не вирує війна.
Перший міф, найімовірніше, пов'язаний з тим, що протягом першого року після початку повномасштабного вторгнення чеська держава особливо активно допомагала українським біженцям.
Вони мали право безкоштовно подорожувати поїздами та автобусами. Їхнім дітям гарантували місця в школах, а ті, хто приймав українські сім'ї, отримували від держави компенсацію, майже рівну ринковим цінам за проживання в готелях.
Проте багато чехів вважають, що українці досі користуються цими привілеями. А політики ANO, SPD, а також проросійської партії "Stacilo" ("Досить", 8%) грають на цьому.
Зокрема, політики партії Окамури під час кампанії обіцяють депортувати всіх українських біженців, за винятком тих, хто працює на повну ставку.
Трохи поміркованішим у цьому питанні є Бабіш, але він також хоче завоювати виборців крайньої правої партії. З України він хоче відправити "лише" тих, хто взагалі не працює: якщо вони мають хоча б випадкову роботу, то, на його думку, можуть залишитися в Чехії.
Також Бабіш обіцяє подбати про те, щоб українці не були загалом більш привілейованими, ніж чехи.
Однак факти суперечать твердженням про те, що українці мають кращі соціальні умови. Зокрема, у Чехії зареєстровано 373 тисячі українських біженців, але тільки 89 тисяч з них отримують допомогу. Половина з них – діти, третина – пенсіонери, а також люди з інвалідністю та жінки, які отримують допомогу по вагітності та пологах.
Інша половина – працюють в Чехії і не отримують жодних допомог.
До речі, соціальна допомога у Чехії становить еквівалент 180 євро і на 10 євро нижчі за найнижчу допомогу, яку отримує безробітний чех.
Статистичні дані також показують, що чеська економіка отримує відчутні вигоди завдяки українським біженцям. У першому кварталі цього року всі витрати на їхнє утримання склали 155 млн євро, тоді як за той самий період вони сплатили 286 млн євро податків.
Угорські політики зосереджують увагу на тому самому аспекті, а також на (теоретично все ще) питанні вступу України до Європейського Союзу.
З цього приводу уряд Віктора Орбана провів загальнонаціональне опитування громадян.
До кожного домогосподарства було надіслано листа, який починається з твердження, що вступ України до ЄС буде економічним ударом по Угорщині та сприятиме погіршенню рівня життя громадян. Далі автор плавно переходить до того, що в країні зросте рівень злочинності. І стверджує, що мільйонам українців доведеться виплачувати пенсії, які належать угорцям.
Уряд стверджує, що отримав назад 2 млн заповнених анкет, в яких 95% угорців висловили незгоду з вступом України до Європейського Союзу.
Однак Петер Мадяр, лідер опозиційної партії "Тиса", посилаючись на джерела в угорській пошті, стверджує, що до уряду повернулося лише пів мільйона заповнених анкет. При цьому ані він, ані керівна партія "Фідес" не змогли надати докази на підтвердження своїх тверджень.
Одночасно антиукраїнські тези Орбана часто повторює й угорська опозиція.
Річ у тім, що Україна є в Угорщині політично делікатною темою. У 2022 році викривлене висловлювання тодішнього лідера опозиції Петера Маркі-Зая про нібито відправку угорських військ на війну з Росією дуже зашкодило йому під час передвиборчої кампанії.
Багато прихильників Мадяра пояснюють його останні висловлювання обережністю. В інтерв'ю для Gazeta Wyborcza в серпні він заявив, що саме українські політики сприяли погіршенню відносин з Угорщиною, а не навпаки.
"Якщо ви так довго перебуваєте у стані війни, чи має сенс дратувати вашого сусіда, тиснути на угорську меншину та позбавляти її прав?" – риторично запитує він.
Це одне з небагатьох його публічних висловлювань на тему України. Лідер "Тиси" намагається не порушувати цю тему в Угорщині, усвідомлюючи, що це може використати партійна пропаганда "Фідес", партії Віктора Орбана.
На додачу, уряд Віктора Орбана в останні роки робив усе можливе, щоб максимально відлякати українців від подання прохань про надання притулку в Угорщині.
За даними ЮНІСЕФ, в країні наразі перебуває 61 тисяч українських громадян, з яких тимчасовий захист мають лише 47 тисяч осіб.
Ситуація у Румунії виглядає набагато кращою – лише 21% опитаних вважають українських іммігрантів великою загрозою.
Але і там ставлення суспільства до українців помітно змінилося.
Відповідно до результатів опитування від авторитетного центру, якщо ще у вересні 2023 року 64% румунів вважали, що Росія повинна вивести свою армію з України і повернути окуповані території Україні, то зараз цей відсоток знизився до 56%.
Натомість зросла готовність відмовитися від окупованих територій на користь Росії. Якщо два роки тому так вважали лише 24% опитаних, то зараз – вже 33%.
"Якщо ця тенденція буде продовжуватися, ймовірно, ці пропорції зміняться, хоча впевненості в цьому немає. Однак російська пропаганда залишається надзвичайно агресивною, а ті, хто її підтримує, незалежно від політичної приналежності, дуже голосно заявляють про свою позицію", – коментує ці дані засновник INSCOP Ремус Штефуряк.
На його думку, ті 21% опитаних, які вважають українську еміграцію великою загрозою, стають ласим шматком для крайніх партій.
Більш того, ця група може стати вирішальною силою для партій, які намагаються захопити владу.
Стаття опублікована у рамках ініціативи міжнародної співпраці між виданнями PULSE, асоційованим партнером якого є "Європейська правда". Проєкт підтримується Європейським Союзом.
Стаття вийшла у польському виданні Gazeta Wyborcza. До підготовки статті долучилися журналісти польського видання Denik Referendum, угорського EUrologus та румунського HotNews.ro
Публікується "Європейською правдою" з редакційними правками
