Збірна України повернулась після декількамісячної перерви. Доля та жереб звели підопічних Сергія Станіславовича з Францією вже у першому матчі відбіркового раунду до Чемпіонату Світу 2026 року. У групі, окрім "синьо-жовтих" та "ле бльо", також присутні Азербайджан та Ісландія.
Як зазначав головний тренер французів Дідьє Дешам, саме нашу команду "трикольорові" вважають своїми основними конкурентами за перше місце та тими, хто реально спроможний нав'язати їм боротьбу. Звичайно, враховуючи останній період виступів національної команди під керівництвом Сергія Реброва, слова коуча французів були прикрашені авансами у наш бік.
Стартовий склад на поєдинок у Вроцлаві знову, як і в багатьох останніх іграх збірної України, зазнав втрат, оскільки Циганков, Яремчук, Миколенко та Лунін через стан здоров'я не зможуть допомогти своїм партнерам у вересневих іграх.
Проте, навіть враховуючи такий кричущий та явний недолік, варто віддати належне тренерському штабу, який не побоявшись виставив на цю зустріч звичну четвірку у лінії захисту, а не п'ять гравців, як це було до цього у поєдинках такого калібру.
З перших хвилин стало зрозуміло, що про контроль м'яча в цій грі нам варто забути і відштовхуватись від контратакувальних дій та гри "другим номером".
Також визначились, що розташування 4-5-1, яке малювали на передматчевій схемі, виявилось хибним. Майже всю гру підопічні Сергія Станіславовича провели з двома яскраво вираженими опорниками Калюжним та Ярмолюком. Останній за своїм функціоналом може виконувати функції "бокс-ту-бокс", тому у разі (якби пощастило) домінування на полі швидко міг перейти на позицію "десятки" та виконувати атакувальні функції.
За тим сценарієм який був роль "десятки" виконував Судаков, котрий епізодично йшов пресингувати вище Довбика або був поряд як другий нападник. Щось схоже на тандем Ванат-Буяльський у "Динамо".
Достатньо швидко французи відкрили рахунок у матчі. Олісе, зробивши ривок з власної частини поля і фактично започаткувавши цю атаку, відгукнувся на передачу Барколя та поклав шкіряного у нижній правий від себе кут.
Після цього настав період, коли нашим гравцям дуже важко давалися не те що атаки на чужій частині поля, а конструювання власного "білд-апу" у своїй першій зоні. Часто банальні, "динамівські" помилки транслювалися у діях гравців, які вже давно забули про київський клуб або навіть ніколи там не були.
Постійні зміни позицій атакувальними гравцями "ле бльо" плутали опорників та гравців, які їх страхували. Протягом тайму позиції Дуе, Мбаппе, Олісе та Барколя так і не були визначені – фактично вони всі були "вільними художниками", просто запрограмовані виконати певний об'єм роботи, неважливо на якому клаптику поля.
Олісе іноді опускався поміж двома центрбеками, щоб зловити м'яч там, і самотужки починав конструювання нової атаки.
На другий тайм команда Реброва вийшла без змін. Очевидно, тренерський штаб знає, що друга частина – це вже вагомий аргумент для цієї команди, аби змінити стиль власної гри. І тут навіть не треба проводити якусь ротацію, психологія полягала в іншому – наскільки завжди вдала друга частина матчу вдасться команді у цей вечір, проти однієї з найсильніших збірних світу на даний момент?
І що? Магічний другий тайм подіяв і в цьому випадку, зрештою ми почали домінувати (принаймні, трохи було). Зубков та Гуцуляк змінили позиції зі старту тайму і тепер розташовувались зліва і справа відповідно. Схоже, цей момент став надзвичайно вагомим, оскільки потім Конопля і Гуцуляк неодноразово будуть шукати один одного на правому фланзі, розгойдуючи Люка Діня та Ману Коне.
Для того, щоб описати те, що трапилося на 65-й та 66-й хвилині матчу, придумали слово "пороблено", оскільки м'яч обидва рази був буквально за сантиметр від того, аби рахунок 1:1 став цілком легальним. Французам у тих моментах відверто і дуже сильно пощастило.
Натомість спрацювала стара як світ приказка і Мбаппе подвоїв перевагу своєї команди. Тут, до речі, можуть виникнути питання до одного з найкращих, на думку багатьох, футболістів з українським паспортом на даний момент: хіба пласування завадить топовому гравцю вийти на ударну позицію? Що саме в цей момент ти тримаєш під контролем, коли відходиш назад і даєш нападнику все ближче і ближче підійти до власних воріт, зрештою 0:2, виймайте.
За цю гру не може бути соромно – це 100%. Проте сказати, що той футбол, який продемонструвала збірна, влаштовує, – теж ні. Знову ті самі помилки, які тренерський штаб Реброва не може вирішити впродовж декількох років: слабкий перший тайм, втрата м’яча біля власних воріт та загальна незібраність.
Попереду збірна Азербайджану: однозначно не топова футбольна збірна, проте ми вміємо такі команди робити серйозним суперником. Чи азербайджанський футбол теж на підйомі?
