Дніпрянка Ольга Сєрова власним прикладом доводить, що вік — лише цифра. У свої 68 років вона – художниця, дизайнерка капелюшків, авторка барельєфів і викладачка італійської. Але головне — взірець того, як залишатися молодою, незалежно від дати у паспорті,пише “Наше місто”.
Її батько був кандидатом технічних наук, головним конструктором на заводі у Дніпрі. А мама — вправна майстриня з шиття.
– Я вдалася і в тата, і в маму, — посміхається пані Ольга. – Я виросла у родині, де цінували розум і красу. Мама вчила шити, тато — мислити.
За освітою Ольга — інженер-механік. Закінчила хіміко-технологічний інститут і багато років поспіль креслила вагоноперекидачі. Паралельно грала на фортепіано: музичну школу закінчила на відмінно.
Але після довгих років інженерної точності у дніпрянки стався вибух творчості.
– Я залишила креслення і почала шити капелюшки, – розповідає Ольга. – Просто з голови, без викрійок. Бачила образи. І мої капелюшки розліталися по всій Україні — Одеса, Запоріжжя, Донеччина.
Її вироби носили і носять досі — вже понад 20 років. Бандани зі шкіри, оздоблені камінням та хутром, витончені силуети, розкішні моделі.
– Я йду містом, бачу — жінка у моєму капелюшку, – додає пані Ольга. – Це мої рученьки зробили! І досі в магазинах зустрічаю свої речі.
На досягнутому дизайнерка не зупинилась. Вивчила італійську мову з нуля — і поїхала до Італії. Мріяла підкорити столицю моди. З собою везла власну колекцію і величезний творчий потенціал.
– Мене приймали на відомих фабриках, дивились мої колекції, хвалили, але казали, що немає фінансування, – пригадує дизайнерка. – А в Італії жити було дуже важко. Я там пережила клінічну смерть. Впала з велосипеда — і серце зупинилось. Мене врятувала румунка, робила штучне дихання.
В Італії Ольга відкрила ще один талант — створювати барельєфи. Її композиції з рельєфними сюжетами охоче купували іноземці.
– Я робила фігури святих, дівчину-весну, ангелів, створювала морські сюжети, – додає Ольга. – Один італієць замовив мені оригінальний акваріум. Це була величезна, неймовірна робота. А у себе вдома я зробила барельєф із зображенням мами — вона там серед планет. Усе з душею.
Повернувшись в Україну, пані Ольга знову поринула у творчість. Робить прикраси зі шкіри, реставрує меблі, створює одяг із джинси.
– Купила джинсову сукню – була ніяка, – пояснює дизайнерка. – А тепер там і мереживо, і камінці, і гіпюр – і стала сукня витвором мистецтва.
Ще вона — активна учасниця Університету третього віку. Займалась східними танцями, виступала, вивчала іноземні мови, відвідує театри й лекції. Тренується в “Інваспорті”, ходить до басейну.
– Я мала травму, другу групу інвалідності, ходила в корсеті, – додає жінка. – Але не здалася. Через день — тренування, також плаваю, бо життя — це рух.
І головне — вона не зупиняється у навчанні: планує удосконалити англійську, а потім, можливо, візьметься за французьку. А ще вона уміє робити крем для обличчя за унікальним маминим рецептом.
– Я виглядаю молодо,— ділиться пані Ольга. – Бо не лінуюсь — гімнастика для обличчя, касторова олія, скраб для тіла з солі і соди після басейну.
Сьогодні пані Ольга — приклад для багатьох. Як реалізовувати себе, як не втратити смак до життя, як перетворити кожен день на витвір мистецтва.
– Я завжди щось творю чи витворяю, – зізнається Ольга. – Я просто живу. І хочу, щоб кожен день був красивим — у музиці, в одязі, у слові.
Вона йде по життю легкою ходою з сяйвом в очах. З любов’ю до себе, до людей і до краси у кожному дні.
Раніше ми писали: Відома балерина і джазовий віртуоз: як дніпровський терцентр підтримує таланти.
Категорія: Важливо, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня, Фотогалерея
Позначки: Головне, Історія, Мода, Соціальний захист
