Чи замислювались ви, скільки таємниць приховано серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини? І як багато історій досі залишаються нерозказаними, а зв’язки із далекими близькими – втраченими?
ZAXID.NET публікує уривок з книги української етнологині Анни Ніколаєвої «А тепер і спитати немає в кого», що незабаром вийде у видавництві «Лабораторія», – це практичний путівник у світ генеалогії, що допоможе крок за кроком зібрати і зберегти навіть найменші уламки родинної пам’яті. З чого розпочати дослідження свого роду, як шукати інформацію, аналізувати документи, працювати з архівами, фотографіями і ДНК-дослідженнями – етнологиня детально і водночас доступно пояснює, як дізнатись більше про власну родину і зрозуміти себе. Адже коріння відлунює в нас сильніше, ніж здається. Потрібно лиш встигнути запитати.
Ще одним важливим етапом збору родинної інформації стануть розмови з вашими рідними. Як етнологиня, назвала б їх глибинними інтерв’ю, однак ми говоримо про свою родину, тому більше пасуватиме термін «глибокі душевні розмови». Для одних вони легкі та звичні, а для інших стають викликом та зоною для зростання й пошуку взаєморозуміння. Також розмова з родичами може торкатися травматичного досвіду, який викликає неприємні емоції. Розповідаючи про своє минуле, ми залучаємо пам’ять, а вона часом діє вибірково. Щось ми пригадуємо, ніби це було вчора, а деякі події безслідно губляться у бурхливому потоці щоденної інформації. Ми схильні змінювати свою думку та свідчення або ж не пригадувати певних подробиць. А ще наші спогади суб’єктивні, тому пригадані нами деталі можуть не відповідати дійсності. Пам’ятайте про це.
Під час таких розмов ви почуєте сімейні легенди про діда, який був позашлюбним сином шляхтича і служниці, або про прадіда, який закопав на городі сімейний скарб, чи про прабабусю, біологічним батьком якої був Нечуй-Левицький або сам Франко. Записуйте кожну деталь, щоб потім мати змогу підтвердити або ж спростувати такі легенди.
Сьогодні майже кожен смартфон містить функцію диктофона, тому ви маєте можливість записати розповіді ваших близьких та зберегти на згадку, а ще перетворити їх на текст, розшифрувавши та проаналізувавши для подальшого дослідження. Також я рекомендую зафіксувати таку розмову на відео. Минуть роки, ваші рідні підуть у засвіти, а ви матимете неоціненну змогу послухати, наприклад, голос своєї бабусі або дідуся чи показати відеорозмову з вашим прадідом своїм онукам. Можливо, саме у цю мить ви усвідомите, чию усмішку має ваш син, або чому вас так часто порівнюють зі вашою бабусею, або від кого передалася ця характерна дзвінкість у доньчиному голосі. Такі миті наповнюють наше життя особливим теплом, а неочікувані спогади виринають із закутків пам’яті.
Тут хочу принагідно нагадати, що цифрові носії можуть бути ненадійними, тож краще зберігати інформацію у двох-трьох різних місцях, а також у паперовій версії. Етнологи вживають термін «розшифрування» на означення процесу перетворення аудіо на текст. Тому і я рекомендую весь записаний матеріал розшифрувати й додатково зберігати текст роздрукованим, а не лише на ноутбукові, телефоні чи у хмарному сховищі.
Перетворювати аудіо чи відео на текст сьогодні легко за допомогою різноманітних програм на основі штучного інтелекту. Проте після використання таких потрібно ретельно перевіряти текст на відповідність і виправляти помилки. Якщо ж довіри до новітніх технологій у вас ще немає, то можете сміливо вмикати запис і друкувати почутий текст до електронного записника самостійно.
Під час мого навчання на другому курсі історичного факультету всі студенти отримали завдання на виконання практичної роботи «Мій родовід та доля моєї родини». Нам роздали питальники й відправили опитувати родичів. Більшість запитань стосувалася Голодомору, війни, традицій та обрядів, а також сімейної історії. Саме завдяки цьому студентському досвіду я маю аудіозаписи голосів своїх бабусь і деякі фрагменти з історії власної родини, до яких сьогодні можу повертатися, зіставляючи інформацію для подальших сімейних досліджень. Можливо, якби я це робила з кращим розумінням справи у свої 19 років, то сьогодні б мала більше потрібної інформації. А ще тоді, під час розмови зі своєю бабусею Маргаритою, я вперше побачила на фотографії її біологічного батька, а свого прадіда. Зі спогадів бабусі його прізвище було Юркевич, а звали чи то Георгій, чи Юрій, чи Олексій, чи Федір. На жаль, вона постійно плуталася у свіденнях щодо імені, але чітко називала по батькові Веніамінович. За сімейною легендою, моя прабабуся Віра зустрічалася з ним, завагітніла, але вся його велика й далеко не бідна родина була проти цих стосунків, тому офіційного шлюбу не сталося, як і визнання батьківства. Саме через це мої бабуся й прабабуся мають одне на двох по батькові Герасимівна, оскільки мій прапрадід Герасим записав новонароджену онуку на себе.
Моя бабуся народилася 1935 року в сибірському місті Маріїнськ, десь між Кемеровом і Красноярськом. На території цього містечка розташовувався концентраційний табір, так званий Сиблаг ГУЛАГу, в якому відбували покарання такі відомі українські діячі, як Патріарх Йосиф Сліпий, Володимир Старосольський, Микола Ґалаґан, Тодор Гавриленко. А ще у місті є залізнична станція, на якій, ймовірно, працював мій прапрадід Герасим. І я гадаю, що саме через його роботу сім’я опинилася в Маріїнську. Також можна припустити, що розчарована у коханні й вагітна Віра приїхала до свого батька і саме там народила дочку Маргариту. На жаль, я так і не знаю, де познайомилася Віра з біологічним батьком власної доньки, та зі слів бабусі Маргарити відомо, що Юркевич у повоєнний час працював у лісовому господарстві у Києві. Вона знала його адресу й мала бажання побачитися з рідним батьком, однак, приїхавши до столиці, так і не насмілилася подзвонити у двері його київської квартири…
Питальник. Як ви вже зрозуміли з моєї сімейної розповіді, класичні питальники з шаблонними запитаннями тут не працюють. Одразу поясню чому. Для того щоб отримати всю потрібну інформацію, яку потім можна буде скласти, мов пазли, в сімейну історію, доведеться ставити багато уточнювальних запитань. І якщо у вашому пазлі під час опитування бракує елементів, то відразу з’ясовуйте їх. Звісно, ви зможете повернутися потім і запитати додатково, після того як зрозумієте, що не знаєте того чи іншого. Все індивідуально й залежить від обставин та конкретної ситуації.
Почніть з усіх найстарших членів вашої родини, опитайте батьків, дядьків і тіток, братів і сестер ваших дідів та прадідів і всіх, із ким маєте можливість поговорити. Якщо не знаєте з чого почати розмову, то візьміть фотоальбом і запитуйте, хто на світлинах і кому ким він чи вона доводиться. Професійні генеалоги рекомендують не просто відійти від шаблонних запитань, а взагалі відмовитись від питань «в лоба». Розмову радять будувати від загальних запитань про час, про празники, про весілля, прив’язуватись до сезонного календаря, де визначними в селах (а більшість родоводів так чи інакше стосуються сіл та дрібних містечок) є релігійні свята, пости, сезонність аграрних робіт тощо. А вже коли вона набрала обертів, ставити конкретні запитання.
1. Запишіть, як звуть вашого респондента. Уточніть повні дані за паспортом та за свідоцтвом про народження.
2. Дата народження теж важлива. Іноді трапляється, що реальний день народження людини може відрізнятися від зазначеного в документах. Поцікавтеся, чи у вашій родині немає таких історій.
3. Чи змінювали прізвище? Якщо так, то за яких обставин (наприклад, після шлюбу), коли і з якого на яке?
4. Якщо хтось із ваших предків мешкав у селі, запитайте, як їх називали по-вуличному і чому саме так. Звідки пішло таке прізвисько? На якому кутку або хуторі жили?
5. У яких роках ходили до школи? До якої саме? Скільки класів закінчили?
6. Де здобували профільну або вищу освіту? 7. Чи служили в армії? Коли, де і скільки часу?
8. Якщо переїжджали, то куди саме і за яких обставин?
9. Якою мовою розмовляли в побуті?
10. Ким себе вважали або називали (наприклад, українцями, гуцулами, поляками)?
11. Де працювали, на яких посадах і в яких роках?
12. Розпитайте про братів і сестер респондента: їхні імена, роки народження. Де вчилися? Де сьогодні мешкають і чи мають нащадків?
13. Де познайомилися з майбутнім чоловіком або дружиною? Скільки зустрічалися до весілля?
14. Чи вінчалися? Чи укладали шлюб офіційно? Якщо так, то де саме (населений пункт, церква)?
15. До якої церкви ходили? Чи змінювали віросповідання? Якщо так, то з якого на яке?
16. Хто були сусіди? Попросіть пригадати прізвища, імена та прізвиська сусідів і склад їхніх сімей.
17. З ким приятелювали із сусідів та підтримували стосунки? Попросіть поділитися історіями взаємин.
19. Хто куми? Хто кого і в кого хрестив?
20. Чи були розлучення? З яких причин і в яких приблизно роках? Якщо так, то чи підтримували стосунки з родичами іншої сторони?
21. Чи народжували поза шлюбом? Чи відоме ім’я біологічного батька? Чи він знав про вагітність і народження дитини? Розпитайте деталі такої історії.
22. Чи помирали діти? Де поховані? Чи були перервані вагітності і за яких обставин? 2
23. Попросіть розповісти про спогади Другої світової війни. Хто воював? Де саме? Чи отримав нагороди? Якщо так, то які? Чи збереглися вони донині? Якщо так, то де й у кого? Якщо хтось із членів родини загинув, то коли саме і де похований? Як пережили окупацію? Розпитайте про те, що відбувалося і як проживали той страшний час. Чи були евакуйовані і якщо так, то куди саме й коли повернулися на рідну землю?
24. Чи пам’ятають повоєнний голод? Як виживали?
25. Чи були в родині репресовані або засуджені? Якщо так, то за яких обставин. За що? Чи були реабілітовані опісля?
26. Чи пам’ятають Голодомор 1932–1933 років? А що батьки розповідали? Чи хтось помирав від голоду? Якщо так, то де ховали таких покійників? Що їли в той час, щоб вижити?
27. Чи пам’ятають, що розповідали про Першу світову війну? Можливо, хтось воював? Якщо так, то на чиєму боці? Чи розповідали про розквартированих солдатів? Чи знають щось про 1917–1921 роки визвольних змагань?
28. Запитайте, на що хворіли і від яких хвороб помирали. Чи мали інвалідність?
29. Де саме поховані різні члени вашої родини і чи доглядає хтось за їхніми могилами?
30. Чи були розкуркулені? Що в них забрали? І чи були члени родини звинувачені у куркульстві й кудись заслані? Якщо так, то куди саме? Чи повернулися зі заслання і коли саме?
31. Чи примусово переселяли когось у родині? Якщо так, то коли, звідки, куди і за яких обставин?
32. Чи були ті, хто емігрував з країни? Якщо так, то коли й куди саме? Чи підтримували з ними зв’язок?
33. Чи їздили на заробітки? З ким, куди саме і на скільки часу?
Цей запитальник має допомогти вам у зборі інформації. Його ви можете взяти за основу вашої розмови з рідними. Проте я рекомендую дослухатися до людини, з якою ви спілкуєтеся, дати їй змогу висловитися й розповісти спочатку те, що вона вважає за потрібне розказати, а вже потім за допомогою додаткових запитань скерувати розмову у важливий вам напрям. Оберіть зручний час для вашого співрозмовника. Це допоможе налаштувати на потрібну хвилю та уникнути зайвого зволікання. Якщо ви мешканець міста й хочете поспілкуватися зі своєю далекою сільською родичкою, то варто пам’ятати про надважливий для неї час догляду за худобою або ж час перегляду улюбленого турецького серіалу чи шоу, який у жодному разі не можна перенести.
За щоденними клопотами нам часто бракує часу на такі розмови з рідними або ж хтось не готовий говорити чи відкриватися іншим, навіть своїм родичам. Подекуди ми замислюємося над тим, що не розпитали, не поговорили, вже після того, як людина пішла у засвіти. Потім кажемо: «А тепер і спитати немає в кого…». Щоб такого не сталося у вас, візьміть питальник і поговоріть зі своїми рідними вже зараз.
