Археологи виявили у В’єтнамі кістки чоловіка віком приблизно 12 тисяч років, які можуть належати одній із найдавніших жертв убивства. Науковці дійшли висновку, що він помер не через природні причини, а внаслідок поранення, завданого іншою людиною. Це відкриття може бути найдавнішим підтвердженням міжособистісного насильства у Південно-Східній Азії, повідомляє Natural History Museum.
Знахідку зробили в печері Тхунг Бінь 1 у карстовому ландшафті Транг Ан, що внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Розкопки тривали між груднем 2017 року та квітнем 2018 року в межах міжнародного проєкту SUNDASIA під керівництвом Раяна Рабетта з Квінз-Університету Белфаста. Кістки, відомі під кодовою назвою TBH1, належали чоловікові віком близько 35 років і зростом приблизно 1,7 метра.
Хоча його череп був пошкоджений у могилі вже після смерті, аналіз показав, що чоловік загалом був у доброму здоров’ї. Скелет зберігся у винятково хорошому стані, що дозволило провести детальне дослідження. Особливістю стала рідкісна анатомічна ознака — додаткове шийне ребро, яке зустрічається менш ніж в одного відсотка людей.
Поруч із кістками археологи знайшли кварцовий наконечник, який, на думку фахівців, міг бути снарядом. За словами археолога Бенджаміна Уттінга зі Смітсонівського національного музею природної історії, камінь не схожий на інші знаряддя, знайдені в Тхунг Бінь 1 чи сусідніх місцях, що викликає питання про його походження. Це свідчить, що зброя могла бути виготовлена за межами регіону.
Подальший аналіз виявив, що кварцовий наконечник пробив шию чоловіка і пошкодив шийне ребро. На кістці залишилися сліди перелому, а також інфекції, яка розвинулася після поранення. Дослідники вважають, що чоловік не загинув миттєво, а помер через кілька днів або навіть тижнів від ускладнень.
До роботи над знахідкою долучилися також науковці з Ліверпульського університету Джона Мурса та Центру геогенетики Фонду Лундбек у Копенгагені. Вони провели реконструкцію скелета та аналіз мітохондріальної ДНК. Генетичні дані вказали на спорідненість TBH1 з ранніми популяціями мисливців-збирачів Південної та Південно-Східної Азії.
Автор дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the Royal Society B, Крістофер Стімпсон з Музею природничої історії Лондона наголосив, що поєднання артефакту та травми є унікальною знахідкою для регіону. Він підкреслив, що завдяки винятковій збереженості скелета вдалося отримати неоціненні дані про життя мисливців-збирачів пізнього плейстоцену. Водночас ця подія показує, що насильство існувало вже на ранніх етапах людської історії.
Співавтор дослідження, доктор Нгуєн Тхі Май Хьонг з Інституту археології Ханоя, назвав результати “рідкісним та глибоким зануренням у життя громад мисливців-збирачів пізнього плейстоцену в Південно-Східній Азії”. Він підкреслив, що подібні знахідки дозволяють по-новому осмислювати соціальне життя та конфлікти в доісторичну епоху.
Науковці відзначають, що випадки давнього міжособистісного насильства фіксувалися й раніше в різних частинах світу. Наприклад, на єгипетському кладовищі Джебель-Саха, якому близько 13 000 років, були знайдені численні рештки з травмами.
Нещодавно повідомлялося, що під час розкопок поблизу стародавнього храмового комплексу Пуемапе на північному заході Перу археологи виявили понад десяток людських останків, датованих приблизно 400-200 роками до н.е., що вказують на практику людських жертвопринесень. Тіла були поховані обличчям донизу, а на деяких скелетах виявлені ознаки насильницької смерті, зокрема мотузки на шиях і зв'язані за спиною руки.
