У серці України, на перетині шляхів та історичних подій, Дніпро постає не лише як індустріальний центр, але й як місто, що продовжує шукати своє справжнє народження. Питання передатування, тобто офіційного перенесення дати заснування міста, виникло не на порожньому місці. Адже нинішня дата — 1776 рік, коли імперська влада заклала Катеринослав, — не відображає справжнього шляху Дніпра. Вона стала символом чужої колоніальної традиції, тоді як у самому серці міста лежать значно давніші пласти української історії.
У різних куточках міста сьогодні можна побачити не лише сучасність, а й живі свідчення козацької доби: руїни фортець, давні поселення, сакральні споруди. Саме вони стали відправною точкою в пошуках тієї історичної миті, яку можна вважати початком Дніпра. Про це розповідає “Наше місто”.
Однією з найперших точок тяжіння для істориків та краєзнавців є територія Старої Самарі. Тут, ще задовго до офіційної дати заснування міста, вирувало життя: існували козацькі поселення, розташовувалася Богородицька фортеця.
(Панорама фортеці з гелікоптера, архівне фото І. Ігнатьєва)
(Панорама фортеці з гелікоптера, архівне фото І. Ігнатьєва)
Як пояснює Святослав Чирук, заступник директора “Музею історії Дніпра”, перші згадки про козацькі поселення на території сучасного Дніпра пов’язані саме з цією місциною. Тут існувало розвинене поселення, де перепліталися торгівля, ремесла та військова справа.
«Історія Дніпра — це не лише Катеринослав, закладений у XVIII столітті. Це значно давніша традиція, яка бере свій початок із козацьких поселень. Дніпро виникає внаслідок комунікаційного вузла. В нас є велика агломерація козацьких поселень, які тут були ще до утворення імперського міста, які активно контактували між собою, торгували між собою, вони були тісно пов’язані. І ці зв’язки встановлювалися, зокрема завдяки цим переправам. І коли в нас переправи ці перетворюються вже в замкнене коло, то виникає протомісто у 1740 роках. Всі ці поселення, вони вже починають розростатися з цього періоду і ще більше зливатися в один великий населений пункт, який потім і став містом Дніпро. І ідея якраз полягала в тому, що в цієї агломерації є якийсь початок. Є якесь поселення, яке виникає найпершим. І в даному разі мова йшла про поселення Стару Самарь», — розповідає Святослав Чирук.
Особливу роль у цій історії відіграла Богородицька фортеця — військовий і політичний осередок XVII століття. Вона стала символом присутності держави на цих землях і водночас співіснування із козацькими громадами.
(Реконструкція дерев’яної Самарської фортеці, рис. В. Ф. Камеко, архівне фото Володимира Шалобудова)
Карти місцевості та розкопок (архівне фото Володимира Шалобудова)
Археолог Володимир Шалобудов багато років досліджував територію Старої Самарі та Богородицької фортеці. Саме завдяки його експедиціям та іншим розкопкам його колег було знайдено чимало артефактів: від кераміки та знарядь праці до фрагментів озброєння, елементів побуту й монет.
Знахідки з приміщення шинку ( архівне фото Володимира Шалобудова)
«Наші розкопки показали, що Богородицька фортеця не була міфом із літописів — це реальна споруда, навколо якої вирувало життя. Ми виявили залишки валів, укріплень, предмети, які належали як військовим, так і цивільним мешканцям. Зокрема, ми знайшли декілька козацьких землянок-зимівників, де чітко можна побачити піч та місце ночівлі. Це вказує, що на цій території існувало постійне, добре організоване поселення», — стверджує Володимир Шалобудов, старший науковий співробітник археології ДНУ ім. О. Гончара.
(Знахідки елементів побуту та монет з житла, архівне фото 2017 Д. Л. Тесленка)
Він наголошує, що його знахідки корелюють із результатами інших археологів, які досліджували околиці Дніпра.
«Ми бачимо систему: не поодинокі хутори, а цілу мережу укріплених поселень. Богородицька фортеця була центром, навколо якого об’єднувалися громади. Це важливий доказ того, що тут існувала структура міського типу ще задовго до Катеринослава», — додає Володимир.
(Житло з піччю, архівне фото 2017 Д. Л. Тесленка)
Розкопки житла, 2007 р. (архівне фото Володимира Шалобудова)
Розкопки 2017 р. (архівне фото Д. Л. Тесленка)
Таким чином, археологічні свідчення не лише підтверджують існування Богородицької фортеці, а й демонструють: територія сучасного Дніпра мала всі ознаки сформованого міського життя вже в XVII столітті.
Інша ключова локація — Новий Кодак. Це друге поселення, від якого пропонується передатувати місто. Новий Кодак з XVII століття був важливим військовим і адміністративним центром козацької доби. Місто виникло як велике поселення біля переправи через річку Дніпро. В ті часи, тут знаходилася дуже зручна переправа на лівий берег, яка йшла потім до Полтавщини. З цього, історики роблять висновок, що всі чумацькі валки, які йшли із Криму і далі на північ, вони змушені були зупинятися саме тут, в Новому Кодаку, перед переправою. І відповідно в цій місцині сформувалася інфраструктура, яка забезпечувала саму переправу та надавала послуги всім подорожнім.
Особливе місце тут посідає Свято-Миколаївська церква, яка збереглася до наших днів. Вона стала своєрідним символом спадкоємності та духовної тяглості.
Валентин Старостін, історик та заступник начальника управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, відкрито стверджує, що є безумовним прихильником концепції утворення сучасного міста Дніпра, яка бере свій початок саме з утворення великого торгового міста у XVII сторіччі – Нового Кодака.
«Новий Кодак був містом у місті. Тут діяла фортеця, а церква стала духовним центром громади. Вона пережила десятки воєн, зміну імперій, і сьогодні залишається пам’яткою, що говорить нам: історія Дніпра не почалася в XVIII столітті. Ну, власне, Новий Кодак навіть по ряду документів вказують як місто Катеринослав. Більше того, якраз нещодавно сплив цікавий документ, де чорним по білому написано – Катеринославська-Миколаївська соборна церква, тобто храм Святого Миколая в Новому Кодаку визначений як Катеринославська соборна церква у 1786 році. Зокрема, по дотичних джерелах, Новокодацький перевіз, десь з середини XVII сторіччя, вже, в принципі, функціонував. Наявність перевозу означає, що при перевозі на обох берегах Дніпра мали з’являтися якісь хоча б тимчасові поселення, хоча б на сезон, але вони вже там мали бути. Ближче до кінця XVII сторіччя Новий Кодак був безумовно усталеним поселенням», — розповідає історик.
Окреме місце у дискусії належить професору Сергію Світленку, який поєднує науковий аналіз і громадянську позицію. Він розповідає, що указ Катерини II про будівництво міста на правому березі Дніпра датований 1784 роком, а закладення Спасо-Преображенського собору у 1787-му довгий час вважалося «справжнім» початком міста. Але у 1970-х нова дата (1776) була вигідною радянській владі. Вона дозволяла одночасно дистанціюватися від імперської версії та використати ювілей для ідеологічних і господарських потреб.
Ювілейна кампанія принесла місту і нагороду — орден Леніна, і масштабне житлове будівництво на масивах Тополя та Сокіл, і нові об’єкти інфраструктури — Будинок книги, кінотеатр «Салют» тощо. Активна пропаганда у ЗМІ закріпила «нову дату» у свідомості містян.
(архівне фото Дніпровської міської ради)
«По-перше, дата 1776 рік не мала нічого спільного з правдою історії. По-друге, вона лише косметично підфарбовувала імперський наратив XVIII ст., який мав на меті ідеологічно утвердити російську присутність на колишніх землях Запорозької Січі», — підкреслює професор.
Сучасний підхід до датування Дніпра базується на багаторічних археологічних дослідженнях і новій концепції «білінійного та поліцентричного урбогенезису».
«Уже на початку XVI ст. на території сучасного Дніпра існувало козацьке містечко Стара Самарь. У 1645 році на правому березі виник Новий Кодак. Довкола цих центрів сформувалася мережа українських козацьких поселень — Березанівка, Кам’янка, Лоц-Кам’янка, Половиця та інші», — каже Світленко.
Археологічні знахідки — товарні пломби 1524, 1525, 1528 років, кахлі, скляні вироби, нумізматичні колекції, понад 6,6 тисяч артефактів зі Старої Самарі та Новобогородицької фортеці — свідчать про активне міське життя вже в XVI–XVII століттях. Ці дані підтверджені науковими конференціями, опубліковані в десятках монографій і статей.
«Сам факт удревнення нашого мегаполіса означатиме наближення до правди історії. Це має величезне морально-психологічне значення. Усвідомлення власних коренів сприятиме утвердженню української ідентичності — і це буде перемога на гуманітарному фронті, у “боях за історію”», — переконаний професор Сергій Світленко.
Зараз у місті працює робоча група. У її складі науковці, історики та представники Дніпровської міськради. “Робоча група має допомогти міській владі сформувати проєкт рішення, з яким ми будемо звертатися до міського голови, до депутатського корпусу щодо встановлення літочислення Дніпра”, – каже Андрій Денисенко, заступник міського голови.
Міська влада визнає важливість цієї дискусії. Адже йдеться не лише про зміну дати — а про формування ідентичності міста.
«Чиї ми діти, чиї нащадки — Катерини II чи козацьких гетьманів? Це ключове питання. Дніпро — це давнє українське місто з козацьким корінням. І саме цей дух допоміг дніпрянам вистояти у 2014-му та знову піднятися у 2022-му», — каже Андрій Денисенко.
Науковці та міська влада нині працюють у спільній робочій групі, аби визначити справедливу дату заснування. У статуті територіальної громади планують закріпити новий запис, що відповідатиме сучасним науковим даним. Заступник міського голови додає, що наразі складно сказати, коли саме буде ухвалене це рішення.
“Ми не прив’язуємося зараз до якоїсь дати. Ні до Дня міста, ні до якоїсь конкретної сесії. Ми це будемо робити в міру готовності робочої групи представити проєкт рішення. А це теж важливий процес. Є різні думки, є дискусії”, — додає Андрій Денисенко.
Натомість містян заспокоюють: жодних побутових клопотів від цих змін не буде.
«Документи переробляти не доведеться. Йдеться лише про зміну у статуті громади. Це питання нашої самосвідомості й нашої історичної правди», — наголосив Денисенко.
Сьогодні Дніпро стоїть перед важливим вибором. Чи залишатися містом, чия історія починається з імперських указів XVIII століття? Чи все ж таки визнати своє справжнє народження у козацьких поселеннях Самарі й Кодака?
Ця дискусія — не лише про дату. Це про відновлення пам’яті, повернення собі ідентичності, про право пишатися не нав’язаним, а справжнім минулим. Місто, що знає своє коріння, впевненіше дивиться у майбутнє.
Категорія: Влада, Новини Дніпра, Тема дня, Унікальний Дніпро
Позначки: Андрій Денисенко, Головне, Історія Дніпра
