Лідери Росії та Китаю. / © Associated Press
Китай і Росія з тривогою стежать за подіями на Близькому Сході. Після нещодавніх атак Ізраїлю, які завдали удару по іранських військових і ядерних об’єктах, позиції Тегерана ослабли — і це турбує його стратегічних партнерів у Москві та Пекіні.
Хоча офіційно обидві країни виступили на підтримку Ірану й засудили дії Ізраїлю, реальна ситуація викликає у них дедалі більше тривоги. Для Росії Іран — не лише союзник у протидії Заходу, але й канал для збереження впливу на Близькому Сході після втрати позицій у Сирії.
“Ці країни зневажають західні цінності та системи. Вони навчаються одна в одної й обмінюються технологіями для контролю над населенням”, — коментує Тувія Герінг, експерт з китайсько-близькосхідних відносин з Інституту досліджень національної безпеки Ізраїлю.
Однак зростаюча напруга навколо Ірану дедалі більше обтяжує союз. За словами Ніколь Граєвський з Фонду Карнегі, Росія вже не надто залежить від поставок іранських дронів: заводи на її території здатні виробляти до 2700 одиниць на місяць.
Ключовим ризиком для Москви й Пекіна залишається ймовірність того, що Іран, скориставшись ситуацією, вийде з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Обидві держави, які самі мають ядерні арсенали, не зацікавлені в появі ще одного гравця з ядерною зброєю, особливо серед власних партнерів.
Загострення ситуації б’є й по економічних інтересах Китаю: Пекін є головним покупцем іранської нафти, імпортуючи до двох мільйонів барелів на день. Атаки по нафтогазових об’єктах Ірану чи потенційні удари по базах США в Саудівській Аравії та ОАЕ, які також є постачальниками енергоносіїв для Китаю, можуть створити серйозні перебої.
“Це ризик для енергетичної безпеки”, — пояснив Герінг, додавши, що це особливо критично на тлі економічного спаду в Китаї та торгової війни зі США.
Санкції, які давно діють проти Ірану, також знижують його економічну привабливість для обох партнерів. Китай не зможе отримати вигоду з інфраструктурних проєктів, а Росія — з продажу озброєння.
Граєвський зазначає, що навіть у разі подальшої співпраці продаж зброї, найімовірніше, відбуватиметься за бартерною схемою — через брак коштів в Ірані.
На цьому фоні Пекін і Москва демонструють значну дипломатичну активність. Росія ініціювала екстрене засідання ядерного наглядового органу ООН після атак Ізраїлю, а Володимир Путін поспілкувався телефоном із прем’єром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху, президентом Ірану Махмудом Пезешкіаном і Дональдом Трампом, навіть запропонувавши свою участь як посередника.
Китай також виступив із закликом “зупинити Ізраїль”, а глава МЗС Ван І провів розмови з іранськими та ізраїльськими колегами.
Цього разу дипломатичні зусилля Росії значно активніші, ніж під час аналогічної ескалації в жовтні 2024 року. Граєвський пов’язує це з тим, що Кремль, ймовірно, вважає ситуацію неконтрольованою і побоюється її поширення.
Навіть якщо режим у Тегерані зазнає краху, Пекін, як і у випадках з Афганістаном чи Сирією, адаптується й спробує встановити відносини з тими, хто прийде до влади. “Китай діє прагматично”, — зазначає Герінг.
