Нуль перемог, нуль навіть голів за 300 хвилин ігрового часу – Таллес за Полісся забив на, умовно, 306-й – перевірка єврокубками вкотре вказала українському футболу на його скромне місце. Шахтар та Динамо залишили чергові турніри, а от Полісся несподівано пройшло далі.

"Чемпіон" вирішив поділитися думкою щодо цих битв.

Пафос – Динамо 2:0 (за сумою матчів 3:0)

Шахтар – Панатінаїкос 0:0 (за пенальті 3:4)

Пакш – Полісся 2:1 (за сумою матчів 2:4)

Гра киян на Кіпрі пройшла три дні тому, два інших представники зіграли на порядок більш видовищні та інтригуючі ігри – і це гарна нагода поговорити про Динамо у більш виважено-спокійному тоні, ніж 99% авторів.

Звісно, Динамо провалило гру загалом. Темп УПЛ вже не дотягує до темпу навіть чемпіонату Кіпру, і це дозволяє навіть Пафосу, не вважайте за пафос, диктувати свої умови. Безумовно, не блиснули лідери, і той самий Ванат сильно знизив свій цінник – але в тому й річ, що від нього, від Піхальонка, від будь-якого умовного Шапаренка вже на цьому рівні були потрібні подвиги. Потрібні були, ніби це не Пафос, а якийсь Реал.

Це, звісно, давно не сенсація, навіть не новина. Кіпріоти вже обійшли нас у таблиці коефіцієнтів, вони ще у першому сезоні після початку повномасштабного вторгнення обігравали українські клуби зусиллями АЕКу з Ларнаки – Пафос просто наголосив на тренді. Матч-відповідь підняв іншу тему. Результат у грі зробив Міслав Оршич: хорват, який відзначився одним голом та віддав пас на другий.

І виникає запитання: хіба неможливо було привезти того ж Оршича до Києва, а не на Кіпр? Хорвати в УПЛ часто ставали зірками та затримувалися на довгі роки. Динамо давно налагодило зв'язки з представниками цієї країни: свого часу навіть Огнена Вукоєвича брало на адміністративну посаду саме задля цього. І, головне, Оршич не був гравцем, який би воротив ніс від пропозиції з України. До Пафосу він був гравцем Кайсеріспора, де програв конкуренцію, ще раніше з тріском провалився в Саутгемптоні – і в 32 роки мав не багато пропозицій, скажімо так.

В останні роки Динамо лише у топ-ліги продало Миколенка, Циганкова та Забарного. У "не топ-ліги" – ще й Бущана. Їх замінюють здебільшого гравці запасу – Динамо продає, але не купує. При цьому посилення, звичайно, потрібне навіть Барселоні, з її феноменальним поколінням із Ла Масії. Ніхто не вимагає переходів із категорії "дорого-багато" – але зараз, коли воротарська ланка киян не факт, що входить до топ-10 за якістю в УПЛ, проблеми навіть із найнеобхіднішим. Що ж, сподіваємося, що хоч би тепер, коли киянам гарантовано частку від суми за перехід Забарного до ПСЖ, вони кимось посиляться.

На жаль, найгірші очікування виправдалися: після феноменального старту Шахтар зупинився та дав супернику шанси. Багато в чому підвели травми: Кевін, за якого в Англії вже 40+ мільйонів пропонують, не зміг зіграти – так само, як Судаков, Криськів, Траоре. Але Судаков, наприклад, зіграв із Карпатами – і цей матч теж не виграли.

Зважаючи на все, той перфоманс, який "гірники" показали з Бешикташем, сильно нам застиг очі. З турками (і тим більше фінами) швидше провалилися вони самі: крайні захисники відкривали для Кевіна та Аліссона зони так, що Фулгем, як бачимо, повірив, що бачить перед собою нового Вінісіуса. Але перед закритою обороною бразильці пасують – і це стосується навіть Кевіна, що ми неодноразово могли бачити і в чемпіонаті України. А проти греків й Кевіна не було.

Невертон, який замінив Кевіна, провів хороший матч. Шахтар довго висів на воротах Дронговського – але, вибачте, він на те й зірка команди, щоби витягати такі матчі. Це стосувалося і серії пенальті, в якій у Бартломея дивовижний, майже унікальний досвід.

У кваліфікації Ліги Європи минулого сезону несподівано відбувся рімейк фіналу Кубка Чемпіонів-1971: коротше кажучи, Панатінаїкос зіграв з Аяксом. І ця серія побила всі рекорди з божевілля: досить сказати, що форвард Аякса Браян Броббі не реалізував пенальті... двічі. І все одно став переможцем!

https://youtu.be/bm1Mq1VFxwk?si=9Bm8s8Jptnk3nCiE

Команди просто зайшли на друге коло. Мазали всі, мазали багато – і першим у неймовірній серії на 34 удари у греків промахнувся саме Даніель Мансіні. Виходить, що цього разу його прибрали з першої п'ятірки, зробивши висновки, але черга до нього все одно дійшла.

Дронговський рік тому програв серію 40-річному воротареві Ремко Пасверу, але зараз виявився сильнішим. До Різника ніяких претензій, він потягнув один удар – але в такій ситуації це був лише один удар. Питання швидше до Еліаса та Педрінью, які використовували свої удари дуже невпевнено.

Програло у четвер і Полісся – але у нього, на відміну від грандів, був дуже гідний заділ після першої гри. 3:0 у домашній грі – після такого треба було не сильно зганьбитися в Угорщині, щоб пройти далі.

І, будемо чесні, навіть із виконанням цього завдання виникли проблеми. Якби Зеке у другому таймі потрапив у дальній кут, а не у штангу – швидше за все, житомирцям довелося б грати овертайм. Пакш показав, чому останні два роки виграв два Кубки Угорщини, а на попередній стадії Ліги конференцій пройшов Марібор. Це, якщо що, найтитулованіший клуб Словенії – а Олімпія, яка рік тому громила Полісся, на другому місці.

https://youtu.be/5YyyRMX2NuM?si=NpTTT_J8cwU3Yf5w

Тож я підводжу до того, що за такий матч критикувати Полісся не варто. Ми застигли у світі завищених очікувань, де команди рівня Пафосу, Панатінаїкоса, Пакша та подібних до них, все ще вважаються нескладними – а за ресурсом наші клуби вже принципово їх не перевершують. Полісся винятково добре зіграло проти угорців "домашній" матч, потім його притиснули до канатів у грі у відповідь – але воно вистояло і вийшло на Фіорентину.

Сам факт матчів із "фіалками" – одна з тих речей, заради яких Буткевич створював у Житомирі третю силу.