До закриття трансферного вікна лишилися лічені дні — і ставки тільки зростають. В агентських офісах плавляться телефони, а гравці чекають переходів, які давно мали б статися. Хтось хоче змінити клуб, щоб отримати кращі умови чи більший статус. А хтось думає не про амбіції, а про те, як врятувати кар’єру.
Александер Ісак мріє про "Ліверпуль". Його настирливість уже дратує "Ньюкасл", але Едді Гау вперто вірить, що нападника можна повернути в систему. Це історія про бажання перейти на вищий рівень, навіть якщо клуб чинить спротив.
Є й інший тип історій: футболісти, які чудово розуміють, що без переходу залишаться на лавці або навіть на трибуні. І це вже не їхній вибір, а результат конкуренції чи зміни тренерських пріоритетів.
До 1 вересня залишилося зовсім мало часу. Головне питання вже не в тому, хто зробить гучний трансфер, а в тому, хто встигне врятувати кар’єру.
Перший дзвіночок пролунав у стартовому турі Ла Ліги: Родріго не вийшов з перших хвилин. Це був не тактичний сюрприз, а сигнал, що Хабі Алонсо не бачить у ньому гарантованого стартера.
Наступний матч мав усе змінити. Родріго отримав місце в основі проти "Ов’єдо", ще й на улюбленій позиції зліва. Це виглядало як подарунок долі. Але гра не склалася. Він загубився на полі, а заміна тільки підкреслила провал. Тим часом Вінісіус вийшов і зробив те, що робить великий гравець: гол плюс асист. Контраст говорить сам за себе.
Родріго сприймається радше як "ротаційний" футболіст. Це жорстке визначення, але воно точне. В Анчелотті він був важливим: навіть якщо не в старті, то завжди готовим на вирішальний момент. Зараз — навіть не "джокер", а другорядна опція. Це вже не інтерпретація. Це факт.
Він не може дозволити собі сидіти на лавці в рік чемпіонату світу. Якщо залишиться у нинішньому статусі, ризикує втратити не тільки довіру клубу, а й місце в збірній. Логічний вихід напрошується сам — трансфер.
Але тут постає питання: хто готовий платити?
Родріго — не з дешевих. Якщо дивитися реально, коло покупців дуже вузьке. Серед можливих варіантів найчастіше звучать "Ліверпуль" і "Манчестер Сіті". Два клуби, які шукають підсилення на фланги і мають гроші. Для самого ж гравця це означає вибір: ризикувати й міняти все чи залишатися в "Реалі" й жити з ярликом "ротаційний", як це робить Лунін.
ПСЖ виграв би фінал Ліги чемпіонів і без Доннаруми. Але чи дійшов би до нього? Кожен його сейв виглядав як частина великої картини. Італієць був героєм, від якого залежав результат. Та сьогодні він поза планами тренера. Люка Шевальє вже приєднався, і місце для Доннарумми система вирішила звільнити.
Фанати можуть дивитися, аналізувати, робити висновки. Але співчуття тут не потрібне. Статус героя завжди крихкий і залежить не від таланту, а від рішення тих, хто керує грою. Фанати "Мілана", який Доннарума колись кинув вільним агентом, точно не стануть співчувати.
Хороша новина полягає в тому, що він має ще рік контракту. Отже, ПСЖ не може завищити ціну, відлякуючи попит. Розмови про "Манчестер Сіті" стають дедалі гучнішими. Але спочатку має піти Едерсон. Це питання, здається, також от-от вирішиться завдяки "Галатасараю".
Колись він заявляв, що може досягти рівня Ерлінга Голанда. Перехід до "Ювентуса" мав стати стартовим майданчиком, але реальність, як завжди, виявилася трохи складнішою.
Останні сезони в Турині були невдалими. Навіть власні уболівальники освистували його на товариському матчі. Перший тур Серії A проти "Парми" дав короткий момент відплати: Влаховіч вийшов із лави запасних, забив гол і демонстративно звернувся до трибун. Невелика перемога над критикою.
Тренер Ігор Тудор його захищає, але не приховує, що й сам не знає, чи залишиться Влаховіч у клубі після закриття трансферного вікна. Фінансові труднощі "Ювентуса" та контракт, що завершується через рік, роблять рішення практичним: заробити на гравцеві стало пріоритетом.
Влаховіч має потенціал: 44 голи у 105 матчах Серії A — доказ класу. Але щоб реалізуватися повністю, йому, здається, потрібно залишити Турин і знайти нове середовище, де можна стартувати заново.
Він опинився в ПСЖ у незручній ролі. Минулої осені зіграв лише десять матчів, часто виходив з лави й виглядав зайвим у команді, де надто багато зірок. Рішення піти в оренду до "Ювентуса" здавалося логічним: нове середовище, чітка роль, шанс відчути себе важливим.
У Турині він стартував так, ніби хотів нагадати всім, ким є насправді. Голи в трьох перших матчах Серії A — динаміка була така, що подальший викуп здавався формальністю. Але ПСЖ підняв ціну. Для "Юве", чия фінансова ситуація давно крихка, це стало проблемою.
У клубі не приховують роздратування. Трансфер, який виглядав очевидним, завис у повітрі.
Сам Коло Муані вже зробив вибір. Він готовий навіть зменшити зарплату, аби залишитися в Турині. Інші варіанти він навіть не розглядає. Попереду чемпіонат світу, і повернення до лавки ПСЖ може коштувати йому місця у збірній Франції.
У цій історії все зводиться до часу. Для "Юве" — це питання балансування між бажанням і фінансами. Для Коло Муані — питання кар’єри. Він опинився на роздоріжжі: або залишитися там, де його цінують, або знову повернутися до Парижа й ризикувати повторити минуле.
Рабйо став ключовою фігурою "Марселя" Роберто Де Дзербі. Його роль у півзахисті критична: дисципліна без м’яча, контроль у центрі, уміння підняти темп тоді, коли команді це потрібно.
Але весь цей фундамент зруйнувала одна ніч.
Поразка від "Ренна" і бійка в роздягальні з Джонатаном Роу стали точкою неповернення. Президент клубу Пабло Лонгорія назвав інцидент "випадком крайньої жорстокості". Рішення було радикальне: відсторонення й трансферний список.
Роу вже домовився про перехід у "Болонью". Рабйо ж залишився між двома варіантами. З одного боку, Де Дзербі не зачинив двері остаточно. Він дав зрозуміти, що гравець може повернутися, якщо визнає помилку. В роздягальні більшість гравців готові прийняти його назад.
З іншого — Рабйо не приховує, що мріє про Англію. Для нього ця ситуація може стати шансом реалізувати бажання, яке він виношував роками. До того ж, він, схоже, не вважає себе винним і образився на клуб.
На Євро-2020 Калвін Філліпс і Деклан Райс були уособленням балансу. В центрі поля збірної Англії вони працювали майже як одне ціле. Тоді здавалося, що пара триматиметься роками.
Та відтоді їхні шляхи розійшлися. Райс за 100 мільйонів став фундаментом "Арсенала", а Філліпс — просто зник. Перехід до "Манчестер Сіті" перетворився на спад, що навіть глибший, ніж у Джека Гріліша. Орендні епізоди в "Вест Гемі" та "Іпсвічі" лише підкреслили втрату ритму, який колись робив Філліпса незамінним.
Йому лише 29. Але йдеться вже не про новий злет, а про інше: чи може він завершити історію так, щоб вона мала сенс. Якщо повернення до "Лідса" справді відбудеться, це буде не стільки спроба перезапуску, скільки останній жест. Просто повернення додому — туди, де тебе завжди приймуть, нагодують і зігріють.
Ендрік — талановитий. Але пробитися в основний склад "Реала" підлітку з іншої країни, ліги та культури виявилося складно. Навряд чи це аргумент для скептиків. Навіть Вінісіус і Родріго потребували часу, щоб адаптуватися в Мадриді.
Ніхто не каже, що 19-річний Ендрік має відмовитися від мрії стати зіркою в Іспанії. Але зараз йому критично потрібна ігрова практика. Хабі Алонсо її не гарантує, бо віддає перевагу іншому молодому гравцю — Гонсало Гарсії — як запасному для Мбаппе.
Ендрік ще не зіграв жодної хвилини в Ла Лізі цього сезону. Найрозумніше рішення — відправити його в оренду. Інакше він ризикує не потрапити до заявки збірної Бразилії на чемпіонат світу. В свої 19 він встиг зіграти за Селесао 14 матчів. Втратити темп означає вдарити кар’єрі в коліно.
Він може закрити лівий фланг без втрати в якості. Саме тому й сприймався як надійна заміна Робертсону. У чемпіонському сезоні 2024/25 Цімікас відіграв 18 матчів у Прем’єр-лізі, і цього було достатньо, щоб говорити про реальну конкуренцію за позицію.
Але все змінилося після приходу Мілоша Керкеза. Молодий захисник швидко завоював тренерську довіру, і Цімікас опинився третім у черзі. Маємо ситуацію, коли новий тренер не бачить сенсу тримати трьох гравців на одну позицію. Перспектива тут зрозуміла.
Цімікас хоче грати регулярно. Це його головний аргумент. Англійські клуби проявляли інтерес, зокрема, "Ноттінгем Форест", але захисник схиляється до варіанту з-за кордону. "Рома", "Марсель" чи навіть "Олімпіакос" — звучить як реалістичні напрямки.
Для "Ліверпуля" продаж або навіть оренда виглядають логічними. Для самого Цімікаса — це шанс не перетворитися на "вічного другого" і вийти з тіні Робертсона.
Знову та сама історія: під кінець трансферного вікна клуб має надлишок футболістів. В команді є ті, хто точно не вписується у плани. Їх потрібно або продавати, або віддавати в оренду, інакше вони просто обмежать рух традиційної купи з молодих гравців.
Бен Чілвелл знову шукає новий клуб. Другий сезон поспіль. Це вже говорить про певну стагнацію: потенціал залишився, але в системі "Челсі" він собі місця так і не знайшов.
Стерлінг повернувся після невдалого епізоду в "Арсеналі". Його оренда не виправдала очікувань, і тепер він знову опинився у складі, де не знаєш, на що можна розраховувати.
Нкунку і Джексон також опинилися поза планами Марески. Клуб цього навіть не приховує, обидва гравці вже стоять у черзі на вихід. Кожен мусить визначитися з наступним кроком якомога швидше, бо часу залишилося мало.
Нкунку, здається, готовий повернутися в "РБ Лейпциг", якщо "Баварія" чи "Тоттенгем" не зроблять конкретної пропозиції. Ринок ще може здивувати, але наразі повернення до Німеччини — найбільш реалістичний сценарій.
Джексон, у свою чергу, розглядає потенційні варіанти в Прем’єр-лізі. Найбільш ймовірні напрямки — "Астон Вілла" або "Ньюкасл". Але остаточного рішення поки немає.
Аксель Дісасі після оренди в "Астон Віллі" також став зайвим. Йому шукають покупця або, скоріш за все, віддадуть в оренду одному з клубів, де він зможе стабільно грати — "Борнмуту" чи "Вулвергемптону".
"Манчестер Юнайтед" також має цілу групу гравців, які більше тягар, ніж ресурс.
Найближчим до від’їзду з "Олд Траффорд" здається Расмус Гойлунд. Після того, як купили Шешка, для системи Аморіма данець втратив сенс. Зате під керівництвом Антоніо Конте в Італії він може отримати новий старт. "Наполі" готовий заплатити за нього 75 млн євро.
Алехандро Гарначо дивиться на фото "Стемфорд Брідж" і уявляє, як заново починається кар’єра. Іронія в тому, що саме "Челсі" є основним претендентом. В "Юнайтед" після історії з футболкою Рашфорда він у будь-якому випадку більше не гратиме.
Джейдон Санчо має іншу проблему. Його гра і дисципліна не викликають питань, але переговори з "Ромою" зависли через агентські комісії. Італійський клуб відступив. Ситуація потребує серйозної розмови. Здається, всі сторони просто чекають, хто перший кліпне.
Антоні ще цікавий "Бетісу". Його оренда в Іспанії минулого сезону була успішною: відновив форму і повернувся до збірної. В "Юнайтед" все йшло зовсім інакше. Чутки говорять, що "Бетіс" може вичікувати до останнього дня вікна. Для бразильця це очікування перетворюється на напружений період невизначеності.
Тайрел Маласія повернувся з ПСВ і тренується окремо від основної групи. Ніхто в МЮ поки що не знає, що з ним далі робити.
Коли Зінченко прийшов в "Арсенал", це сприймалося як ідеальний збіг. Чемпіон Англії, гравець із довірою Гвардіоли, універсальний і надійний. Артета дивився на нього як на пазл, якого бракувало, щоб картина склалася. Ентузіазму не бракувало ані тренеру, ані самому гравцю.
Та зараз все виглядає інакше. Зінченко більше не є першим варіантом навіть на лівому фланзі. Каллафіорі набрав форму. Тімбер може закрити в обороні будь-яку позицію. Навіть 18-річний Льюїс-Скеллі має більше шансів опинитися в основі, ніж Зінченко.
У цьому списку українець не просто нижче — його там фактично немає. Але це не трагедія. Це логіка команди, що росте і змінюється. Конкуренція рухається вперед, а Зінченко залишився позаду. Звичайні будні професійного спортсмена, який не втримав планку.
Для "Арсенала" це завдання ринку: знайти покупця, узгодити цифри, прибрати зайву деталь. Для самого гравця — момент вибору: йти далі й починати новий етап або залишитися статистом, який згадує минуле, поки команда грає без нього.
Залишається лише сподіватися, що наступний крок не змусить чекати довго. Часу мало, ринок вузький. Але альтернативи немає.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
