Керувати успіхом складніше, ніж його здобувати. У квітні "Астон Вілла" грала в чвертьфіналі Ліги чемпіонів і перемагала вдома ПСЖ. Сьогодні — провалила трансферне літо, втратила футбольного директора й бовтається в зоні вильоту.
До матчу з "Сандерлендом" (1:1) вона була єдиною командою в Англії, яка в цьому сезоні ще не забивала. Ще раз: не лише в Прем'єр-лізі, а в усій Англії. Якщо ви умовно граєте за збірну місцевої ферми, ваша атака була відносно кращою за атаку "Астон Вілли".
Їм знадобилося 534 хвилини, щоб забити перший гол у Лізі. Вони мають найстаріший у Лізі склад (середній вік — 28,5 років). Ще навесні їх хвалили за глибину ростеру, а тепер гірші за них лише "Вест Гем" і "Вулвергемптон".
Останнім часом клуб привчив фанатів до перемог, зростання і мрій про вершину. Ще в минулому сезоні вони шокували "Баварію" у Лізі чемпіонів. За Емері команда виглядала як хижак, здатний вкусити будь-кого, незалежно від імені чи статусу.
Сила була не лише в тактиці. Власник Нассеф Савіріс дав Емері практично необмежену владу. Іспанець збудував навколо себе штаб із людей, яким довіряв. "Вілла" виглядала монолітом.
Мончі, знаний своїм неоднозначним стилем, привів до клубу гучних новачків: Амаду Онану, Яна Матсена, Доньєлла Малена. Великі гроші, великі сподівання — і жодного справжнього прориву. Єдиною іскрою залишається Морган Роджерс, особиста ставка Емері.
Баск очолив "Астон Віллу" в 2022-му році. Відтоді команда не знала такого спаду. Хоча паростки песимізму з'явилися ще наприкінці минулого сезону, коли команда поплила ментально. "Вілла" фінішувала поразкою розбитому "Манчестер Юнайтед", опинившись за бортом Ліги чемпіонів.
Все, звісно ж, через гроші. Клуб роками витрачав 90% бюджету на зарплати. Навіть у минулому сезоні вони ризикнули платити великі гроші Рашфорду й Марко Асенсіо (влітку обидва пішли).
Але УЄФА вирішила приборкати апетити клубів, встановивши стелю зарплат. Тепер клуб може витрачати на зарплату, трансфери й комісійні агентам не більше 70% бюджету. Для "Вілли", яка звикла жити на широку руку, це мало не хедшот.
Клуб уже заплатив 9,5 млн фунтів штрафу і погодився на нові правила гри. Це фактично скувало руки Мончі, який звик працювати інакше. Поки конкуренти скуповували зірок, "Віллани" шукали перлину на розпродажі списаного мотлоху.
"Це трансферне вікно справді стало для нас ударом. Тепер ми повинні працювати з тим, що маємо. Як я вже казав, у нас чудова команда, і я вірю в неї. Я вірю в нашого тренера. Сподіваюся, нові хлопці зможуть допомогти нам і підштовхнути вперед", — сказав захисник Ерзі Конса.
Гарні слова, але клуб змушений був продавати. За місцевого улюбленця Джейкоба Ремзі "Ньюкасл" заплатив 45 млн євро. Натомість найбільшим придбанням "Вілли" став нападник "Ніцци" Еван Ґессан. За нього заплатили 30 млн євро, але він досі не забив жодного гола.
Трансферне літо перетворилося на довге мовчання. Лише під кінець вікна вдалося підібрати кількох гравців: Віктор Лінделеф прийшов вільним агентом, Джейдон Санчо й Харві Елліот — на правах оренди. Всі троє досі не адаптувалися до футболу Емері.
Це застій. У матчі з "Сандерлендом" (1:1) дев'ятеро гравців старту прийшли в клуб ще в 2022-му році. Лінія захисту — Мартінес, Дінь, Мінгс, Конса, Кеш — це уламок епохи Стівена Джеррарда, з яким клуб бовтався внизу турнірної таблиці.
Стабільність, якою колись пишалися, стала пасткою. Ікона Джон Макгінн досі веде команду за собою, але, як і всі інші, вариться у власному соку. Мартінес і Воткінс стали проривами, але проґавили шанс перейти в топ-клуб в момент свого піку. Всі застрягли в проєкті, що розвалився за одне літо.
Він сказав це після 1:1 із "Сандерлендом". Він тоді пішов у роздягальню ще до фінального свистка. Бо й справді — на що було дивитися?
"Астон Вілла" грає однаково жахливо що в Лізі, що в Кубках. З "Брентфордом" у серії пенальті на полі була команда, яка горіла, і команда, яка нудьгувала, не розуміючи, нащо їй усе оце здалося.
Метті Кеш — ще один символ нинішньої "Астон Вілли". Шість сезонів, універсальний, відданий, слухняний до вказівок. У нього були свої злети й падіння, але коли здоровий, він завжди був поруч. За всі ці роки йому не знайшли жодного гідного конкурента.
Та ж сама історія в нападі. Атака досі крутиться навколо Воткінса, а стиль коротких розіграшів суперники давно розгадали. "Вілла" стала надто передбачуваною. Команда, що колись летіла вгору, тепер задихається від власної втоми.
Чотири перемоги в Лізі Європи зробили баска людиною, яка знає шлях до успіху.
Він справді дав Бірмінгему мрію: вперше за 42 роки "Астон Вілла" повернулася до Ліги чемпіонів. Квітневий матч із ПСЖ, в якому вона домінувала над майбутнім чемпіоном Європи, став одним із вечорів, які неможливо забути.
Але жага до перемог має зворотний бік. Замість розбудови проєкту, Мончі загнав команду в гонку за готовим продуктом. Гроші витрачалися дедалі швидше, тиск зростав. Врешті-решт, його почали відчувати всі — від гравців до керівництва.
Мончі вже пішов. "Вілла" ще не виграла жодного матчу в Прем'єр-лізі, але хоча б забила перший гол.
Тепер вона готується до чергового походу Унаї Емері за трофеєм у Лізі Європи. Це може бути останній шанс баска довести, що найкраща "Астон Вілла" ще попереду — а не залишилася спогадом про весну.
Фото — Getty Images / Global Images Ukrainе
