Результати НМТ завжди обговорюють у суспільстві. Але зазвичай найбільше всіх цікавлять два питання: скільки в нас 200-бальників (радіємо) і що там із природничо-математичною освітою (сумуємо). А насправді в даних тестів набагато більше приводів для дискусій і серйозних висновків.
Результати НМТ — це не тільки про те, яких студентів набрали університети, а й про те, чого вчать або не вчать у школі. Так, це лише зріз «на виході» — знання випускників, і ми не знаємо, скільки в цих балах роботи репетиторів, випадкових відповідей, стресу. Але тенденції видно. Питання в тому, чи хочемо ми їх бачити. А якщо хочемо — то чи робитимемо щось із цим? Ось кілька важливих тенденцій.
І я зараз не про розрив у знаннях між дітьми з міста й села, престижного ліцею та звичайної школи у спальному районі — все це, як і завжди, присутнє. На тестах із багатьох навчальних предметів дуже чітко видно, що є тонкий прошарок сильних учнів (із деяких предметів — прозорий майже до дір), і значно товщий — тих, хто показав невтішні результати. Тобто масова освіта — низької якості. Найбільше це впадає в око стосовно природничо-математичних дисциплін, і не перший рік. Звіт УЦОЯО містить детальний аналіз робіт однієї із сесій тестування, і це хороша ілюстрація.
Візьмімо результати з математики та фізики. Уявімо, що шкала 100–200 балів — це драбина, де кожна сходинка — 10 балів. А за допомогою фігурки чоловічка позначимо кількість учасників тестування, чиї роботи аналізували: одна фігурка — це приблизно 10% учасників. Тоді результати тестів матимуть такий вигляд:
Результати НМТ з математики демонструють разючий контраст. З одного боку, кожен п’ятий учасник не зміг набрати більш як 108 балів, половина не подолала межу в 132 бали. З іншого — на тесті з математики найбільше 200-бальників — 1177 осіб. Для порівняння — з української мови таких лише 659.
Це системна проблема, яка спостерігається не перший рік і не лише на ЗНО: бачимо високий рівень підготовки в частині шкіл, які дотримуються освітніх традицій, співпрацюють із університетами, залучають учнів до олімпіадного руху, — і тотальну неспроможність масової школи забезпечити бодай базовий рівень математичної грамотності.
Так само добре видно розрив між сильними та слабкими учасниками на тесті з фізики: на 108 балів і нижче склав тест кожен п’ятий, половина учасників не змогла піднятися вище 132 балів. І це при тому, що фізика, на відміну від математики, — предмет за вибором, тобто на цей тест ішли свідомо ті, хто до нього готувався (можливо, тому розрив там трохи менший). Але з обох предметів більшість учасників «осіла» на нижчих балах...
Коли обговорюють такі результати природничо-математичної освіти, зазвичай кивають на гуманітарну — отам, мовляв, усе більш-менш добре. Дійсно, рейтинг результатів НМТ з української мови виглядає краще:
Але насправді така картина не повинна заспокоювати — тут загальний рівень знань теж далеко не окей, і ось чому.
Тест із української мови був найлегшим — і це не суб’єктивні відчуття, а підтверджений психометричними показниками факт. У тест було закладено багато легких завдань, які підстелили соломку слабшим учасникам і допомогли їм підвищити собі бали. Тут не було задач, як із фізики чи математики, або письмового есе, як це було раніше в тестах із мови. З 30 завдань тесту 25 — на вибір правильної відповіді із запропонованих варіантів. Заради справедливості варто зазначити, що складніші завдання теж були, і завдяки їм сильні учасники змогли вирвалися вперед і показати себе. Однак цей тест усе ж таки приховав від нас по-справжньому слабких учнів, тому реального розриву між ними та сильними учасниками ми не побачимо.
Коли тест рясніє простими завданнями, це означає лише одне: на нього можна натренуватися. І для цього зовсім не обов’язково глибоко знати предмет. Ось приклад: у НМТ з мови траплялися завдання минулих років — і їх виконували «на ура». Але варто було з’явитися новим завданням на ті самі правила — успішність одразу падала. Ще один приклад: учасники тестування мали вставити в слова потрібну літеру — Е чи И. Ще й підказка була — у якому саме місці слова її треба вставляти. Це — рівень шкільної контрольної. Не дивно, що впоралися з ним 77% учасників. Та щойно змінився формат — результати погіршали. Інше завдання вимагало прочитати кілька уривків тексту та знайти той, де немає помилок. Його виконали вже лише 34,5%. Бо тут треба було не механічно «втикати» літери, а самостійно застосувати правило. Там, де мова перестає бути набором правил і вимагає цілісності, виникає проблема. Чи мають нас тішити на цьому тлі успішні 77%? Це про те, що школа й репетитори тренують здебільшого впізнавати, а не думати.
Загалом тести НМТ показали спільні для всіх предметів проблеми. Більшість учнів має фрагментарні знання, не володіє базовими навичками, їм легше працювати з короткими завданнями — набором слів чи формул, а не з текстами (бо й із читанням книг — проблеми). Учні знають правила, терміни чи формули (і то не завжди), але не розуміють, що за ними стоїть і як це працює.
Ось показовий приклад. У завданнях з історії 50–80% учасників зазвичай легко впізнавали пам’ятку чи біографію, 93% без проблем поєднали термін із його визначенням. Але завдання на встановлення послідовності подій виконали лише 20%, майже 70% не змогли назвати головну мету руху Опору під час Другої світової. Учні губляться там, де треба мислити не штампами, а хронологією та логікою, де події потрібно вписати в контекст — особливо світовий.
Серед результатів нинішнього НМТ — показовий, майже симптоматичний факт: шестеро учасників НМТ склали тест із української мови на найвищий бал — 190–200 балів, але не змогли скласти тест із математики. На тесті з історії України таких випадків п’ять: відмінники-історики отримали нуль балів із математики. Такі хороші результати з одного предмета і повний нуль з іншого мають зазвичай ті, хто вважає, що математика йому не потрібна, але він змушений її складати як обов’язковий предмет. Натомість усі сили було кинуто на підготовку до тесту з української мови. І це, звісно, не про освіченість: не може освічена людина не знати шкільної математики аж настільки, щоб із довідником у руках не поставити правильно хрестиків хоча б у п’ятьох завданнях із 22 (саме таким був поріг «склав / не склав»). Можна було навіть не чіпати задач. До речі, за даними УЦОЯО, серед тих, хто не склав українську мову, третина — ті, хто завалив і тест із математики. І це спостерігається не перший рік.
Є дуже багато суперечок щодо того, чи потрібно вводити обов’язковий НМТ з математики. «Через вашу математику моя дитина не вступить на актора (музиканта, художника, дизайнера…» — такі коментарі часто можна почути від батьків. І, за моєю інформацією, саме в цьому полягає пресинг творчих вишів, які хочуть обійти або НМТ взагалі, або хоча б із математики.
Однак обов’язкова математика не є чимось незвичайним. Наприклад, у США аналог ЗНО — SAT (Scholastic Assessment Test), без якого не вступають до університету чи коледжу, складається з кількох блоків: перший — читання й письмо, другий — математика. Цей тест також визнають у деяких англомовних країнах. Польський аналог ЗНО — Matura — також обов’язково містить і польську мову, й математику.
Я переконана, що поділ у школі на гуманітаріїв і математиків — штучний. Він вигідний і вчителям, і учням (батькам). Бо виправдовує проблеми: учень не знає математики не тому, що його погано навчили й не тому, що він не хоче її вчити, а просто тому, що він такий від природи. Це така неформальна довідка-звільнення від навчання. У Ерика Берна в «Іграх, у які грають люди» описано гру «Дерев’яна нога». Її суть у тому, що людина посилається на свою умовну ваду — реальну чи уявну — щоб уникнути відповідальності. Як каже Берн: «Я маю дерев’яну ногу — не можете ж ви очікувати, що я підійматимуся сходами». У шкільному контексті це звучить так: «Я гуманітарій — чого ви від мене хочете на алгебрі?» Або так: «Я його не можу навчити математики — це ж гуманітарій». Чому на математиці в школі не можна ставити хрест і чому вона важлива для всіх, добре пояснив психолог Пилип Духлій.
Коли аналізуємо результати НМТ, маємо розуміти, як ми їх отримуємо. Чи не найважливіший елемент тестування — пороговий бал «склав / не склав», який одразу відсікає тих, хто показав неприйнятно низькі результати й не може брати участь у вступних перегонах. Від порогового балу потім відштовхується вся шкала оцінок — від 100 до 200. Цього року, і вже не вперше, пороговий бал низький — із кожного предмету треба набрати 15% тестових балів. Водночас у тестах із усіх предметів повно завдань «для розгону», на яких можна проскочити поріг, — це завдання на вибір варіанта правильної відповіді.
І навіть попри такий низький поріг, природничо-математичні науки та література є рекордсменами за кількістю тих, хто не склав тест: математику та фізику не склав кожен десятий — 11,9 і 10,5% відповідно, хімію — 6,2%, українську літературу — 2,6% та іноземні мови — від 4 до 6% (залежно від мови). З решти предметів відсоток тих, хто не склав, дуже незначний — від 0,1 до 0,4%. Зверніть увагу: серед антилідерів є й гуманітарні предмети. Але насправді результати могли бути ще гіршими, якби пороговий бал був вищим.
Як визначають пороговий бал? До війни до цієї справи залучали групу експертів — це були вчителі з різних регіонів та різних типів шкіл, а також науковці. Після того, як завершувалася сесія ЗНО й роботи були здані, вони брали тест і оцінювали, які завдання може виконати мінімально підготовлений абітурієнт. Тобто той, у кого знання слабкі, але все ж таки відповідають мінімальному стандарту освіти. Потім усі ці дані статистично оброблялися й на їх основі спеціальна експертна комісія шляхом голосування визначала мінімальний пороговий бал. Засідання комісії транслювалися онлайн, аби всі охочі розуміли аргументи.
Зараз НМТ проводять у складніших умовах, і не протягом кількох днів, як раніше, а довше. Тому суто фізично організувати роботу експертної комісії за кожним із тестів складно. Отже, пороговий бал зараз установлюється наказом МОН. Причому задовго до початку НМТ — іще в лютому. І це означає, що тепер не пороговий бал визначають за змістом тесту, а тест — за балом: УЦОЯО має розробити такі тести, щоб вони точно підпали під ці норми.
Інакше тепер виставляють і бали за тест. Раніше вони були рейтинговими — тобто враховували не лише рівень знань конкретного учасника, а й його позицію серед інших. Тобто спочатку за допомогою порогового балу відсікали тих, хто не склав тест, а потім складали рейтинг тих, хто залишився, і вже на нього накладали шкалу 100–200. Це давало змогу точніше виміряти знання та побачити не лише результат учасника, а й контекст, загальний рівень. Можливо, ви пам’ятаєте заклики УЦОЯО і МОН до репетиторів: «Не ходіть складати НМТ задля розваги, ви підіймаєте планку результатів, і на цьому тлі ваші учні отримають нижчі бали». Тепер оцінка за НМТ не є рейтинговою, вона нагадує звичайну шкільну оцінку — є перелік, за скільки помилок що ставити. Інструкція про бали за НМТ є в тому ж таки наказі МОН, який виходить задовго до початку НМТ.
У тестах із усіх предметів немає відкритих завдань, де треба висловити власну думку, а не лише працювати з готовими варіантами відповіді. І це не тільки впливає на якість результатів, а й показує школам: акцент треба робити на натаскування. Бо шкільна система орієнтується на НМТ.
Від самого початку впровадження ЗНО відкриті завдання були, але від них відмовилися через брак коштів — адже такі завдання мають перевіряти живі люди, і їхню працю треба оплачувати. З української мови було есе, з англійської — письмове висловлювання, з природничо-математичних наук — задачі. Задачі й зараз є, але тепер учасники НМТ повинні записати у бланк тесту лише відповідь до них, а раніше потрібно було викласти весь розв’язок. Елегантність і раціональність розв’язку також упливали на бал, і це був сигнал для школи — чого навчати. Відомий випадок, коли на ЗНО один учень розв’язав задачу з геометрії в незвичний, унікальний спосіб, який не змогли оцінити екзаменатори. І лише апеляційна комісія УЦОЯО визнала правильність такого способу. Той хлопець отримав найвищий бал. Вочевидь, у нього був хороший вчитель чи репетитор.
Раніше на тестах із природничо-математичних дисциплін від учасників очікували, що вони знатимуть основні формули. Тепер на НМТ дозволено користуватися довідником із формулами — і це теж сигнал для школи й для репетиторів: не важливі різні способи розв’язання задач (а саме це формує наукове мислення), не обов’язково знати основні формули й закони. І ось як це працює: навіть із довідником у руках 38% учасників тестування не змогли правильно піднести двочлен до квадрата. Кожен п’ятий позначив як правильну відповідь, що суперечить нерівності трикутника.
Проблеми освіти, які ми сьогодні побачили на результатах НМТ, не з’явилися вчора, вони накопичувалися роками. Добре, що в нас є регулярні, щорічні звіти УЦОЯО. Але їх треба глибоко аналізувати. Бо без системного бачення причин і наслідків ми залишимося заручниками ілюзій. Аналізом мали б займатися освітні аналітики. Але попри армію інститутів та академій, які годуються з «аналітики» та «реформ», в Україні немає навіть концепції освітньої аналітики. Не кажу вже про відкриту базу даних, яку мали б регулярно наповнювати й аналізувати.
За результатами досліджень потрібен зворотний зв’язок зі школою: не пафосні виступи на конференціях перед спонсорами, а конкретні рекомендації й підтримка вчителів і тих, хто їх готує. Підтримка потрібна й самому НМТ, аби він не став заручником популізму й розвивався. Та це вже окрема розмова, їй буде присвячено другу частину цієї статті, яка вийде незабаром.
