На чому ми зупинилися минулого разу? "Чекаємо хоча б і не пафосного реваншу від "Динамо". Чекаємо, що "Шахтар" зуміє схилити шальки терезів на свій бік. А "Полісся" - спокійно захистити свою солідну фору. Чекаємо і сподіваємося, але не вимагаємо цього в обов'язковому порядку".
Очікування виявилися марними. "Динамо" знову програло, і цього разу вже з більшим пафосом. На свій бік шальки терезів в останній момент схилив не "Шахтар", а його суперник. А “Полісся” таки розчесало нерви вболівальникам, ледь не довівши справу до екстра-таймів.
Автор завжди наголошує, що висловлює думку рядового любителя футболу. Тим дивовижнішими для нього були переважно райдужні прогнози фахівців. Які були впевнені, що "Динамо" "зробить висновки і поставить усе на місце", "Шахтар" має здолати свого візаві, а "Полісся" - повторити свій успіх.
Що то було? Честь мундира? Підтримка бойового духу? Чи все-таки наше споконвічне бажане замість дійсного, комплекс підвищеної самооцінки? Хочеться запитати, а чи дивитеся ви УПЛ, як дивлюся її я – уважно та прискіпливо? І що ви в ній бачите - ви вже по-любому повинні бачити набагато більше, ніж я.
Приголомшливо, але навіть шановний Мирон Маркевич витав у хмарах, прогнозуючи легкий успіх "Полісся" і "не вбачаючи для нього нічого страшного у "Фіорентині". І тільки ще шановніший Йожеф Сабо був категоричним і навіть аж занадто по відношенню до "Динамо": "народжені повзати літати не зможуть".
Що ж, якщо хтось із вас був у полоні ілюзій, саме час із ними попрощатися. Не може бути такого, щоби після цілого сезону в настільки ослабленому чемпіонаті команди творили дива на міжнародному рівні. Не кажучи вже про об'єктивні труднощі та складні умови.
Говорячи про перші матчі наших клубів, я запропонував асоціативний образ па-де-труа – танцю для трьох, як різновиду бальних танців. Ша, бал уже відшумів. Хоч і не згасли свічки - продовження буде на нижчому рівні, просимо дотанцьовувати в коридор.
Найбадьоріше виглядала гра в Угорщині - дюжина гольових моментів. На Кіпрі їх було на пару менше. Найменш видовищним назву поєдинок "Шахтаря" з "Панатинаїкосом", де майже все, що заслуговувало на пильну увагу, зосередилося в другому таймі. Крім, звісно, серії пенальті.
Вважаю, що “Динамо” можна було сушити весла вже на 2-й хвилині, коли Оршич відкрив рахунок та подвоїв його на користь “Пафосу” за сумою двох зустрічей. Чим воно, в принципі, й займалося надалі.
Гол Таллеса дозволив зітхнути з полегшенням “Поліссю” аж перед самим фінальним свистком. А ще на 83-й хвилині Зеке цілком міг перевести гру у додатковий час. "Домашні" 3:0 над "Пакшем" мало не розвіялися як дим.
Доля "Шахтаря" вирішувалася в шостому додатковому ударі "лотереї". Педро Енріке не зумів виграти свою дуель у Драговськи. Це було досить похмуре протистояння із сумним кінцем.
"Динамо" заслужено "награло" рівно на свої 0:2. І немає жодних сумнівів у тому, що за підсумками вражень від двох матчів “Пафос” був сильнішим.
Думаю, "Полісся" не дорахувалося одного забитого м'яча на виїзді, і логічним результатом тут була б нічия з "Пакшем". Ну а загалом прохід команди Ротаня закономірний. Але крові попили неабияк.
Складніше із "Шахтарем". Ось, начебто, він і був ближчим до голу, але на виході чомусь не залишає відчуття рівності шансів. Якось не переконав. Перевага "Панатінаїкоса" в першому поєдинку в Афінах, як на мене, була більш очевидною. Звідси, мабуть, і справедливість кінцевого результату.
За великим рахунком, судді не завадили грі ніде. Друге попередження Очеретька було не менш очевидним, ніж перше. Про всяк випадок, вердикт колеги Юстаса: "Без варіантів жовта картка". І залишається лише розчулюватися наївності коментатора, який застряг у минулому, коли "спочатку грали в м'яч, а потім у ногу".
Найщасливішим із наших стало “Полісся”: цей останній шанс у Зеке відібрала стійка воріт Волинця. Найнещасливішим - "Шахтар": згадаємо штангу від Невертона на 89-й хвилині, та й Назарина, відкриваючи серію пенальті, влучив у неї ж. З іншого боку, був і шикарний промах Зарурі, при 3:3. І хто нам лікар?
Єдиною особистістю на полі, що запам'яталася у складах наших трьох команд, назву Різника. Записав би в актив кіперу "Шахтаря" чотири сейви, включаючи взятий пенальті. Але, ймовірно, його візаві з "Панатінаїкоса" Драговскі все ж таки перевершив Дмитра. Проте найбільше рятував ворота від гола Ковачек (“Пакш”) – шість разів.
Серед польових найяскравіше виявив себе Танкович із “Пафосу”. У трійку найкращих включив би його одноклубника Оршича і Тота (“Пакш”).
Коментарі матчів залишили бажати кращого. Патріотизм, звичайно, ніхто не скасовував, але не заважало б розбавляти його здоровою часткою об'єктивності. А то це вже сильно пахне рівнем недоброї пам'яті УТ-1 і навіть радянських часів, коли наших, нібито, постійно засуджували. Нам потрібні коментатори, а не вболівальники.
На окрему згадку заслуговує голос за кадром у грі з "Пафосом". Не хочеться макати його щоразу на людях. Але рівень коментатора, що повторює як заведений: "Подивіться! Подивитися! Бачите?" – навіть не знаю, як його визначити. Підліток, який дорвався до мікрофона? Бо дивимось і бачимо ми якось і без нього.
Що ж тепер? Двоє знизилися у класі, а третій готується до вильоту – це якщо без ілюзій. "Полісся" та "Фіорентина" - це як галантерейник і кардинал. По-доброму, дякую житомирянам, що дійшли до раунду плей-офф. Для команди, яка лише починає жити по-новому, це серйозний успіх. Вимагати більшого безглуздо.
“Маккабі”, кажуть, жодного разу не слабший за “Пафос”. Цим для "Динамо" сказано все. То що, готуємось до Ліги конференцій? З іншого боку, а що буде у Лізі Європи – ми побачили минулого сезону. І я б не знущався з них: яка не є, а заслужено найкраща команда сезону УПЛ. То над ким сміємося – над собою?
І знову найбільше інтригує "Шахтар". Чи може він впоратися з “Серветтом”? Начебто суперник як суперник, але якщо знову не буде ні Кевіна, ні Егіналду ... Мені здається, зараз не вистачило саме їх. І меншою мірою, але також Судакова і Педріньйо. А один випадок з “Бешикташем” поки що так і залишається випадком.
Отже, наші свічки досі не догоріли. Але щось мужики не танцюють, лише похмуро підпирають стіни в коридорі. Може, варто брати уроки у школі бальних танців Соломона Пляра – була така стара пісенька у київському фольклорі. Втім, один із цих уроків ми вже засвоїли. У тій пісні він називається ”шаг впирод наоборот”.
Тобто нібито і рухаємося вперед, але при цьому чомусь водночас і донизу. Ай, подякуємо УЄФА - ну і витівники!
Фото - ФК "Динамо", ФК "Полісся", Getty Images/Global Images Ukraine
