На столі сучасної української родини часто можна зустріти помідори, а вироби з них стали традиційними складниками багатьох страв. Зокрема без томатної пасти складно уявити борщ, а без кетчупу – шашлик.
Насправді томати пройшли довгий шлях, аби стати улюбленцями багатьох українців, а соуси з них – постійним додатком до страв мільйонів людей по всьому світу.
У Popular Science розповіли, коли помідори з’явилися на столах європейців, як їх використовували зокрема в медицині, та як давно з них почали варити популярний тепер кетчуп.
Вважається, що сучасний кетчуп походить з Китаю, де ще у 300 році до нашої ери моряки виготовляли ферментований рибний соус під назвою "ке-тчуп".
Уже в XVII столітті китайські торговці продавали цей продукт європейцям – саме тоді в торгових документах та рецептах зустрічаються перші згадки про соуси "ке-тчуп", "ге-тчуп" або "куе-чіап".
Протягом наступного століття китайський кетчуп потрапив на європейські столи, де його змішували з місцевими продуктами, як-от анчоусами, цибулею шалот, волоськими горіхами та бузиною.
Однак жоден із ранніх рецептів соусу не містив помідорів, які тепер вважають основним інгредієнтом кетчупу.
Уперше з Північної та Південної Америки в Європу помідори завезли в XVI столітті. Тоді ці плоди вважали отруйними, зокрема через токсичні сполуки в листі рослин.
Популярності цьому продукту додав "ребрендинг" від англійських та американських лікарів. Спершу медик Джон Джерард наприкінці XVI століття припустив, що їстівними можуть бути варені помідори.
Крім того, плоди томатів вважали "яблуками любові" через нібито властивості афродизіаків. Уже до середини XVIII століття їх призначали як спосіб лікування захворювань травлення та печінки.
Цю концепцію згодом перенесли до Америки. Там британський лікар Джон де Секейра стверджував, що людина, яка вживатиме достатню кількість цих "яблук" ніколи не помре.
Ажіотаж навколо томатів почав зростати – у США помідори почали призначати проти проблем із травленням та діареї. За словами історика кулінарії Ендрю Сміта, саме лікарі написали перші рецепти на основі помідорів.
Один із перших авторів кулінарних книг у США, вчений Джеймс Міз, включив томати до рецепта кетчупу в 1812 році. Томати потрібно було тонко нарізати, додати до них зокрема бренді, духмяний перець та сіль.
Ймовірно, найбільшу роль у лікуванні помідорами відіграв лікар Джон Кук Беннетт, який протягом десятиліть пропагував томати як спосіб боротьби з усіма хворобами.
Він закликав людей їсти помідори сирими, вареними або "в кетчупі". Згодом він став мормоном – послідовником однойменної релігійної течії, яка виникла у США.
Громада прийняла помідори як засіб від болю в шлунку після того, як лікар опублікував статтю про їхню користь у мормонській газеті. Згодом Джон Беннетт продовжував писати про "лікувальні" властивості томатів в американських, англійських та австралійських виданнях.
За словами історика Сміта, невдовзі у США почалося "томатне божевілля". У 1935 році лікар А. Голкомб представив перші "томатні пігулки". Після нього ці "ліки" отримали значну популярність – їх рекламували як чистий екстракт помідорів.
Пігулки продавали в аптеках та продуктових магазинах під гаслами "Томатні пігулки вилікують усі ваші недуги" (Tomato pills will cure all your ills).
Однак не всі лікарі схвалювали такий підхід, деякі з них критикували таблетки з помідорів, а згодом розслідування виявило, що пігулки взагалі не містили томатів.
Зрештою медичні міфи про плоди почали розвіюватися.
Наприкінці XIX століття у США на ринок вийшли недорогі скляні посудини, які значно спростили транспортування та зберігання соусів. Завдяки цьому харчові компанії змогли легше продавати продукцію.
Зокрема Генрі Джон Гайнц заснував компанію H. J. Heinz, яка спершу продавала хрін, квашену капусту, оцет та мариновані огірки. Згодом серед товарів з’явився "кетсуп", який рекламували як корисний продукт, хоча його більше не наділяли лікувальними властивостями.
Пізніше пляшки почали підписувати з використанням слова "томатний", щоб підкреслити рослинне походження складників соусу. У 1890 році написання назви замінили на "кетчуп".
У XX столітті стався вибух ресторанів швидкого харчування, в яких продукт із помідорів став вдалим поєднанням до картоплі фрі та бургерів.
Раніше ми розповідали, чому помідори не труять людей, хоча виробляють токсичні сполуки.
