На початку серпня російський безпілотник "Гербера" безперешкодно проник у повітряний простір Литви й упав просто на військовому полігоні. За кілька днів до цього такий самий дрон провів декілька годин у небі над Вільнюсом. Ці зухвалі провокації відбуваються на тлі попередження генсека НАТО Марка Рютте про готовність Росії до війни з Альянсом уже протягом наступних п’яти років.

Подібні застереження лунають і з Берліна: німецька розвідка застерігає про реальність нового великого конфлікту з РФ. Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс, так само попереджає: "Ми вважаємо нову війну дуже реалістичним сценарієм. І єдиний спосіб стримати російську атаку – це підвищити нашу готовність до неї".

У березні країни ЄС ухвалили амбітний план підвищення військової готовності, доповнений фінансовим пакетом під назвою ReArm Europe. Його загальний обсяг – 800 мільярдів євро, які розподіляються на дві частини.

Перша частина – це 650 мільярдів євро, які країни ЄС мають поступово виділити зі своїх національних оборонних бюджетів до 2030 року.

Друга частина – це 150 мільярдів євро у рамках нового механізму SAFE. Він дозволяє державам ЄС брати пільгові кредити на спільні закупівлі зброї. Гроші для SAFE залучаються через розміщення єврооблігацій, що гарантуються бюджетом ЄС. Комісія виступає гарантом боргового фінансування, але беруть позики самі держави-члени, об'єднуючись у консорціуми.

Наприклад, кілька країн можуть створити спільну закупівельну структуру для замовлення FPV-дронів або систем ППО, і вже зараз отримати на це гроші. А виплати будуть розтягнуті в часі або компенсовані з інших бюджетних інструментів.

Але чи достатньо самих лише виділених грошей для підготовки до війни з Росією? Залежить від того, як швидко та ефективно країни зможуть їх витратити. І наскільки закуплена техніка та проведені зміни в арміях будуть відповідати викликам сучасної війни.

Найгостріше тут постає питання бойових дронів, без яких тепер уже неможливо уявити сучасне поле бою. Саме дрони завдають основну кількість уражень, проводять мінування, а також виконують завдання розвідки та забезпечення. Зі зростанням їхньої присутності на полі бою проведення масштабних танкових наступів стало практично неможливим.

Якщо Росія та Україна змінювались одночасно, випереджаючи одне одного в різних аспектах технологічної війни, то європейські армії не мали такого стимулу і відповідно не зможуть довго чинити опір противнику, який три з половиною роки веде найбільш технологічну війну в історії людства.

Так само як і США з Китаєм, європейські країни уважно стежать за тим, як Україна використовує дрони на полі бою.

У Європейській обороно-виробничій стратегії (EDIS) сказано: Європа має терміново налагодити масштабне виробництво безпілотників, і робити це самотужки – з мінімальною залежністю від третіх країн.

А у Білій Книзі "Готовність 2030" (стратегічному документі, у якому ЄС визначає ключові оборонні пріоритети та напрями розвитку безпеки) дрони та протидія їм офіційно стали одним із семи критичних пріоритетів для майбутньої архітектури європейської безпеки на рівні з ППО, снарядами, ракетами, ШІ, логістикою та інфраструктурою.

Як не дивно, Євросоюз є одним із ключових регіонів дронової індустрії у світі, близько 40% світових компаній з виробництва дронів знаходяться саме там. У 2021-му Євросоюз навіть вклав 100 мільйонів євро у створення "Євродрона" – розвідувально-ударного безпілотника великої дальності, який схожий на американський RQ-9 Reaper.

Уже після початку великої війни ЄС спрямував 200 мільйонів євро на розвиток та виробництво дронів "усіх розмірів та задач".

Однак наявність розвиненої цивільної індустрії ще не означає готовність до дронової війни. Як визнають у Європарламенті, збройні сили країн-членів значно поступаються Україні та Росії за кількістю безпілотників. У деяких арміях є лише поодинокі, великі й дорогі дрони, які не здатні забезпечити масштабне застосування на фронті. Водночас жодна армія ЄС не має достатнього запасу дронів та баражуючих боєприпасів, для ведення війни, як в Україні.

Виробництво безпілотників в Україні та Росії вже вимірюється мільйонами одиниць на рік. Мільйони годин нальоту народжують актуальні та ефективні технології, які неможливо створити лише випробовуючи зброю на полігоні.

Тож з чого почати європейцям, які вже багато років ні з ким не воюють? У цій гонці за технологічну перевагу лідери країн ЄС усвідомлюють, що власними силами наздогнати опонента буде складно. Саме тому ставка робиться зокрема на партнерство з Україною, яка вже визнана беззаперечним лідером у сфері виробництва бойових дронів у Європі.

Першим реальним кроком до спільного виробництва дронів у Європі стало створення так званої "Коаліції дронів" – ініціативи під керівництвом Латвії та Великої Британії, до якої приєдналися 18 країн. Її ключова мета – не лише передати Україні безпілотники, а й фінансово підтримати власну дронову індустрію, адже безпілотники купуватимуть також у європейських компаній.

У 2024 році членам коаліції вдалося акумулювати 1,8 мільярда євро, а на 2025 рік оголошено ще амбітнішу мету – зібрати додаткові 2,75 мільярда. Завдяки цій ініціативі проводяться тендери на постачання дронів Україні, розробку вдосконалених FPV-дронів, дронів-перехоплювачів і розвідувальних БПЛА тактичного рівня.

Це запустило процеси розвитку дронової індустрії в окремих країнах. Так Нідерланди оголосили, що інвестують у виробництво дронів 700 млн євро – половина коштів піде на виробництво в Україні, половина буде використана для створення дронів всередині країни.

Велика Британія планує протягом 10 років інвестувати у дрони близько 570 млн доларів на рік та збільшити кількість вироблених дронів до 100 тисяч до кінця 2025 року.

Особливо активними у питанні створенні FPV-дронів, стали країни-сусіди Росії. Один із латиських виробників уже виграв контракт на 24 мільйони євро для постачання Україні в межах цієї коаліції. Те саме стосується Литви. Місцева Meridein Grupp планує запускати у країнах Балтії великий завод, здатний виробляти до 2000 дронів на добу.

Фінляндія планує відкрити виробничу лінію дронів, здатну забезпечувати потреби як Збройних сил України, так і країн ЄС.

Польща планує закупити дронів мінімум на 55 млн доларів із можливістю збільшення закупівель, за умови якщо виробники зможуть задовольнити потреби армії. Показово, що усі згадані країни активно співпрацюють з українськими виробниками дронів.

Європейські країни також зацікавлені у прямій співпраці з українськими компаніями, а не лише перейманням досвіду та отриманням контрактів у межах "коаліції".

Так французьке видання La Tribune повідомляло, що багато представників французького ОПК, висловлювали зацікавленість у співпраці з українськими виробниками у різних сферах, зокрема для розробки "щита", який буде перехоплювати російські дрони.

В Чехії відкрилось спільне підприємство української DeViRo (БПЛА "Лелека" та "Булава") з місцевою компанією. Українська Skyeton (БПЛА Raybird) розгорнула виробництво в Словаччині, а "Укрспецсистемс" (БПЛА "Шарк", PD-2, RAM-2X) – у Польщі.

Також виробництва українських компаній відкриваються і в інших країнах, за результатами міжвідомчих домовленостей. Так Україна вироблятиме свої безпілотники в Данії та Великій Британії.

Ставка Європи на виробництво дронів у партнерстві з Україною виглядає не лише логічною, а й стратегічно далекоглядною. Україна сьогодні є унікальним майданчиком, де поєднуються розробка, виробництво та бойове тестування безпілотників у реальних умовах сучасної війни.

Як зазначає Катя Бего, старша наукова співробітниця королівського інституту міжнародних відносин Chatham House: «Якщо європейські країни справді налаштовані закуповувати безпілотники в таких обсягах і з такою швидкістю, про яку йдеться, вони мають робити це в Україні – і разом з Україною».

Проте самого лише ривку у виробництві дронів та технологіях може бути недостатньо. Не менш важливо навчитись їх застосовувати.

"Досягнення масштабу актуального для стримування та оборони – це більше, ніж питання оборонного виробництва. Це здатність використовувати прототипи, навчати операторів, інтегрувати в логістику та армію" – Скіп Девіс, старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики.

Для прогресу необхідно поглибити співпрацю між військовими структурами та цивільними компаніями. Багато інновацій розробляють невеликі стартапи або комерційні фірми, що ніколи не співпрацювали з армією. Тому необхідні комфортні умови, які дадуть простір для експериментів та ітерацій.

Таке середовище у себе вже створюють Сполучені Штати. Наприклад, країна запустила маркетплейс для військових, щоб купувати дрони. Це – точне наслідування українського досвіду, де з’явились аналогічні майданчики для спрощеної купівлі технологій, що швидко змінюються.

Проте експорт зброї з України все ще офіційно не відкритий, а сам Євросоюз до кінця не розуміє що саме потрібно його військовим на полі бою. Тож розвиток європейської дронової галузі багато в чому залежатиме від обміну досвідом та ініціативи обох партнерів на подальше зближення оборонних індустрій.

З боку України важливим кроком стало відкриття до випробування європейських розробок на реальному полі бою. Відповідна ініціатива Brave1 "Test in Ukraine" уже зібрала 45 заявок від партнерів на тестування своєї зброї.

Прикладом такої україно-європейської співпраці є стартап-компанія Helsing, яка постачає Україні "ланцетоподібні" дрони-камікадзе HF-1 та HX-2 зі здатністю працювати на дальність у 100 км та використанням ШІ.

Очікується, що до Сил оборони України надійдуть 4000 дронів HF-1, створених у партнерстві з українською промисловістю, а також 6000 апаратів HX-2, вироблених у Німеччині.

Виробники цих дронів уже зіткнулися із критикою з боку українських військових, зокрема через ціну виробу та програмне забезпечення. Але саме для цього безпілотники передають нашим Силам оборони.

За підрахунками аналітичного центру "Українська призма", для забезпечення власної безпеки Європа повинна щороку виробляти близько 2 мільйонів безпілотників і нарощувати обсяги на 20% щороку. Також потрібно буде продовжувати знижувати вартість виробництва на 30–50%, локалізовувати весь виробничий цикл і продовжувати активні розробки.

У цьому рівнянні Україна відіграє ключову роль. Її унікальний бойовий досвід, технології та динамічна екосистема розробників дронів роблять її незамінним партнером у підготовці до можливої війни з Росією. Європейські країни це розуміють – і дедалі більше урядів та компаній відкриваються до спільних проєктів з українськими виробниками. Це не просто партнерство – це шанс для всього регіону здійснити технологічний стрибок і вийти на перші місця у світовій дроновій гонці.