Коротко
Микита Дяченко працює офіційним помічником патронатної виховательки та розповідає про свій досвід. Він пройшов спеціальне навчання і підкреслює важливість створення безпечного середовища для дітей, які пережили складні моменти. Молодий вік допомагає йому знаходити спільну мову з дітьми та встановлювати з ними контакт.
У Микити Дяченка — незвичайна робота. Він не ходить в офіс, а графік значно перевищує ліміт “з 9 до 18”. Його день починається зі звуку дитячих кроків у коридорі. З того, як хтось тихенько стукає в двері: «А ти будеш зі мною гратися?» А він — завжди буде. Бо він — помічник патронатного вихователя. Детальніше розповідає “Наше місто”.
-Я висловив своє бажання стати помічником патронатного вихователя через те, що раніше працював із дітьми, як тренер з карате, – зізнається Микита. – Взагалі дуже люблю дітей. І захотілося допомогти у цій нелегкій, але важливій справі.
Микиті 27. Його мама — Лілія Валентинівна — патронатна вихователька. Разом вони виховують трьох дітей, які потрапили до них тимчасово. А Микита — офіційний помічник. Він не просто підтримує маму, він — активна частина цієї патронатної родини.
-Ми розуміли всі виклики, які нас чекали на цьому шляху, – пояснює Микита. – Це не просто догляд. Це — середовище, яке ми маємо створити для дітей, що вже пережили складні моменти.
Перед тим як взяти на себе таку відповідальність, Микита пройшов спеціальне навчання від соціальної служби.
-Дуже гарно організований тренінг, – додає Микита. – Тобто ми були повністю підготовлені до виховання дітей. Все заради того, щоб допомогти малюкам отримати захист і тепло.
І хоча до роботи з дітьми він звик, як тренер, але цей досвід виявився зовсім іншим.
-Я майже пів року працюю помічником патронатного вихователя, – каже Микита. – Звісно, не одразу все вдавалося. Бо кожна дитина зі своєю історією. І до кожної потрібно знайти підхід. Але завдяки тренінгу, завдяки допомозі соцслужби я поступово втягнувся. Стало легше. Навчився “скругляти” моменти, як то кажуть.
Молодий вік допомагає – зізнається Микита. Це про мову, жарти, ігри. Вони з дітьми на одній хвилі.
-Саме завдяки тому, що я є представником більш молодого покоління, мені легше знайти зв’язок з дітьми, – підкреслив Микита. – І тому швидше вдалося встановити з ними контакт.
Микита вважає, що найважливіше у роботі з дітьми — щирість, підтримка і бажання бути поруч. Йому не завжди було легко, але завдяки навчанню та власному досвіду він знайшов свій шлях у патронаті.
Раніше ми писали: Сяйво дитячих посмішок і калейдоскоп позитивних емоцій: у Дніпрі підбили підсумки проєкту «Діти без меж».
Категорія: Інтерв'ю, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Діти Дніпра, Допомога у Дніпрі, Соціальний захист
