Не хочеться аналогій з війною, але перебіг подій у першому для нас матчі молодіжного Мундіалю на них мимоволі наштовхнув.
Суперник у ньому дістався команді Михайленка досить серйозний. Якщо в нас у пам'яті завоювання титулу шість років тому командою Петракова, то корейці протистояли їй тоді у фіналі. Та й пізніше потрапляли до числа найкращих на ЧС. До того ж вони частіше за нас туди виходять.
Тривожило те, що Україні не вдалося зібрати свій оптимальний склад. Залишається сподіватися, що це спільна проблема для всіх учасників турніру, який проводиться у незвичні терміни. З півфіналістів Євро дворічної давнини у вчорашньому "старті" мені пригадалися Крапівцов, Гусєв, Кревсун та Сінчук.
Можу помилятися. Але по-перше, це особисті враження глядача. А по-друге, так чи інакше, ці хлопці залишили свій слід у його пам'яті. По УПЛ більше знайомий також із Шахом, Караманом і Пономаренком, який вийшов на заміну.
Матч не був особливо видовищним. Підкачав другий тайм, коли ми саме утримували завойований плацдарм. Чи почалося це раніше?
П'ятихвилинний спалах активності українців у дебюті гри призвів до того, що наприкінці першої чверті години вони вже вигравали у два м'ячі. Голи були виконані солідно, зі знанням справи - і постріл Сінчука, і комбінація, що завершилася ударом Піщура "з другого поверху".
Після цього ми можемо записати в актив лише одиночний випад Шаха рівно через тайм. Корея ж мала три реальні гольові шанси: перед перервою врятував Гусєв, який підстрахував воротаря; на 78-й хвилині штрафний удар Сона ледь не завершився взяттям воріт; нарешті, через дві хвилини розрив у рахунку скоротився.
Але більше створити супернику не дозволили. Таким чином, формально та фактично все вирішив переможний м'яч, забитий на 16-й хвилині. Було нелегко, ризик упустити перевагу витав у повітрі, але говорити про те, що у корейців були досить переконливі підстави уникнути поразки я б не став.
Хоча за чистим співвідношенням моментів вони цілком заслуговували на нічию. Команда Михайленка перевершила їх у реалізації, використавши перші дві можливості із трьох. Жовті починають і виграють: здобута на початку поєдинку фора була успішно утримана надалі.
Напевно, можна говорити про частку везіння в епізоді з п'ятихвилинним визначенням офсайду, з якого було забито гол Кореї невдовзі після перерви. Бо все вирішили шматочок плеча та шматочок голови. Проте сам факт незаперечний, і сучасні технології дозволяють це констатувати.
Що стосується пенальті, який корейці намагалися "вициганити" за допомогою VAR, то в наш час такий контакт зазвичай оголошується недостатнім. До речі, вперше спостерігав цей самий челендж - коли рефері дивиться відео на прохання команди. Безперечно, має право на життя. Колись багато з нас таким собі VAR і уявляли…
Не став би виділяти у цьому матчі гравців індивідуально. Та й не було в ньому, на мій погляд, таких яскравих особистостей, щоб говорити про них окремо. Була добротна робота команди, яка знала чого хоче і як цього досягти.
Отже, три очки у кишені. Відібрані у можливо головного конкурента у групі - коли йдеться про молодь, стверджувати не можна нічого, а тим більше після першої гри. Але коли у плей-офф виходять не лише дві кращі команди, а також і чотири найкращі треті місця з шести, значення цієї перемоги на старті важко переоцінити.
Тепер треба утримати цей плацдарм і, закріпившись на ньому, рухатись далі. А нашу групу очолив Парагвай, який буквально вирвав перемогу у Панами під саму завісу. Таким чином, у вівторок нам протистоятиме невдаха цієї пари, якому втрачати нічого. Що ж, поки що все досить цікаво…
