З нагоди 1700-річчя Першого Вселенського (Нікейського) собору в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» відкрилась виставка «Трійця Святая, слава Тобі!». Про найцікавіші експонати «ФАКТАМ» розповіли кураторка цієї виставки, завідувачка сектору лаврського заповідника Інна Івакіна та її колега Галина Листопад.
— Напередодні приїзду Вселенського патріарха Варфоломія I до Києва у січні 2019 року для вручення митрополиту Епіфанію Томоса про автокефалію Православної церкви України виникла ідея, щоб на цій урочистій церемонії в Софійському соборі розмістити на видному місці якийсь особливо виразний предмет сакрального мистецтва з зібрання лаврського заповідника, — розповіла «ФАКТАМ» завідувачка сектора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Галина Листопад. — Ми вибрали тоді срібний з позолотою хрест XVIII сторіччя. Бо це прекрасна витончена робота, на рівні кращих європейських зразків ювелірного мистецтва. Тоді в Софію Київську на історичну церемонію вручення Томоса хрест супроводжував від нашого заповідника відомий художник-реставратор Віталій Курлов, який нині захищає Україну на фронті. І от зараз цей шедевр сакрального мистецтва показуємо на виставці.
— На жаль, ні. Але ми точно знаємо, що це робота когось з київських ювелірів XVIII сторіччя. На жаль, серед них не було заведено ставити авторські клейма на свої твори.
— Цей хрест є вкладом (подарунком) в Успенський собор Києво-Печерської лаври, — каже кураторка виставки Інна Івакіна. — В минулі віки багато заможних людей робили вклади саме в Успенський собор, бо це було особливо престижно. Люди робили вклади заради прощення гріхів, щоб увіковічити своє ім’я.
— Тут є експонати з цікавою історією? — ставлю питання Інні Івакіній.
— Серед таких я б назвала дві ікони, які знаходились у старовинній дерев’яній Миколаївській церкві, збудованій у 1730 році в селі Синява (Рокитнянський район Київської області). На одній з цих ікон зображено Бога Отця і Святого Духа, на другій — Бога Сина (немовля Христос). Навколо них розташовувалися сім архангелів зі знаряддями тортур Ісуса Христа. Розумієте, Христос тут зображений немовлям. Тож знаряддя тортур нагадували вірянам, що Йому в майбутньому доведеться пережити муки заради спасіння людства від гріхів.
Тобто вкупі ці дві ікони та сім архангелів довкола — це неймовірно виразний художній комплекс. Але він був у поганому стані. Тож один мистецтвознавець, який його побачив в тій церкві, написав листа генеральному директору Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» з закликом врятувати ці унікальні твори (це було ще в радянські часи). В результаті в Синяву було споряджено експедицію. Її учасники акуратно демонтували ці ікони та архангелів. Далі — накрутили ікони на спеціальні вали й в такому вигляді привезли в Київ.
Тут слід сказати, що в ті часи в Києво-Фролівському монастирі розміщувалися реставраційні майстерні, які мали можливість рятувати художні твори великих розмірів. Тож туди й передали ікони з церкви в Синяві.
— Реставрацію провели спеціалісти, які працювали в Києво-Фролівському монастирі?
— Так. Тоді цим експонатам фактично дали друге життя. Додам, що вони доповнюють один одного, бо на них зображено Святу Трійцю: Бога Отця, Бога Сини і Духа Святого. Наші фахівці зробили припущення, що це робота іконописців Києво-Печерської лаври. Тобто у XVIII столітті лаврських іконописців запросили для розпису церкви в селі Синява.
Ще слід сказати, що в радянські часи дерев’яний храм в Синяві планували перевезти в Національний музей народної архітектури та побуту України (Київський музей просто неба), що на околиці столиці в Пирогові. У 1982 році було розроблено відповідну проєктну документацію — церкву мали розібрати й скласти заново на території музею. Але врешті вона залишилася на своєму автентичному місці в Синяві. Певно, не вистачило ресурсів, щоб перевезти.
— Ще зверну вашу увагу на ікону, подібної до якої в нашій колекції немає, — продовжує Інна Івакіна. — Вона написана в західноєвропейській манері. Разом з іншими предметами сакрального мистецтва ця ікона надійшла до нашого заповідника у 1945 році. До того вона зберігалася в колекції церковно-археологічного музею при Свято-Богородицькому братстві міста Холму (нині це польське місто Хелм).
— На ній Святу Трійцю зображено разом з Богородицею. Перед Божою Матір’ю зображено Духа Святого у вигляді голуба. До нього йдуть червоні шлейфи від двох палаючих сердець, які тримають в руках Бог Отець і Бог Син. В нижній частині зображено Адама та Єву. Ще раз скажу, що в нашій колекції лише одна ікона з таким зображенням Святої Трійці.
Покажу ще одну західноукраїнську ікону кінця XVIII століття. Одна з її особливостей в тому, що вона двостороння. Ми демонструємо її тією стороною, на якій зображено Богородицю разом з її мамою Святою Анною, маленьким Ісусом та Духом Святим, який сходить на Ісуса. А з другого боку цієї народної ікони маємо зображення патріархальної Святої Трійці.
— Які ще експонати виставки ви вважаєте центральними?
— Вони всі дуже цінні. Важливо підкреслити, що ми вибудували експозицію так, що всі експонати, так би мовити, перебувають в діалозі. Тобто покликані з різних боків розповісти відвідувачам про догмат Святої Трійці. Разом вони — це ціла оповідь.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про найцінніші експонати масштабної виставки «Мазепа. Стратегія європейської України: велике зібрання артефактів доби видатного гетьмана у Лаврі» у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра».
На фото у заголовку: Інна Івакіна: «Ми вибудували експозицію так, що всі експонати з різних боків розповіли відвідувачам про догмат Святої Трійці»
