З початком повномасштабного вторгнення в Україні активніше почали з’являтися громадські організації, спрямовані на підтримку ветеранів. Було очевидно: держава, зайнята фронтом, не зможе одразу закрити всі потреби тих, хто втратив здоров’я або повернувся з війни.
Минуло вже понад три роки, але навіть точну кількість ветеранів ми як суспільство досі не знаємо. За офіційними даними, нині статус ветерана мають понад 1,2 мільйона людей, і ця цифра може зрости до 6 мільйонів після завершення війни. У країні, де за прогнозами ООН населення може скоротитися до 15 млн (у 2100), кожен третій-четвертий українець буде ветераном. Це виклик, який визначатиме наше майбутнє.
Я, військовослужбовець із Запоріжжя, добре знаю, що навіть на бойових чергуваннях є хвилини, коли приходять важкі думки. У такі моменти мене рятувала музика. І з часом я зрозумів: потребую відради не лише я. Тому разом із митцями, театралами та діячами культури ми створили Мистецький центр ветеранів.
Спершу просто збиралися й грали на інструментах. Не завжди професійно, але вкладаючи в музику щось більше за академізм та вивірені акорди. І в процесі репетицій з’ясувалося: у багатьох військових є власні вірші. Хтось писав їх у бліндажі, хтось – після втрати друга, хтось – про кохання, яке тримає в тилу. Ці тексти перетворювалися на пісні. І вони мали величезне значення для самих авторів – бо дозволяли бути почутими у своєму колі.
Тепер ми плануємо записати повноцінний альбом, де звучатимуть голоси ветеранів. Це буде майже документальна історія у музиці.
У Запоріжжі ми також реалізували виставкові проєкти:
Наразі до виходу готується проєкт доку-вистава "НЕСКОРЕНІ", оснований на текстах і роздумах військових на запорізькому напрямку. В роботі беруть участь як військові, так і цивільні. Це приклад співпраці і співтворчості людей з різних полюсів української дійсності, яким важко зрозуміти один одного, але дуже треба заради мирного та ефективного співіснування в мирному житті. Це не мистецтво "для галочки". Це – спосіб говорити про війну й про життя. Бо ветерану часто складно прямо озвучити свою травму. Але через пісню чи монолог на сцені – можливо. Це колективна терапія, яку ми створюємо власними руками.
Ми не єдині, хто дійшов до висновку, що мистецтво – потужний інструмент відновлення. У Канаді театральна постановка Contact!Unload показала, що участь у виставі та її перегляд допомагає ветеранам і цивільним краще зрозуміти одне одного. У США програма Creative Forces застосовує арттерапію для ветеранів, і доведено: це знижує симптоми ПТСР і допомагає зменшити соціальну ізоляцію. Подібні практики діють і в Європі, де поетичні та музичні майстерні стають частиною реабілітації.
Україна теж має свій досвід – важкий, але унікальний. Тому рух у мистецтві, спорті, у будь-якому іншому хобі має стати не просто ініціативою, а best practice, задокументованим і відтворюваним. Наш досвід показує: творчість ветеранів – не разові акції, а доведена тяглість. Це модель, яку можна передавати іншим громадам і навіть іншим державам.
Це також досвід, який стосується не лише держави чи культурного сектору, а й корпорацій та компаній. Роботодавець часто концентрується на робочій інтеграції ветерана, але повноцінне повернення неможливе лише в цьому аспекті. Важливий тісний і постійний діалог між громадським сектором і бізнесом. Бо питання адаптації виходить далеко за рамки восьмигодинного робочого дня.
Ми всі стаємо відповідальними за весь процес інтеграції ветерана (чи, я б волів сказати суспільство має інтегруватися до ветерана) – від роботи до дозвілля, від щоденної рутини до можливості говорити про свій досвід. І тут важливо трансформувати здобуті практики у нову норму. Статистика вже говорить: ми не можемо уникнути цього процесу. Повна інтеграція ветеранів у суспільство має стати частиною нашої щоденності. І мистецтво – один із ключових інструментів цієї трансформації.
Сергій Собержанський, військовослужбовець, один із засновників та лідер Мистецького центру ветеранів спеціально для УП.Культура.
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
