Хендмейд — процес захопливий. Деякі українські майстри досягли у цьому такого рівня, що здається, ніби над витвором мистецтва працювала ціла мануфактура.
Полтавська майстриня Юлія Котова займається лаковою мініатюрою, яка вражає красою. Її роботи мають поціновувачів не тільки в Україні, а й за кордоном — у США, Ізраїлі, Австралії, Німеччині…
В інтерв’ю «ФАКТАМ» Юлія Котова розповіла про свою серію витворів «Дикі кішки». Всі мініатюри стали жіночими прикрасами-кулонами.
— Ось левиця, зображена на лепідоліті з турмаліном, — розповідає Юлія Котова. — Цю роботу я написала для моєї подруги, яка й надихнула мене зайнятися лаковою мініатюрою дванадцять років тому. Вона — мама п'ятьох чудових діток, тому образ левиці їй дуже личить і показує її сміливість, стійкість та готовність захищати своїх дітей до останнього подиху, а ще — нескінченну ніжність, яку вона щедро дарує своїй родині. Камінь складається з двох мінералів — лепідоліту й рожевого турмаліну. Саме у таких каменів специфічна кристалізація, та вони мають особливий вигляд.
— Ваша левиця неначе справжня. Як досягали такого ефекту?
— Натуральність досягається завдяки багатошаровості живопису, гри світла та тіні. Над левицею я працювала з особливим натхненням. Спочатку побачила образ у візерунках каменю, а потім надала рисам чіткості, сформувала об'єм, виписала хутро. Не знаю, чому, але писати хутро мені дуже подобається. Такий приємний, медитативний процес. Та й взагалі я дуже люблю пухнастих звірів. Коли відвідувала екопарки, завжди з цікавістю роздивлялася левиць і пантер. Але найбільше мені сподобалася рись. Вона така незвичайна… Які лапи у рисі — пухнасті й тому надзвичайно гарні! Вони — як витвір мистецтва. І при цьому ці лапи міцні, завдяки їм вона наздоганяє здобич, високо та далеко стрибає і граціозно ходить по снігу. А які китиці на вушках!
— Інша рись (на фото у заголовку. — Авт.) написана на зрізі агату з кварцом. Кристали кварцу надали поверхні морозного вигляду. Саме взимку рисі набувають своєї повної краси, їхнє хутро стає надзвичайно густим та пухнастим. Мабуть, тому рись на цьому камені і вийшла такою гарною. Цей камінь чекав на розпис довго. Одного разу я взяла його в руки й побачила, що візерунок склався в обриси рисі. Ще одна моя улюблена рись, з жовтим листям, написана на українському лабрадориті. Камінь ніби чорний, але неоднорідний, зі специфічним, ненав'язливим візерунком, який став ошатним тлом для сюжету і надав йому глибини. А ще дуже цікаво, що, попри темний колір лабрадориту, сюжет не про ніч, а про контраст тіней лісової гущавини й світла галявини. Осіннє листя й трава написані з використанням сусального золота. Воно виблискує на світлі та ще більше підкреслює контраст, а рись своїм величним спокоєм урівноважує композицію та надає їй цілісності.
— Образи яких ще диких кішок ви створили?
— Білий тигр з місяцем написаний на зрізі агата з кварцом. Цей сюжет — про силу, спокій та врівноваженість. Попри те, що тигр могутній хижак, тут він зображений у мудрому спокої. Цікавим є те, що сюжет нічний. Ми бачимо й місяць, і зорі. Але камінь світлий. Наживо він ще й майже прозорий. І сам тигр має біле хутро. Усі ці деталі підкреслюють сюжетну лінію спокійної, врівноваженої, мудрої сили, яка перетворює темряву на світло.
— Очі та погляд тварин заворожують.
— Не дарма вважається, що очі — дзеркало душі. А ще кажуть про зоровий контакт. Очі допомагають нам взаємодіяти з об'єктами на відстані. І в образотворчому мистецтві зображення очей надважливе. В живописі, по суті, немає ні звуку, ні смаку, ні запаху, але є натяки на все це, які ми можемо сприйняти зором. А коли бачимо зображення іншої пари очей, то шукаємо в них відгук. Відбувається мовчазний діалог і занурення в сюжет. Ось чому я приділяю таку увагу поглядам тварин. Очі я виписую дуже уважно і прискіпливо, у кілька шарів. Адже погляд — це основне. Він ніби закарбований у свідомості. Зазвичай я зображую тварин спокійними, без агресії. Їхні погляди транслюють характери.
— А на цьому фото зображений сніговий барс, — продовжує Юлія Котова. — Дуже незвичайний, неймовірно сильний, витривалий і таємничий. Він пристосований до життя у високогір'ї, тому має довгий хвіст і дуже густе хутро, яке, ніби скафандр космонавта, дозволяє зберігати тепло в екстремальних умовах.
— Обираючи лакову мініатюру, кожен сам визначає зміст для себе. Дуже часто це захист. Великі кішки завжди безстрашно захищають своє. А ще це провідники, які знають найкоротший та найбезпечніший таємний шлях до цілі та вміють пройти ним тихо й непомітно.
— Чи важлива для вас у зображенні анатомічна точність?
— Усі пропорції мають бути збалансованими. А інакше вийдуть не красиві тварини, а невідомі науці мутанти. А ось колір очей може стати частиною художнього уявлення, і це підкреслить особливості сюжету, зверне на них увагу глядача.
— Юліє, як порадите носити такі кулони?
— Ці прикраси акцентні, тому я раджу поєднувати їх з однотонним одягом. Стиль може бути різним: від бохо до класики. Але не варто перевантажувати образ зайвими деталями.
— А як правильно зберігати такі прикраси?
— Окремо від інших, в індивідуальній коробочці чи скриньці. Мініатюри вкриті лаком, але їх все одно треба берегти від падінь, бо вони можуть розбитися. Такі прикраси треба періодично протирати вологою фланеллю, щоб очистити від шкірних секретів, а також від залишків парфумів, косметики.
— Як гадаєте, чому хендмейд вважається одним з головних трендів майбутнього?
— Може здатися дивним, але, якщо добре подумати, чи зможемо ми згадати хоч якийсь період, коли хендмейд був не в тренді? Ні. Здавна й донині хендмейд з нами, бо люди завжди прагнули та прагнуть до унікальності. Раніше Юлія Котова розповіла в інтерв’ю «ФАКТАМ» про серію своїх витворів, присвячених осені.
