У жовтні у Львові розпочнеться четвертий Львівський тиждень скульптури. Це найбільша скульптурна подія України, де свої роботи покажуть знамениті українські та закордонні майстри. Загалом впродовж жовтня відбудеться 12 різних культурних подій. Деякі виставки і твори відкриваються вже у вересні.
ZAXID.NET поспілкувався із куратором події Павлом Гудімовим та розпитав про концепцію «Тижня скульптури», авторів, роботи, міжнародну мистецьку співпрацю та меценатів, за підтримки яких відбувається подія.
Поняття «діалог» є частиною кураторської художньої та філософської практики. Ці діалоги відбуваються постійно. Ми сьогодні не існуємо без минулого і майбутнього. І коли ми говоримо про саме поняття «діалог», то для мене це про діалог в просторі й діалог у часі.
Діалог в просторі – це про дуже безпосередні взаємодії. Наприклад, під час фестивалю передбачається взаємодія в публічному просторі двох творів мистецтва. Наприклад: вже всім знайомий пам'ятник і сучасна робота, між якими відбувається певний діалог.
Яскравий приклад діалогу в просторі – це роботи Дениса Шиманського і роботи Володимира Семківа, які будуть експоновані на фестивалі. Вони безпосередньо входять у взаємодію з існуючим простором, пам’ятником, чи скульптурою з історією. Як це буде – вже незабаром побачите на власні очі.
Одна із робіт Семківа, наприклад, величезні дерев’яні ноги, які будуть безпосередньо «приходити» до львівських пам’ятників.
Це практика мистецької інтервенції популярна у світі, але тільки зароджується в Україні. Зокрема це особливо ще тому, що відбувається саме у Львові, у центрі та ближньому центрі якого відбулося безліч історичних подій, які також викликають інтерес у художників-дослідників. Вони пропонують нам свій творчий підхід для того, щоб згадати, чи пізнати це через мистецтво.
Денис Шиманський зробив 15 різних фігур, які будуть діалогувати в різних, здебільшого вуличних просторах, з архітектурою, природою, скульптурою Львова і здійснювати в ці простори своєрідну «інтервенцію».
Якщо говорити про діалог в просторі, то навіть в межах одного артцентру «Я галерея» він відбувається між членами однієї родини. Це надзвичайно творча, впливова і харизматична родина Ярослава і Ярослави Мотик.
Їхні експонати спеціально рознесені в просторі – Ярослав Мотика – на Шота Руставелі, 8, в «Я Галерея Львів», а Ярослава Мотика – в «Я Галерея Пентхаус» на Зеленій, 20. У двох просторах відбувається розуміння їхньої спільності, розбіжності, і, певною мірою, неприйняття творчих інтересів один одного.
Це дуже цікава психологічна гра – відвідати ці дві виставки, співставити роки, прочитати їхні біографії та спогади. Таким чином глядач уже запрошений психологічно попрацювати з реконструкцією того як відбувалося їхнє життя і творчість.
Ще одна із робіт Володимира Семківа – «Бульбашка» – буде експонуватись біля оперного театру, там, де стояли пам'ятник Леніну, знак Адольф Гітлер рінг, пам'ятник сталінської конституції.
Цей п'ятачок біля Опери в більшості випадків використовувався для ідеологічних монументальних висловлювань, але художник там ставить рожеву бульбашку, яку тримає металева рука. Цим він натякає на те, що все це виявилося не більше, ніж бульбашкою і зникло.
Німецький скульптор Георг Вольф нещодавно завершив роботу, «Давид», яку він створював навпроти театру ляльок. Вона має стояти в іншому місці, але за його словами, у нього діалог відбувався просто в момент її створення, позаяк на фасаді театру є скульптури двох ремісників, які спостерігали за ним просто тоді, коли він зварював свого «Давида».
Діалог у часі – це передусім про співставлення та взаємодію зовсім різних історичних етапів. Я часто намагаюся це використовувати в кураторських проєктах. Ми говорили про те, як мистецтво минулого працює із сучасним мистецтвом у таких проєктах «Старе і нове / Нове і старе» – головному проєкті Львівського тижня скульптури 2023 року, «Ангели» – проєкт 2019 року. Діалог у часі іноді об'єднаний темою, іноді об'єднаний якоюсь конкретною проблемою, чи простором.
Діалог у часі – це також згадка про Перший Всеукраїнський симпозіум зі скульптури в камені, який відбувся у Львові в 1992 році, в якому брала участь велика кількість скульпторів. В публічному просторі Львова досі стоять декілька робіт з того симпозіуму, наприклад, роботи Юрія Міська, чи роботи Ярослава Мотики. Таким чином, діалоги відбуваються і у часі, в спогадах, в тому, що ми перевідкриваємо для себе ніби давно забуте.
Головний проєкт тижня називається «Гліптотека» і буде розташований у великій залі 20-го корпусу Львівської політехніки на вулиці Князя Романа та наступних корпусах по вулиці. Крім основної зали там буде ще й розроблений маршрут просторами політехніки, на якому можна буде ознайомитися із скульптурами колекції, з процесом реставрації та прослухати лекції та екскурсії. Цікаво, що до деяких скульптур не було доступу чи не з 1946 року.
Гості також зможуть прочитати прекрасні тексти, які пише для маршруту мистецтвознавиця Діана Клочко. Послухати реставратора Олега Рибчинського та професора, завідувача кафедри архітектури та реставрації політехніки Миколи Бевза. Зазвичай потрапити туди майже неможливо, а на час, допоки триває «Тиждень скульптури», цей простір буде доступний для відвідування. Після нашої зустрічі з ректоркою Політехніки Наталією Шаховською ми відразу зрозуміли перспективу партнерства фестивалю і університету.
Дуже знаково, що початок і кінець «Тижня скульптури» відбудеться, фактично, відкриттям творів Ярослава Мотики, який цього року покинув нас. Початком тижня, фактично, було відкриття виставки Ярослава Мотики «Замилування», а завершенням стане встановлення скульптури «Викрадення Європи» в Стрийському парку.
Я страшенно радий, що роботи, які були створені раніше, продовжують жити. Наприклад, у «Павільйоні спадщини» Володимира Костирко на площі Петрушевича цього року будуть експонуватися фрагменти скульптур XIX-початку XX століття, зруйнованих в радянський час.
Це дуже цікавий момент, коли цей павільйон, який сам є мистецьким твором і встановлений минулого «Тижня скульптури», проводить своєрідний діалог з іншими предметами мистецтва, або їх залишками і говорить про нашу спадщину.
Для мене, куратора, також дуже важлива міжнародна складова цієї події. Зараз, під час російсько-української війни, далеко не всі художники хочуть їхати до України, чи відправляти до нас свої роботи.
Але Гаральд Біндер, швейцарський та австрійський історик, який ще у 2016 році придбав львівську фабрику повидла, ревіталізував її і перетворив на артцентр Jam Factory, для цьогорічного «Тижня скульптури» особисто запросив німецького художника Георга Вольфа, який в публічному просторі Львова виконав дві скульптури.
Одна буде біля Jam Factory, інша – в центральній частині міста. Друга називається «Давид» та є подарунком Львову від художника.
Другий іноземний художник, який приїде до нас завдяки пропозиції посольства Литви та культурного аташе Томаса Іванаускаса – це Миколас Саука. Він виготовив для нас спеціальну метафоричну скульптуру: руку з більшою, ніж зазвичай, кількістю пальців.
Ми говоримо про ті роботи, які за моєю думкою можуть зрезонувати, але ніколи не можна бути впевненим, що саме голосніше промовить для глядача, тому передусім це завжди процес.
Одна із віх цього процесу – це заснування за ініціативи колекціонера та послідовного організатора симпозіумів Юрія Сташківа Львівського міжнародного скульптурного симпозіуму. Цьогоріч його досягнення також можна буде побачити на фестивалі в Стрийському парку. Він доклав зусиль для того, щоб з початку жовтня на платановій алеї Стрийського парку експонувалися 13 скульптур наших та іноземних митців.
Стрийський парк є прекрасним виставковим простором природи і скульптури в ньому експонуються особливо вдало. Перша частина скульптурного маршруту, яку відкрили в 2023 році, це добре довела. Тоді це було навіть подекуди дещо скандально, але за деякий час все стало на свої місця. Це я згадав про скульптуру Василя Корчового «Впевнена» яка наробила галасу.
На завершення Львівського тижня скульптури ми плануємо міжнародну конференцію «Скульптура в публічному просторі».
Ми будемо говорити про те, як реагує суспільство, яке його завдання в розвитку суспільства і чому воно не має перетворитися на розвагу.
Із встановленням скульптур ніколи не можна чітко прогнозувати, яка буде реакція. Але з іншої сторони, ми вдячні будь-якій реакції. Я точно знаю, що деякі твори викличуть просто великий інтерес, а деякі навіть, певне заперечення, незгоду, іноді навіть критику. Але це правильно, це і робиться для того, щоб розрухати суспільство.
А вже в листопаді подію буде закривати встановлення нової скульптури Ярослава Мотики «Викрадення Європи» у Стрийському парку, яку він встиг створити за участі і допомоги Дениса Шиманського і Володимира Семківа разом із ветеранами російсько-української війни за підтримки центру Unbroken.
Львівський «Тиждень скульптури» підтримується меценатами і кожного року їхня кількість збільшується.
Подія робиться не за державні, чи міські гроші, а за гроші тих, людей, які небайдужі до мистецтва. Українська підприємиця Олена Вовк підтримує фестиваль вже 4 роки поспіль. Серед багаторічних меценатів також український громадський діяч Олег Мацех. Третій рік долучається також громадський діяч і директор відомої в Чернівцях інженерної компанії Віктор Гищук.
Цього року долучились ще Фундація Адама Харбера (Адам Харлампович – підприємиць і співзасновник луцької платформи «Алгоритм дій»). Фестиваль та створення мистецьких творів та проєкти підтримує й Jam Factory, Гліб Загорій, Андрій Федорів та девелоперське бюро «Будинки та Люди».
Тому я вважаю, що необхідно висловити велику вдячність людям, які розуміють важливість і потреби мистецьких подій та роль культури в такий складний час російсько-української війни. Вона, як не дивно, ще більше підсилюється та є ще більш терапевтично-суспільна, дає можливість трошки переключитися і одночасно подумати про вічне.
Тому я маю надію, що мистецька колекція Львова буде поповнена прекрасними роботами, а містяни будуть вдячні і залучені до перформансів та програм і подій, які будуть відбуватися під час «Тижня скульптури».
Одночасно з тим ми всі розуміємо, наскільки важлива системність і послідовність таких дій. І якщо це ще й дасть нам дивіденди у форматі нових молодих імен, які працюють в просторі скульптури, з об'єктом, з інсталяціями, повірте мені, воно того варте. Тому наприкінці фестивалю пройде конкурс молодої скульптури «Час невігласів» з виставкою в культурному просторі МОNO на площі Ринок, 21.
Нагадуємо, що організаторами фестивалю є Львівська міська рада, артцентр «Я Галерея», Сучасний музей мистецтва та Львівська обласна військова адміністрація. Куратором виступає Павло Гудімов, а головна менеджерка фестивалю – Анна Годун. Над подією працює понад 30 людей. Від художників, представників інституцій до волонтерів. Четвертий рік поспіль активно долучається Скансен Львів. Також четвертий рік генеральними інформаційними партнерами події є 24 канал та ZAXID.NET.
