Литва поруч із Україною не лише на фронті. Справжній друг і надійний партнер інвестує у наше майбутнє, у силу та витривалість людей, які постраждали від війни. 15 мільйонів євро — саме стільки литовський Фонд розвитку та гуманітарної допомоги спрямував із 2024 року на програму реабілітації та реінтеграції українців. Це не просто фінансова підтримка — це крок назустріч новому життю для тих, хто захищав і захищає свободу України.
Програму реалізує Литовська Центральна агенція з управління проєктами (CPVA). Вона передбачає відновлення сучасних реабілітаційних центрів у Житомирі, Дніпрі та Львові, підготовку українських медиків, запровадження нових стандартів та пошук найефективніших рішень для масштабування.
«Ця програма має особливу цінність, адже це інвестиція у відновлення найважливішого ресурсу України — її людей. Мета полягає в тому, щоб допомогти повернути найсміливіших — борців за свободу — до повноцінного життя. Це — довгострокове зобов’язання Литви, її прояв солідарності та відповідальності за майбутнє», — каже Маріана Варкалене, старша керівниця проєктів CPVA.
Потреба у реабілітації в Україні сьогодні є величезною. У 2024 році Міністерство охорони здоров’я повідомило, що з початку року понад 366 тисяч людей вже отримали послуги з реабілітації. Це лише верхівка айсберга, адже мільйони українців мають право на статус ветерана.
Наразі понад 1,2 мільйона ветеранів потребують підтримки, і ця цифра щодня зростає. Міністерство у справах ветеранів прогнозує: після завершення війни кількість ветеранів може сягнути 5–6 мільйонів осіб разом із їхніми родинами. Усі вони потребуватимуть значної медичної, фізичної та психологічної допомоги.
Саме тому інвестиція Литви у розвиток української реабілітаційної інфраструктури набуває особливого значення. Це не лише фінансування, а стратегічний внесок у здоров’я й майбутнє мільйонів людей.
У рамках програми вже проведено п’ять тренінгів для понад 30 українських фахівців — фізичних терапевтів, ерготерапевтів, лікарів-реабілітологів, медсестер. Це не просто навчання — це обмін досвідом, народження партнерств і нових ідей.
«Деякі українські спеціалісти вже є лідерами у певних сферах, зокрема у відновленні після ампутацій. Це можливість вчитися одне в одного. Тому ми часто формуємо змішані литовсько-українські команди викладачів», — пояснює Маріана Варкалене.
Серед методик, які опановують українські фахівці, є й техніка мобілізації з рухом (Mulligan Concept), що дозволяє пацієнтам самостійно працювати над власним станом. Вона проста, безболісна, не потребує обладнання і допомагає швидше відновлюватися після травм.
«Близько двадцяти українців брали участь у моєму тренінгу. Я відчув їхню силу, вдячність і прагнення вчитися. Це надихає і дає впевненість, що вони використають ці знання, щоб допомогти пораненим солдатам», — розповідає доктор Вайдас Стальйорайтіс, спеціаліст із FACP мануальної терапії.
Навчання вже відбулося у Львові та Литві, в ньому взяли участь українські фахівці з реабілітації зі Львова, Дніпра та Житомира.Теми охоплюють усе: від реабілітації після черепно-мозкових та спинальних травм — до роботи з опіками чи мінно-вибуховими пораненнями. Литовські спеціалісти передають знання системно й у команді з українськими колегами, а українці, у свою чергу, діляться власним унікальним досвідом, набутим у час війни.
Українські медики також відвідують клініки у Литві, де на власні очі бачать, як працюють найкращі європейські практики. Ці поїздки стають не лише навчанням, а й символом довіри та взаємної підтримки.
Лікарка та викладачка Юрате Кесене з клініки Santaras при Вільнюському університеті взяла участь у двох тренінгах для українських спеціалістів. Вона зізнається:
«Найбільший урок для мене був особистим. Ми з командою працювали з пораненим українцем і допомогли йому стати незалежним та повернутися додому. Ми й досі підтримуємо зв’язок з ним і його родиною. Це відчуття зв’язку сильніше за будь-який страх роботи у воєнних умовах і дає справжній сенс нашій професії».
Програма тренінгів для українських спеціалістів триватиме як в Україні, так і в Литві до 2027 року. Це довгий шлях, але він вартий кожного кроку — адже мова йде про найцінніше, що має Україна, — її людей.
