У "Жироні" зараз усе кепсько. Чотири тури без жодної перемоги й лише одне очко в кишені.
Але якщо серед цієї сірої мряки є хоч якась надія, то це Мічел Санчес. Людина не розкисає, виходить на пресу й говорить про віру, спокій і "зелені паростки" (його слова після нічиєї з "Сельтою").
Можна сміятися, але така впертість — єдине, що тримає цю команду на ногах.
Бо цифри не брешуть: одне очко з 12-ти — це найгірший старт "Жирони" у Прімері. До цього навіть у найслабші роки на старті було бодай 4-7 очок. А тут — нуль перемог, нерви, і фанати вже починають ставити незручні питання.
Попереду — тиждень, після якого стане ясно: це просто поганий початок чи вже повноцінна криза. У суботу — "Леванте". У вівторок — "Атлетік". У п’ятницю — "Еспаньйол". Три матчі за сім днів. Три моменти істини.
Мічел реально вірить, що все ще можна зібрати. Тому поки всі рахують, скільки турів йому лишилося, він просто робить свою справу.
Хтозна, може, за тиждень ми вже говоритимемо про зовсім іншу "Жирону".
Перед матчем проти "Еспаньйола" Хабі Алонсо змушений трохи покрутити складом. Якщо з ротаціями в півзахисті чи атаці ще можна гратися, то в захисті — ситуація критична.
Центр оборони буквально сиплеться: Гейсен дискваліфікований після червоної картки в матчі з "Сосьєдадом", Рюдігер — у лазареті. Алонсо доведеться вирішувати, хто зіграє в парі з Мілітао.
Найреальніші варіанти — Давід Алаба або Марко Асенсіо.
Але є нюанс: обом тренер майже не довіряє. Алаба в цьому сезоні провів на полі всього дві хвилини, Асенсіо — 39 хвилин, з них у Ла Лізі лише 22. Обидва — радше аварійна опція, ніж реальна конкуренція.
У матчі проти "Сосьєдада", коли вилетів Гейсен, Алонсо вирішив не ризикувати ні з одним, ні з іншим: опустив у центр оборони Тчуамені, а Асенсіо випустив аж на 68-й хвилині, коли міняв Вінісіуса. Це може бути підказкою на майбутнє.
Варіант з Тчуамені виглядає найбільш імовірним. Француз — ключова фігура в опорці, але повернення Камавінги й Беллінгема дає Алонсо простір для маневру в центрі поля. Хтось із них може закрити позицію Тчуамені в півзахисті, а сам Орельєн підстрахує оборону.
Матч проти "Еспаньйола" — звісно, не найгірший момент для таких експериментів. Але всяке буває. Все ж таки, не просто так вони йдуть третіми в таблиці.
Медичний штаб "Барси" ходить навколо Ямала навшпиньках, аби легкий дискомфорт не перетворити на проблему. Скальпель йому поки не треба, але про всяк випадок тримають під рукою.
Ніхто толком не знає, коли він повернеться на поле.
За даними Mundo Deportivo, про "Гетафе" у неділю можна й не заїкатися. "Ов’єдо" — так само рано. Може, "Реал Сосьєдад" 28 вересня — і то, лише на кілька хвилин, а не повноцінна участь.
В Ньюкаслі відсутність Ямала не те щоб критично, але відчувалася — команді бракувало іскри, яку може дати тільки він.
Натомість вечір став соло-концертом Маркуса Рашфорда. Його другий гол був із тих, які нагадали суперникам, чому його досі варто боятися. Залишається дрібниця — перенести цю форму в чемпіонат.
"Гетафе" — черговий бар’єр, який каталонці мусять долати.
Турнірна таблиця складає інтригуючий пазл: паралельна дуель "Реала" й "Еспаньйола" прямо вплітається в сюжет боротьби за місця в топі, і кожен промах нині коштуватиме значно дорожче, ніж може здатися на перший погляд.
Востаннє, коли "Сельта" перемагала на полі "Райо Вальєкано", Іспанія ще користувалася песетою, а футболісти виглядали так, наче грали в формі старшого брата.
Того квітневого дня 1996-го "Сельта" закрила матч швидше, ніж фанати "Райо" розлили пиво. Санчес забив перший, Мілоєвіч додав другий, Альєхо поклав третій. П’ятнадцять хвилин — і гру зроблено.
В 90-х це було нормально. Перемога в 92-му, нічия в 93-му, знову перемога в 96-му. А потім — нічого. Вже тридцять років "Сельта" приїздить в Вальєкас, страждає і повертається додому з тим самим результатом.
Це вже не серія, а якесь прокляття.
Цікаво, що воно працює навіть з тренерами. Клаудіо Хіральдес проти Іньїґо Переса — три зустрічі: дві перемоги Переса, одна нічия.
За тим, як "Атлетіко" намагатиметься вибратися з ями, в яку він загнав себе жахливою грою на старті сезону. Цього разу — матч з "Мальоркою". Вона йде 19-ю, і краща від "Жирони" лише за рахунок різниці забитих-пропущених.
За тим, як "Вільярреал", "Атлетік" і навіть "Алавес" з "Ельче" старатимуться скористатися можливими втратами "Еспаньйола" й "Гетафе".
Фото — Getty Images / Global Images Ukrainе
