Давайте-но проаналізуємо недавню «революцію» у продажу залізничних квитків. Якщо “на вскидку”, то це — типoве свідчення нерозуміння ситуації та непродуманості наслідків змін, ухвалених поважним керівництвом українських залізниць.

Чому поважним, у такому разі? А тому, що воно оперативно почуло критику, оперативно ввімкнуло «соображалку», оперативно визнало помилку і оперативно, хоч поки й частково, змінило своє волюнтаристське рішення. Нагадаю, запозичене слово «волюнтаризм» означає «ухвалення довільних рішень усупереч об’єктивним умовам і обставинам».

Отже, про що йшлося і що змінилося. Йшлося про ІМІТАЦІЮ боротьби зі спекуляцією залізничними квитками. Для нікого не секрет, що ця «мафія» працює дуже давно і дуже успішно. На найпопулярніші рейси квитки в касах «раптом» різко закінчуються, але засмучуватися не варто: біля кас цілодобово крутяться типчики, у яких «чисто випадково» є квитки у потрібній кількості.

Судячи з їхньої ціни, ці громадяни з усієї шкільної програми з арифметики запам’ятали лише один урок — той, де вчили множити на два.

Замість того, щоб вогнем і мечем викорінити цю мерзоту ще років 20 тому і забути про неї як про ганьбу в житті країни, нинішні трудівники рейок і шпал вигадали «геніальну» (хоча, якщо щиро, то, вже пробачте, — «генітальну») ідею щодо поїздів п’яти найпопулярніших у країні маршрутів.

Щоб придбати або повернути квитки на ці поїзди, пасажирам потрібно було верифікувати акаунт у застосунку «Укрзалізниці». Я поцікавився у літньої сусідки, яка збиралася до Києва в гості до дочки: «А ви зможете верифікувати акаунт у застосунку “Дія”?»

Сусідка хоч і в літах, але все ж таки типова одеситка — за словом до кишені не лізе. Вона тут же поцікавилася, що я таке цікаве курив. Я не в образі, розумію, що таку саму відповідь почув би від десятків, а то й сотень тисяч співгромадян — не дуже молодих і не дуже заможних.

Зараз у них старенькі кнопкові мобілки: у когось — тому що пенсія з гулькин ніс не дозволяє купити сучасний ґаджет-смартфон, а хтось просто вважає, що «ґад же ти» — це не узагальнена назва цифрової техніки, а звернення до людини, яка заважає жити.

Такій людині, щоб вступити з кимось у зв’язок, цілком достатньо простенької старенької «труби». Але ось що, порухавши своїми явно не верхніми півкулями, повідомила «Укрзалізниця» на своїй сторінці в Telegram-каналі: «Продовжуємо використовувати всі способи, щоб зменшити кількість можливих зловживань під час придбання залізничних квитків».

Фактично це звелося до бюрократичного афоризму «Покарати невинних, нагородити непричетних». Тобто кого покарали? Правильно — небагатих пенсіонерів. І для цікавості, і з професійного обов’язку я не раз і не два вивчав і аналізував Конституцію України, але через малий розум, мабуть, пропустив там параграф, що КОЖЕН громадянин нашої держави ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ купити собі смартфон і встановити застосунок «Дія».

Але, вирішило залізничне «начХальство», «квитки на визначені поїзди можна буде придбати лише онлайн — через мобільний застосунок або на сайті “Укрзалізниці” з обов’язковою ідентифікацією (підтвердженням особи) через “Дія.Підпис”».

Народ, що цілком природно, почав висловлювати невдоволення, і УЗ увімкнула вже потрібні, а не нижні півкулі: поїзди на Київ з Одеси та Львова прибрали з «чорного списку». За трьома, що залишилися без «амністії», для пасажирів, які не дружать з верифікацією, відкрили в Чопі, Ужгороді, Одесі, Львові та Києві спеціальні каси. Типу «для тих, хто в бронепоїзді». Проєкт цей смартфонний назвали пілотним, і хочеться сподіватися, що «перший пілот» УЗ обере єдино правильний напрямок.

А тепер — про імітацію боротьби зі спекуляцією. Почну з моторошного прикладу епохи приходу до влади ідеолога путінізму — Гітлера. Німеччина дихала на ладан після поразки в Першій світовій війні, економіка була у крутому піке. Їхні пасажирські перевезення залізницею були збитковими: більшість німців їздили «зайцями», не платячи за проїзд.

І ось одного разу, десь між двома зупинками, загін бойовиків із СС зупинив якийсь поїзд, перевірив квитки. А потім безквиткових вивели за насип і розстріляли… Чутка — річ швидка: починаючи вже з наступного дня штат контролерів на залізниці можна було скорочувати — ЖОДНОГО «ЗАЙЦЯ»!

А зараз негайно процитую Федю з пам’ятної «Операції “Ы”», коли Шурик вирішив відшмагати його різками: «Шурик, це ж не наші методи!» Так, боронь боже: розстріли — не наші методи, я до них не закликаю!!! Але які ж НАШІ методи!?

Схоже, їх формулює досить влучний, на жаль, самою нашою реальністю породжений «жарт» про наших правоохоронців, у якому, звісно, є частка жарта: «Ніколи нам із корупцією боротися, самі не встигаємо хабарі брати!»

Якщо погуглити, можна, мабуть, знайти запис номера, який колись був на радянській естраді: «Боротьба нанайських хлопчиків». Нанайці — це один із нечисленних народів Далекого Сходу.

І ось на сцені йде люта боротьба двох нанайців (у костюмах типу чукчі): то один іншого «кладе на лопатки», то інший бере гору. А в підсумку виявляється, що це один артист у спеціальному «двоголовому» костюмі імітує запеклу боротьбу, борючись сам із собою! Вам це нічого не нагадує?

Вже котрий рік у нас війна з «гітлереням» путіним, війна не на життя, а на смерть. Здавалося б, не гріх поставити на чільне місце лозунг часів Другої світової — «Все для фронту, все для перемоги!» Так от, біда — крадуть і у фронту, і у перемоги такими масштабами, що просто жахають! Білетні махінації на цьому тлі — дитячий лепет!

Що творить, приміром, митниця, своїми мародерськими «гешефтами» даючи «добро» на пограбування України в державних масштабах?! Будьмо об’єктивні: за роки повномасштабної війни в країні зросла гласність на тему «ворогів народу» (маю повне право застосувати цей термін, хай і сталінський, до хапуг). Ну і зросла кількість кримінальних справ.

«Злочинність у країні визначається не наявністю чи відсутністю злочинців, а здатністю держави з ними боротися», — сказав кіногерой Володимира Висоцького капітан Жеглов. А як оцінити цю «здатність»? А ось вам квінтесенція матеріалу «Гра не варта свічок…» із сайту «Економічна правда» від 31 липня цього року.

«Щороку від нелегального ринку підакцизних товарів Україна втрачає 25 млрд грн, а боротьба з тіньовим ринком приносить лише 25 млн грн». Ось вам і нанайські хлопчики… Підакцизні — це куриво і випивка. Зараз купу уродів закрили: ще й на закупівлі ДРОНІВ жиріли зі страшною силою…

Що-що ви сказали, читачу!? Розстрілювати!? Та що ви, що ви…

P.S. Поставив крапку, заліз для «перекуру» на один із херсонських сайтів у Telegram. Читаю: «На Херсонщині повідомили про підозру кільком посадовим особам і підприємцям, які розікрали майже 36 млн грн бюджетних коштів. Схеми зловживань стосувалися завищення вартості будівельних робіт, фіктивних виплат… Серед фігурантів — директори приватних фірм, чиновники місцевого самоврядування…»

Чудово! Зараз років три (не більше!) триватиме слідство і покарають… двірника. Й уже не знаю, а може, має рацію той читач, який наприкінці цього матеріалу висловив свою думку? Не знаю, не знаю…

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса