Вважається, що кожен новопризначений прем'єр-міністр має гарантований медовий місяць. Як правило, він триває перші сто днів перебування на посаді. Протягом цього часу уряд володіє імунітетом на критику і має картбланш для ухвалення різних, зокрема не надто популярних рішень. Юлія Свириденко у день призначення на посаду прем'єрки намагалася випромінювати впевненість та оптимізм. Вона обіцяла багато позитивних результатів й уникала складних тем. А також не анонсувала жодних складних і непопулярних рішень. Втім, її медовий місяць виявився надто коротким.
Українці з самого початку доволі скептично відреагували на новину про призначення нового уряду на чолі з Юлією Свириденко. На перший погляд, це виглядає дещо дивно. Її попередник Денис Шмигаль перебував на посаді глави Кабміну майже п'ять з половиною років. І, чесно кажучи, ніколи не входив до переліку улюблених політичних діячів. Тож можна було б очікувати від українців якщо не оптимізму, то хоча б стриманої цікавості. Все-таки зміна уряду – це важлива політична подія в житті держави. Проте все відразу пішло не так.
Передусім суспільству не сподобався підхід до призначення нового прем'єр-міністра. Навіть людям, далеким від політики, було зрозуміло: рішення поставити Свириденко на чолі виконавчої гілки влади ухвалювалося в Офісі президента. А це означає, що новий Кабмін, як і попередній, буде надто залежним від побажань Банкової. Також народ зі здивуванням з'ясував, що кадрові призначення в уряді звелися переважно до перестановки крісел. Більшість міністрів уряду Шмигаля просто перейшли працювати до Кабміну Свириденко. Та й сама прем'єр-міністерка до нової посади була першою віцепрем'єркою.
Хоча з часу призначення на посаду прем'єрки Юлії Свириденко минуло менше ніж 50 днів, уже можна зробити певні висновки з її діяльності. Як і передбачалося, нова керівниця уряду не демонструє значного рівня інституційної незалежності. Показовою є її заява, що проблема корупції в Україні «надто перебільшена». Однак коли під внутрішнім і зовнішнім тиском влада повернула повноваження НАБУ та САП, прем’єр-міністерка подякувала депутатам за підтримку й наголосила на важливості боротьби з корупцією.
Взагалі складається враження, що медійна активність Юлії Свириденко вища, ніж у Дениса Шмигаля. Вона частіше дає коментарі пресі, зустрічається з іноземними гостями й висловлюється з певних важливих питань. Але при цьому не треба забувати: усі ключові рішення в державі, як і раніше, ухвалюються в Офісі президента. Наприклад, теза про введення тривалого мораторію на перевірки бізнесу була озвучена президентом Володимиром Зеленським ще наприкінці червня. А через місяць новий уряд погодився обмежити перевірки для підприємств з низьким ризиком. Здається, Свириденко намагається грати у сценарій, який написаний не нею, а на Банковій. Але оскільки цей сценарій відрізняється від сценарію для її попередника, деякі зміни в роботі нового Кабміну все ж помітні.
Частково стиль роботи уряду Юлії Свириденко нагадує стиль роботи уряду Юлії Тимошенко. Помітне загравання з певними соціальними групами та щедрі обіцянки підняти виплати, стипендії, зарплати. Те, що в Україні потрібно збільшувати соціальні стандарти, зрозуміло всім. Але жорсткі воєнні реалії вкрай обмежують фінансові можливості. Дефіцит державного бюджету України на 2025 рік встановлено у розмірі 1,64 трлн грн, що становить 19,4% від обсягу ВВП. Для його покриття планується залучити близько 38,4 млрд доларів зовнішньої допомоги. Проте є сумніви, що уряду вдасться вкластися у встановлені рамки. Економіка держави перебуває у важкому становищі. Темпи зростання ВВП у 2025 році сповільнилися до позначки менше як 1%. За таких умов сильно не розженешся.
Деякі заяви і дії нового уряду межують з популізмом. Ідея підняти зарплати медикам до 35 тисяч гривень чудова і правильна. Як і мета підвищити стипендії студентам до 8000 гривень. А ще у планах Кабміну – підняти виплати на новонароджену дитину до 50 тисяч гривень, компенсувати родинам вартість зруйнованого житла, запровадити раз на рік безкоштовну діагностику здоров’я для громадян, яким виповнилося 40 років. Але де знайти на все це потрібні кошти? Щоб підвищити зарплати одним лише лікарям, потрібно відшукати в казні додатково близько 20 млрд гривень. І чи вдасться уряду втримати інфляцію, якщо занадто захопитися соціальними видатками? Бажання виконавчої гілки влади сподобатися народу зрозуміти можна. Але зараз не час до таких загравань. Потрібно рятувати державу.
Опитування КМІС, проведене 23 липня – 4 серпня, продемонструвало: українці не покладають значних сподівань на новий уряд. Юлію Свириденко, без зазначення її нинішньої посади, знають лише 42% українців. Серед них їй довіряє лише 11% опитаних. 45% респондентів вважали, що після призначення Свириденко прем’єр-міністеркою діяльність уряду не зміниться, а ще 33% не змогли чітко сформулювати своїх очікувань. Це означає, що абсолютна більшість українців (78%) не мала ні позитивних, ні негативних сподівань від уряду Юлії Свириденко.
Нова прем’єрка демонструє оптимізм. 18 серпня вона презентувала план роботи уряду. Програма Кабміну містить чотири стратегічні напрями змін — безпека, економіка, гідність і відновлення. А також 12 ключових пріоритетів з відповідними цифровими індикаторами та часовими термінами реалізації. Поверховий аналіз програми дій уряду справляє враження, що документ складений за надто оптимістичним сценарієм. Він не повною мірою враховує реалії війни і надмірну залежність України від джерел зовнішньої підтримки. Там справді багато цифр, дедлайнів та індикаторів. Проте не вистачає стратегічного бачення щодо того, завдяки чому їх можна досягти. Як і розмежування між головними і другорядними цілями.
Та поки Свириденко концентрувалася на урядовій діяльності, вона отримала несподіваний репутаційний удар. Як з’ясували журналісти, її рідний брат, депутат Чернігівської облради від партії «Слуга народу» Віталій Свириденко, виїхав до Великої Британії незадовго до початку російського повномасштабного вторгнення та не повернувся. І справа навіть не в тому, законним був цей виїзд чи ні. В українському суспільстві накопичилося серйозне невдоволення соціальною несправедливістю. Тому люди вкрай негативно реагують на будь-яких представників політичних еліт чи їхніх близьких родичів, які покинули Україну під час війни. І досить непогано влаштувалися за кордоном. Тим більше, якщо це відбулося за не зовсім зрозумілих обставин. Уся ця родинна історія точно не додасть політичних балів Свириденко. Медовий місяць нової прем'єр-міністерки виявився коротким.
