Є війна — є Путін. Немає війни — немає Путіна. Найімовірніше, ця проста формула визначатиме все, що відбуватиметься далі. Хазяїн Кремля сам себе переграв, нескінченно підвищуючи ставки. Він мав шанс «зіскочити» з агресії проти України й залишитися при владі, нехай і в бункері, але все ж таки не на шибениці. Але він уже чверть століття живе у світі небезпечних ілюзій, і навколо немає жодної людини, яка б могла його стримати та повернути в реальність. Наразі точку неповернення пройдено, літак «Росія» втратив керованість і не злетів. Коли злітна смуга закінчиться, питання буде лише в кількості жертв.
Атаки на завод американської компанії в Україні та будинок уряду, провокація із запуском дронів у небо Польщі, дрон, який залетів до румунів, але вижив і повернувся в Україну завдяки їхній нерішучості, відразу три літаки над Естонією, постійні проблеми з аеронавігацією на Балтиці, дивне відключення GPS у Болгарії — все це лише частини пазла тестування реальності, який складає Путін. Уже навіть не має значення, чи він відчуває початок свого кінця й чи вирішив забрати із собою в прірву Росію, чи, навпаки, справді вірить, що примусить усіх, включно з українцями, прийняти його «перемогу». Дивні розмови про те, що «треба дати йому зберегти обличчя», які точилися протягом певного часу серед наших партнерів, здається, припинилися. Після червоної доріжки на Алясці та нещодавніх красномовних репортажів із Пекіна його обличчя вже ніщо не збереже. Путін вважає, що отримав індульгенцію на подальше ослаблення Заходу й демонстративне приниження США. Тому ми й спостерігаємо вже не чергову, а досить серйозну ескалацію.
Мабуть, Сі Цзіньпіну надзвичайно приємно дивитися з площі Тяньаньмень на те, як стрімко США втрачають авторитет у світі, а цінності Заходу, що прямо суперечать китайському баченню «спільного майбутнього для людства», не проходять випробування навіть дронами. Очевидно, що в Пекіні аплодували, коли агенти імміграційної служби заарештували й депортували південних корейців і японців, які працювали на будівництві заводу Huyndai у США (начебто це ж саме те, чого прагнув Трамп, — інвестиції у виробництво на території США?). Щодня такі дії додають китайському керівництву аргументів, що наближається час змінити гегемона. Ним хоче стати Путін, але не стане. Його везіння вичерпується, а Китай, як відомо, вимірює свої плани тисячоліттями. Для КНР усе складається в дуже перспективний початок.
На тлі безладу, породженого політикою «Америка передусім», уже як нова нормальність сприймається інформація про те, що Державний департамент припинив усі програми протидії дезінформації з боку іноземних країн. Іще у квітні державний секретар Марко Рубіо оголосив про закриття офісу Департаменту з маніпулювання іноземною інформацією та втручання (R/FIMI), раніше відомого як Глобальний центр взаємодії (GEC). «Завдяки свободі слова Сполучені Штати протидіятимуть справжній злочинній пропаганді противників, які загрожують нашій національній безпеці, захищаючи право американців обмінюватись ідеями», — заявив тоді головний заступник речника Державного департаменту Томмі Піготт. Слід зазначити, що GEC був створений у березні 2016 року указом тодішнього президента Барака Обами для протидії вербуванню членів терористичного угруповання «Ісламська держава». У грудні 2016 року Конгрес розширив повноваження GEC щодо протидії пропаганді та дезінформації з боку іноземних країн лише за кілька місяців до того, як спеціальний прокурор Роберт Мюллер розпочав своє розслідування зусиль Росії щодо втручання у президентські вибори 2016 року. Тепер втручатися можна, й представники шанованого Держдепу називають це «свободою слова».
Нині в Японії готуються до виборів очільника керівної Ліберально-демократичної партії. Протягом останнього року ЛДП тричі програла вибори, й тому було ухвалено рішення змінити керівництво, а з ним і уряд. У цьому контексті рішення Держдепу виглядає особливо цікаво, оскільки під час усіх цих виборів спостерігалось активне втручання агентів РФ у виборчі процеси, було організовано масштабні кампанії з дезінформації та розколу суспільства, розповсюджувалася пропаганда про війну в Україні, «готовність» РФ до переговорів і побудови стійкого справедливого миру. Українцям усе це добре знайомо, але для японців викриття спроб шкідливого політичного впливу на дії уряду стало певною несподіванкою. Рішення США відкрити дезінформаційну скриньку Пандори зіграє на руку Путіну. Саме протягом останніх пів року у світі зареєстровано перші й досить ефективні спроби використання ШІ для створення нового типу шкідливого програмного забезпечення та дезінформаційного продукту. Замість посилення засобів протидії руйнівникам світового порядку, що ґрунтується на правилах, їм тепер надано карт-бланш.
Нерішучість Дональда Трампа, яку він виявляє у бездіяльності проти Росії, як зʼясовується, не є стійкою рисою його характеру. Нещодавно за його наказом Збройні сили США знищили вже третій човен, що, як стверджує Білий дім, належав венесуельським терористам і перевозив наркотики. Цілком імовірно, це відповідає дійсності, але човни знищують у міжнародних водах, і жодних доказів їх належності до терористичних угруповань надано не було. Про це йдеться в запитах Конгресу США на адресу адміністрації, оскільки такі операції мали б отримати схвалення законодавців — хоча б у частині визначення тієї чи іншої організації як терористичної. Проте Департамент війни наполягає на правомірності своїх дій. Залишається тільки здогадуватися, що заважає діяти аналогічно проти сертифікованого агресора, якого, навпаки, запрошують на червону доріжку й вітають як рівного…
Про глибину розуміння стратегічної ситуації в Європі свідчить загравання адміністрації Трампа з очільником Білорусі, яке врешті-решт призвело до рішення дещо послабити санкції проти цієї країни (щоправда, в обмін на звільнення декількох десятків політичних вʼязнів) і надіслати спостерігачів на навчання «Захід-2025», які щойно завершилися на території Білорусі. Напрочуд дивні кроки назустріч білоруському диктатору несподівано набули нового сенсу, коли стало відомо про рішення Польщі закрити кордон із Білоруссю й припинити залізничне сполучення — і це навіть після візиту до Варшави міністра закордонних справ КНР Вана І. У цьому контексті, можливо, з боку Білого дому контакти з Лукашенком були спробою «відколоти» Білорусь від КНР (а може, й РФ), попри всю фантастичність задуму. І раніше було добре відомо, що саме через Білорусь пролягає торговельний шлях китайських товарів до Європи, але тільки після закриття кордону з боку Польщі стало зрозуміло, наскільки цей коридор важливий. Так уже сталося, що зняття санкцій із «Белавіа» збіглося в часі з припиненням залізничного сполучення з ЄС і візитом Ван І до Європи.
Усупереч логіці та здоровому глузду США послідовно демонтують ті конкурентні переваги, які давали їм змогу утримувати світову першість. Міграційна політика, яка відштовхує приплив талановитих мігрантів і навіть призводить до їх депортації, вибіркове регулювання економічних процесів, руйнування правової системи й нестримний культ особистості — всі ці реалії викликають критику й несприйняття, але наразі не загрожують «падінням» досить міцної американської економіки. Однак, за даними статистики, розрив у накопиченні багатств не скорочується, а тільки збільшується, зростання цін дається взнаки навіть для середнього класу і, як свідчать самі американці, значна частина тих, хто голосував за Трампа, нині глибоко розчаровані. І це в умовах, коли демократам поки що не вдається знайти адекватну альтернативу вкрай суперечливій політиці Трампа.
Новина про те, що Китай відмовився від придбання чипів NVIDIA попри дозвіл адміністрації США, свідчить про неабияку впевненість Сі Цзіньпіна у власних силах. Тим більше, що після майже двох десятиліть роботи з формування дизайну чипів Intel один із провідних у світі архітекторів напівпровідників Су Фей покинув Сполучені Штати, щоби приєднатися до Університету Ціньхуа як штатний професор. Віднині він працюватиме в школі інтегральних схем своєї альма-матер, як зазначено на вебсторінці факультету. В Intel його робота охоплювала весь життєвий цикл чипів — від ранньої концепції до масового виробництва — з акцентом на підвищення надійності, безпеки та довгострокової продуктивності передових мікропроцесорів, що використовуються всюди — від смартфонів до центрів обробки даних. Немає сумнівів у тому, що досвід такого фахівця дасть змогу КНР рухатись уперед у чипових перегонах попри наявні перепони в придбанні необхідної техніки.
Спостерігаючи за невпевненою реакцією наших найближчих партнерів на провокації, відчуваєш бажання їх заспокоїти: Путін так не нападе. Наразі йому не потрібен другий фронт. Він здійснює китайсько-російський план із детронізації США та поширення розколу в НАТО. На його переконання, він досягне мети в Україні. Недарма навіть наші «симпатики» в адміністрації США наполегливо рекомендують погодитися на втрату територій. «Це ж не назавжди, — кажуть вони, — потім ви їх повернете». «Потім» — тобто в новому світі, де скорочена назва нового гегемона, найімовірніше, знову складатиметься з трьох літер.
