Забиті вщент автомобілями стоянки та величезне скупчення машин у дворах, на тротуарах і газонах — звична картина для киян. Втім, кількість автівок у столиці збільшується ледь не щодня. Не дивно, адже у Києві знайшли прихисток сотні тисяч вимушених переселенців із прифронтових регіонів.
Нагадаємо, з квітня минулого року за рішенням суду у столиці відновили платне паркування. Оплата здійснюється винятково у безготівковому вигляді через застосунок «Київ Цифровий». Паркування на муніципальних майданчиках платне лише в будні з 08:00 до 22:00. В інший час та у вихідні паркування безплатне.
Водночас столична влада продовжує закликати автолюбителів відмовитися від щоденного використання власних машин на користь громадського транспорту. Інакше вже незабаром затори у Києві стануть катастрофічними, а рівень забруднення повітря від вихлопних газів настільки високим, що у місті буквально не буде чим дихати.
Принаймні такий розвиток подій не виключає заступник директора Департаменту територіального контролю міста Києва — начальник управління (інспекції) з паркування Сергій Дубенко. Посадовець називає звичку автолюбителів щоденно користуватися власними машинами — шкідливою та власним прикладом закликає пересідати на альтернативні види транспорту. Сам Дубенко пересувається містом велосипедом, який стоїть у нього просто посеред кабінету.
— Сергію Олександровичу, проблема з паркуванням у столиці залишається актуальною вже не один рік. З кожним днем автомобілів стає все більше, а дефіцит паркомісць відчувається ще гостріше. Тобто нові проблеми виникають швидше, ніж вдається вирішувати старі. Чи є світло наприкінці цього тунелю?
— Київ входить до п’ятірки міст світу з найбільшими заторами, які збільшують кількість шкідливих викидів від машин. Саме через надмірне скупчення автотранспорту столиця потрапляє ще й до світових антирейтингів міст із найбільш забрудненим повітрям. Але з кількістю авто нічого зробити неможливо — ми не можемо зупинити придбання громадянами власного автомобіля, як не можемо зупинити придбання комп’ютерів чи мобільних телефонів.
Коли країни Європи, Азії, Америки ще 50 років тому почали задихатися від заторів і смогу, то прийняли так звану концепцію сталої міської мобільності, надаючи пріоритет пішоходам, велосипедистам та громадському транспорту.
Якби на першому місті стояли приватні автівки, то в Європі вже не було б таких міст, як Копенгаген чи Амстердам, де великі громадські простори перетворили на пішохідні зони, у яких взагалі заборонений рух транспорту, або як у Лондоні — платний в’їзд до центру. Для мегаполісів головне зробити так, щоб люди могли комфортно пересуватися пішки, велосипедами та громадським транспортом і тільки в останню чергу — приватними авто.
Саме така концепція закладена у стратегію розвитку Києва та паркувальну політику столиці, яку у межах своїх повноважень реалізує Інспекція з паркування. Вона не тільки запобігає порушенням правил паркування, зупинки та стоянки, а й робить усе для того, щоб автолюбителі нарешті зрозуміли переваги інших видів транспорту у місті. Ми прагнемо сталого розвитку, коли ситуація попри всі, здавалося б, нерозв’язні проблеми, щороку покращується.
Сподіваємося змінити менталітет водіїв, щоб вони усвідомили, що автомобіль — це не лише спосіб пересування, а й відповідальність. Працюємо над тим, щоб водії дотримувалися правил паркування, не створювали затори, не заважали спеціальному та громадському транспорту.
— Тож яка головна мета міста у сфері паркування?
— Кінцева ціль — щоб люди віддавали перевагу громадському транспорту. Якщо це вдасться, ми досягнемо сталого розвитку, зменшимо затори та рівень забруднення повітря у Києві. Інакше через 5 років, коли кількість автомобілів у місті з такими темпами може зрости у півтора раза, столиця просто зупиниться у катастрофічних заторах.
Крім того, якщо багато людей перейде на громадський транспорт, то це значно спростить життя тим, кому справді необхідно їздити на авто, зокрема людям, чиї професії вимагають постійно пересуватися містом, жінкам з малими дітьми, працівникам спецслужб, людям з інвалідністю тощо.
— Які звички водіїв, на вашу думку, найбільше шкодять місту?
— Шкідлива звичка — сприймати автомобіль, як самокат, велосипед чи навіть рюкзак. Тобто щось таке, що не потребує додаткових витрат і має бути під рукою. Чимало водіїв звикли залишати машину не на паркувальному майданчику, а обов’язково десь поруч із будинком у дворі, на тротуарі чи навіть на газоні.
А коли сідають за кермо у пікові години, намагаються об’їхати затори смугами для громадського транспорту і не думають, де по приїзду паркуватимуть авто. Такі водії навіть не замислюються про те, що можна скористатися громадським транспортом. Змінити шкідливі звички на корисні — складно, але, як показує досвід із забороною куріння у громадських місцях, це можливо.
— А які найбільш поширені порушення правил паркування у Києві?
— Найпоширеніше порушення — несплата за паркування. Ми працюємо над підвищенням обізнаності та свідомості водіїв, пояснюючи, що ці гроші надходять у бюджет Києва та спрямовується на відновлення інфраструктури міста під час воєнного стану.
За несплату паркування передбачені штрафи, які становлять 20-кратний розмір вартості години паркування: 700 гривень у першій паркувальній зоні, 500 гривень у другій і 100 гривень у третій. Штраф потрібно сплатити протягом 30 днів з моменту винесення постанови, але якщо внести гроші протягом 10 днів, діє знижка 50%.
Несплата призводить до примусового стягнення та подвоєння суми штрафу, а також до інших негативних наслідків, таких як блокування рахунків, арешт майна, заборона виїзду за кордон, а також евакуація авто на штрафмайданчик. Нагадаю, що під час повітряної тривоги інспектори з паркування не штрафують водіїв і не евакуюють автомобілі.
Загалом, ми працюємо по трьох основних напрямах: культура, порядок і безпека. Культура — означає, що ми привчаємо водіїв платити за паркування. Далі, порядок. Тут йдеться про паркування у заборонених місцях — під знаками заборони, на газонах, тротуарах тощо. Це створює хаос на дорогах, ускладнює рух громадського транспорту та пересування пішоходів. При цьому водії часто виправдовуються банальним висловом: «Я ж нікому не заважаю». Але ж навіть незначне порушення порядку може створити враження безкарності та безладу в місті.
І нарешті, безпека. Це, мабуть, найважливіший аспект. Неправильне паркування може призвести до аварійних ситуацій. Наприклад, паркування біля пішохідних переходів обмежує оглядність, що збільшує ризик ДТП. Паркування на велосмугах, трамвайних коліях, смугах громадського транспорту, на зупинках, під мостами — все це створює небезпечні ситуації, які можуть мати серйозні наслідки.
— Штрафи за порушення правил паркування є одним з інструментів впливу на поведінку водіїв, але наскільки вони ефективні?
— Статистика свідчить, що 92% водіїв, які були притягнуті до адміністративної відповідальності щонайменше протягом року не повторюють своїх помилок. Це не означає, що вони стали законослухняними, але принаймні намагаються припаркуватися без порушень або так, щоб не потрапити у наше поле зору. Лише 8% водіїв мають повторні штрафи.
— А як щодо розвитку самосвідомості водіїв? Є позитивні зміни?
— Так, у нас щомісячно зростає кількість кермувальників, які реєструються у додатку «Київ Цифровий» і стабільно сплачують за паркування. Таких водіїв уже понад 100 тисяч. Щомісячні надходження до бюджету від оплати паркування значно зросли — з 1 мільйона гривень у 2021 році до 10 мільйонів гривень у 2024-му.
Водночас, якщо наша інспекція у 2021 році виносила за день 300-350 постанов про порушення правил паркування, то зараз цей показник складає — 1,5-2 тисячі. Тобто кількість постанов, які виносять інспектори за день щодо порушень правил паркування збільшилась у п’ять-сім разів.
Станом на зараз ми стабільно приносимо щомісячно до бюджету 12-13 мільйонів гривень від сплати штрафів. Зростання кількості постанов, які виносять інспектори, пояснюється насамперед тим, що дорогами Києва пересуваються вже майже півтора мільйона автомобілів.
— А на всю столицю досі лише 55 інспекторів із паркування?
— Так, у першу зміну виходять працювати 35 інспекторів, у другу — 20. Для Києва — це майже нічого. З іншого боку, у столиці понад 2200 вулиць, загальною протяжністю близько 1700 кілометрів. На кожну ділянку інспектора не поставиш. Не вистачить ні людей, ні ресурсів.
Саме тому ми ініціювали внесення змін до законодавства, які б дозволили використовувати стаціонарні камери для фіксації порушень правил паркування. Зараз законодавство цього не дозволяє.
Встановлення камер у місцях з найбільшою кількістю порушень дозволило б значно збільшити кількість винесених постанов (з двох до 20 тисяч) та надходження до бюджету (з 12 мільйонів до 100 мільйонів гривень на місяць). Вартість такої камери окупилася б за один тиждень, а далі вже працювала б тільки в плюс — і для бюджету, і для виховання водіїв. Це забезпечило б невідворотність покарання, що є набагато ефективнішим, ніж просто збільшення розміру штрафів.
— Інспектори розповідають, що часто потрапляють у конфліктні ситуації через те, що водії з інвалідністю не позначають своє авто відповідним розпізнавальним знаком, а потім висувають претензії щодо виписаного штрафу. Яких правил мають дотримуватись пільгові категорії водіїв і як це контролюється?
— Для учасників бойових дій в додатку «Київ Цифровий» є функція «Захисник», яка дозволяє водію верифікувати свій статус і безплатно ставити авто на муніципальних паркінгах. Інспектор бачитиме по номеру автівки у своєму додатку відповідний статус водія, і не притягуватиме його до відповідальності.
Таку саму процедуру ми пропонуємо запровадити щодо людей з інвалідністю. Це дозволить не тільки уникнути конфліктів, але й штрафувати тих, хто не має права на пільги. Зараз Інспекція з паркування взагалі не має повноважень перевіряти статус людей з інвалідністю, штрафувати автівки, запарковані на місцях для інвалідів — це виключно компетенція Нацполіції.
Правоохоронці під’їжджають, але можуть чекати годинами, поки прийде власник і підтвердить, що він дійсно людина з інвалідністю, а не просто купив відповідну наліпку.
— Ви закликаєте водіїв пересідати на альтернативний транспорт, а зізнайтеся, вам особисто зручно пересуватися містом велосипедом?
— Я дуже завзятий велосипедист, тож поїздки на двоколісному транспорті для мене завжди були суцільним задоволенням. Хоча на роботу я завжди йду пішки 40-45 хвилин. Повертаюся додому теж пішки, але вже іншим маршрутом. Такі прогулянки замінюють мені кардіо у спортзалі, який не завжди вдається відвідувати.
Але містом часто їжджу на велосипеді. Це найкращий спосіб для чиновника дізнатися справжній стан справ із велодоріжками, безбар’єрністю, ремонтом доріг і паркуванням. Так, у Києві відчувається гостра нестача велоінфраструктури, особливо у порівнянні з європейськими містами.
Деякі велодоріжки в нас досі не до кінця вірно спроєктовані, а також не інтегровані в загальну транспортну мережу. Їх часто перекривають автомобілі. Крім того, існують проблеми з якістю розмітки та відсутність належного обслуговування велодоріжок. Я все це бачу та в межах своєї компетенції намагаюся виправити ситуацію, принаймні з паркуванням автомобілів на велосмугах.
Взагалі, я вважаю за необхідне зобов’язати високопосадовців, які працюють у сфері наземного громадського транспорту, пересуватися виключно велосипедами, автобусами, маршрутками, тролейбусами та трамваями, з фіксуванням їхніх маршрутів у «Київ Цифровому». Можливо тоді б вдалося усунути багато недоліків, одним із яких є нестабільний графік руху.
«В Україні посилюють відповідальність за паркування на місцях для людей з інвалідністю».
Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»
