За останні півтора місяці хто лише не сварив менеджмент “Карпат”. Так, була карколомна нічия з донецьким “Шахтарем” (3:3), однак це маленька приємність у порівнянні з рештою суперечливих матчів. Поразка “Поліссю” (0:2), гарячкові порятунки з “Колосом” (1:1), “Кудрівкою” (2:2) та “Полтавою” (1:1), тепер — безславний виліт із кубка України від “Буковини” (0:1).
Безперечно, в деяких випадках можна подивитися на ситуацію під відмінним кутом та продати певні поєдинки, як ту саму “боротьбу з вогником в очах”, але це не вдале виправдання. “Зелено-білі” хоч і з обережністю декларують завдання, намагаються будувати на перспективу, проте на ділі опинилися під безпрецендентним тиском з боку вболівальників. Ніхто не відмовлявся від амбіцій щодо єврокубків, сподівань закріпитися у верхній частині турнірної таблиці УПЛ, втім, аудиторії чомусь здалося, що це повинно відбутися тут і зараз.
Пропонуємо розібратися у причинах, що підсумували саме такий результат — ще не так давно Владислава Лупашка хвалили за перевиконання очікувань та ледь не потрапляння до кваліфікації Ліги конференцій, а наразі звідусіль лунають заклики до звільнення. Чому так?
У підготовці до сезону багато що сплутав раптовий продаж Якова Кінарейкіна до “Вільярреалу”. “Карпати” до цього відпустили Олександра Кемкіна до “Кривбасу”, готувалися переосмислити оборонну ланку з Кінарейкіним на борту, аж тут на горизонті зʼявилися іспанці. Звичайно, клуб, який планує претендувати на топ-4, не повинен відпускати важливих футболістів, особливо, за десять днів до початку розіграшу Премʼєр-ліги, але у Львові пішли на відповідний крок — Яків отримав шанс, яким не вигідно нехтувати, зокрема, репутаційно для всіх зацікавлених сторін.
Андрій Кліщук, запрошений із “Кривбасу”, одразу передбачався другим номером, за нових обставин довелося підтягувати ще одну опцію — Романа Мисака, котрий мав регулярну практику в кампанії 2019/20, та і те в Першій лізі.
18-річний Назар Домчак вважається одним із найперспективніших кіперів країни, але й він не той, на кого залізобетонно покладешся. Юнак тільки-тільки дебютував на професійному рівні, тож ще зобовʼязаний подолати шлях до бажаної стабільності — все це яскраво проілюстровано як втраченим позиціонуванням під час виходу з “рамки”, так і взятим пенальті проти “Шахтаря”. Клас здобувається не за один день.
Виниклий сумбур на останньому рубежі спровокував серію необовʼязкових помилок, таких, що позбавлені сенсу та не сталися б, якби на балансі був присутній значно кваліфікованіший воротар. Цікаво, чи ввімкнулися б “Карпати”, якщо б Павло Ісенко не встиг перебратися до Румунії?
Лупашко продовжив оперувати тими кадрами, що є — прикметно, що влітку лише залучив орендованих Дієго Паласіоса та Паулу Вітора. Тренер вирішив надалі шліфувати наявний склад, адже разом із ним ріс та переконався у його потенціалі. Якщо хтось так не думає, то нехай пригадає, як фанатське комʼюніті плювалося від стилю “Карпат” за Мирона Маркевича — ряд гравців перекочував до Лупашка та незабаром показав помітно кращий перформанс. Оʼкей, не беремо Бабогло чи Чачуа, але Полегенько, Клименко, Костенко та Шах точно виросли, а це ознака вірного курсу.
З одного боку, стратегія, — довіритися людям, з якими пощастило перевершити сподівання, — є правильною. Водночас не скажеш, що львівʼяни влучили всюди, щоб запевнити — ось, наших ресурсів вистачить, аби рівномірно подолати дистанцію. Це насамперед стосується “рухівців” — взимку “Карпати” та “Рух” погодилися на “обʼєднання” (хоча не обʼєдналися) й до стану “зелено-білих” подалися Федор, Карабін, Сич, Краснопір, Пастух та Квасниця.
На жаль, віра у молодь Григорія Козловського десь дала збій. Сич потопає у травмах та зник, Квасниця повернувся назад до “Руху” на правах оренди, Пастух долучився до ЛНЗ, Федор так і не навʼязав гідну конкуренцію, Карабін ще має довести актуальність, й з усіх, виходить, на яку-не-яку похвалу заслужив Ігор Краснопір. Малувато, зважаючи на інвестиції, вкладені Володимиром Матківським.
На папері у команди є достатня кількість виконавців, на практиці — простежується невдоволеність конкретними прізвищами, які переїхали за немалі гроші, але не дали те, для чого їх і залучили. Це вагома, відчутна проблема, яка дещо “урізала” перспективи безпосередньо на полі; це валіза без ручки — нехай і наповнена шматтям із брендових магазинів, але нести її фізично неможливо. Анітрохи не дивно, що деякий період громадськість неприховано закликала клуб до розширення ростеру й зараз видно, що є прогалини.
У квітні першолігова ЮКСА звільнила Дмитра Чирикала — все через те, що коуч відмовився слідувати бразильському вектору та опирався одіозному агенту Пабло Буено. Південноамериканець наполягав на своїх клієнтах, ігнорував запити штабу, тиснув на верхівку та фактично зайнявся свавіллям. Чому б і ні? Співвітчизників вдосталь, вони групуються та диктують умови — словом, класика жанру.
Схожість із “Карпатами” полягає у тому, що роздягальня також розділена на “касти” й тут наріжним каменем виступає фінансова складова. Нам давно в голову “вбили”, що в умовах війни дуже важко привезти іноземця, а коли він зʼявляється, то стовідсотково не за миску супу. Добре, якщо і безкоштовно, то з гарними підйомними — а який сенс тоді мучитися у країні, що четвертий рік опирається страшному ворогу?
Високооплачуваними трансферами бразильців “леви” створили кричущу різницю між легіонерами та українцями. Ця напруга не йде на користь та дала про себе знати — просування сезоном не відповідає початковому плану й розбір польотів доходить до того, чий конверт товстіший. Це не нормально та підлягає сумнівам, наскільки є ефективним — умовний “Колос” наділений меншими грошима, але зібрав цікавіші імена, завдяки яким тримається в топі чемпіонату.
Незадовільна атмосфера, відсутність впевненого воротаря, чиє завдання комунікувати із захистом й ним “диригувати”, присутність гравців, що не приносять жаданих дивідендів, надломили колектив. Так, “Карпати” пручаються, намагаються “виїхати” на характері, у них є чим “вжалити” попереду, але простежується повний гармидер позаду. Не треба оперувати низкою наочних “нарізок”, достатньо переглянути епізод із пропущеним мʼячем проти “Буковини” — ось він і є уособленням поточної форми.
Незлагодженість провокує помилки, які ще й обертаються порушеннями — червона Бабогло викликала шквал критики щодо професіоналізму судді, але ніщо не скасує 17 жовтих карток в 7 матчах.
І от, спостерігаючи за труднощами, втомившись від хаотичної гри, на Лупашка несеться психологічна атака ледь не з кожного кутка — відкрийте соцмережі та почитайте коментарі. Спеціаліст чимало розмірковував про філософію, побудову, вектори та напрямки і тепер хейтери маніпулюють сказаними раніше словами. У Владислава ще є кредит довіри, інакше б він був уже звільнений, але доведеться пересилювати себе та повертати лояльність, вгамовувати настрої та пояснювати, що подібні гойдалки неминучі — нікому не дано завжди рости вверх.
