На сайтіVisit Vinnytsia розповіли про незвичну для Вінниці садибу - Боруха Львовича – одного з найбагатших вінничан свого часу, який володів чавуноливарним заводом «Молот» і був гласним Вінницької міської думи (зараз це був би депутат міської ради). Літери «ВL» у декорі фасаду – саме його ініціали. Садибу звели на замовлення Боруха Львовича у 1913 році. Хто був автором проекту, на жаль, не відомо, але стилістично вона є типовою «причорноморською віллою» в дусі еклектики.
Будівля, витримана в теплих жовтих тонах, одноповерхова, з підвалом у цоколі та мезоніном на горищі. Усередині – довгі коридори, що ведуть до великих зальних приміщень, частина яких у другій половині ХХ століття була змінена перегородками. Та попри це в інтер’єрах і досі зберігається дух минулої епохи: подекуди залишилися оригінальні декоративні елементи, які дозволяють уявити, якою будівля була в часи свого розквіту. Ззовні, зведена з цегли й оштукатурена, вона привертає увагу своєю асиметричністю і фасадом, декорованим елегантними колонами і рельєфами з рослинними мотивами. З одного її боку виступає кругла зала, а з іншого – прямокутне крило з головним входом. І обидва ці об’єми увінчані куполами, що додає будівлі особливого шарму.
Історія цього будинку теж досить цікава. Впродовж лютого 1919-го, коли Вінниця стала Тимчасовою столицею УНР, у стінах садиби містилося Міністерство пошт і телеграфів УНР, а з 7 травня до 19 червня 1920-го – військово-похідна та цивільна канцелярії Симона Петлюри.
Є цікава історія, описана в мемуарах Георгія Брілінга, як його батько – Густав Брілінг, один із засновників сучасного Вінницького обласного краєзнавчого музею – прокрадався вночі до садиби після того, коли українське військо вимушено відступило. Так він намагався врятувати і повернути до музею експонати, які раніше позичили для облаштування канцелярії.
Після цього, з 1921 року у садибі Львовича перебував штаб і політвідділ радянської 24-ї Симбірсько-Самарської «Залізної» стрілецької дивізії. А з початку 1930-х там оселився обласний комітет радіомовлення, який неодноразово змінював свою назву і діяв аж до 2018 року. Зрештою у 2020-му Кабінет Міністрів України передав пам’ятку в комунальну власність міста, і відтоді стартувала робота зі створення Музею Вінниці. У 2022 році заклад представив концепції відновлення будинку та розвитку публічного простору історичної садиби – орієнтир на те, як у майбутньому виглядатиме реставрація приміщення Музею Вінниці.
Вінниця.info, фото зі сайту Visit Vinnytsia
