Як зробити компост в домашніх умовах восени: детальна інструкція та повний гід

Закладання компосту восени є ефективним способом перетворити садові та кухонні відходи на цінне органічне добриво. Це дозволяє не тільки утилізувати органіку, а й значно покращити структуру та родючість ґрунту на вашій ділянці. Ділимося перевіреними рекомендаціями щодо правильного компостування в осінній період.

Осінь надає значні переваги для закладання компостної купи. У цей період накопичується велика кількість органічних матеріалів, таких як опале листя, зів’яле бадилля та скошена трава. Крім того, осіння та зимова прохолода створюють сприятливі умови для повільного, але глибокого розкладання органіки.

Після збору врожаю та листопаду утворюється багато органічних відходів, які можна перетворити на добриво.

Холодні місяці сприяють повільному, але якісному дозріванню компосту. Заморозки допомагають знищити деяких шкідників, а сніг забезпечує вологість та ізоляцію.

Осінь є менш напруженим періодом для садівників, дозволяючи приділити більше часу підготовці компосту, тоді як навесні та влітку пріоритет віддається посадкам та догляду за рослинами.

Рекомендується закладати компост з вересня по листопад, поки температура повітря стабільно тримається вище +5°C. Це дає змогу мікроорганізмам розпочати активну діяльність до настання сильних морозів.

Ключовим аспектом успішного компостування є дотримання балансу між «зеленими» (азотовмісними) та «коричневими» (вуглецевмісними) матеріалами. Ідеальне співвідношення зазвичай становить 1 частина зелених матеріалів до 2 частин коричневих.

Зелені (азотовмісні) матеріали забезпечують мікроорганізми азотом, необхідним для їх життєдіяльності. Це

Свіжа трава та бур’яни (без насіння)

Обрізки овочів та фруктів, очистки

Відходи рослинного походження (крім хворих)

Коричневі (вуглецевмісні) матеріали забезпечують структуру, аерацію та є джерелом вуглецю. До таких відходів належать:

Сухе опале листя (крім листя волоського горіха та у великих кількостях дуба, які містять інгібітори росту)

Подрібнені гілки, тирса, деревна стружка (у помірних кількостях)

Шматки картону (без глянцю та фарби), папір

Хвоя (у невеликих кількостях, оскільки може закислювати компост)

Подрібнена яєчна шкаралупа (джерело кальцію)

Деревна зола (джерело калію та інших мінералів, але не більше 1 кг на кубометр компосту, оскільки може підвищити pH)

Волосся, шерсть тварин (джерело азоту)

Хворі рослини — бадилля, уражене грибками (фітофтора, борошниста роса) або вірусами, слід спалювати або утилізувати іншим способом, оскільки патогени можуть вижити в компості та поширитися на наступний сезон.

Бур’яни з дозрілим насінням можуть прорости у компості, забруднюючи майбутній ґрунт.

Листя волоського горіха небажано додавати в компост, особливо у великих кількостях, через високий вміст юглону — природної сполуки, яка є потужним алелопатичним інгібітором росту рослин. Юглон може сповільнювати або навіть пригнічувати процеси розкладання в компостній купі, а також зберігатися в готовому компості та негативно впливати на ріст чутливих культур при внесенні до ґрунту.

М’ясні, рибні та молочні продукти, жири приваблюють гризунів та комах, розкладаються анаеробно (без доступу кисню), спричиняючи неприємний запах та утворення шкідливих газів.

Синтетичні матеріали — пластик, скло, метал, гума, глянцевий папір не розкладаються і забруднюють компост.

Відходи домашніх тварин (фекалії) можуть містити патогенні мікроорганізми та паразитів.

Рослини, оброблені пестицидами можуть негативно вплинути на мікрофлору компосту та потрапити в ґрунт.

Правильне закладання шарів є важливим для ефективного процесу розкладання.

Оберіть місце для компостної купи в напівтіні, захищене від сильного вітру, подалі від житлових будівель (щоб уникнути запахів). Переконайтеся, що місце добре дреноване.

На дно майбутньої купи або компостного ящика покладіть шар дренажу товщиною 15-20 см з грубих матеріалів — гілок, трісок, соломи. Це забезпечить доступ повітря знизу та запобіжить застою води.

Починайте укладати органіку шарами, чергуючи «зелені» та «коричневі» матеріали.

Перший «зелений» шар: 10-15 см свіжої трави або кухонних відходів. Злегка зволожте, якщо матеріал сухий.

Перший «коричневий» шар: 15-20 см сухого листя, соломи або подрібнених гілок.

Після кожного другого-третього шару бажано додати невелику кількість ґрунту, старого компосту або гною. Це внесе в купу необхідні мікроорганізми, які «запустять» процес розкладання.

Кожен шар необхідно зволожувати, але не перезволожувати. Компост повинен бути вологим, як віджата губка.

Висота купи має бути близько 1-1.5 метра, ширина — приблизно 1 метр. Менші купи погано прогріваються, більші — можуть занадто ущільнюватися та гнити всередині.

Завершіть закладання шаром коричневих матеріалів (листя, солома), щоб захистити компост від пересихання та змивання поживних речовин дощем. Накрийте купу агроволокном, старою мішковиною або спеціальною кришкою для компостного ящика, щоб забезпечити теплоізоляцію та захист від опадів.

Щоб прискорити дозрівання компосту восени досвідчені садівники радять дотримуватись таких порад:

Через тиждень після закладання та потім раз на місяць (за умови температури вище 0°C) перелопачуйте компостну купу. Це забезпечує доступ кисню для аеробних бактерій та рівномірне перемішування матеріалів.

Підтримувати оптимальну вологість. У суху осінь компост потрібно додатково поливати. У дуже вологу — забезпечити кращий дренаж та аерацію.

Додавати до компосту ефективні мікроорганізми, такі як «Байкал ЕМ-1» або подібні, що значно активізує процеси розкладання та може скоротити час дозрівання компосту з півроку до 2-3 місяців. Їх додають під час закладання та/або при перелопачуванні.

У разі дефіциту зелених матеріалів (азоту) можна додати невелику кількість розчину сечовини (1% розчин) для стимуляції мікроорганізмів.

Неправильний баланс «зеленого» та «коричневого». Занадто багато «зелені» призведе до гниття та запаху, занадто багато «коричневого» — до повільного розкладання.

Додавання хворих відходів — прямий шлях до зараження всього ґрунту навесні.

Без накриття компосту поживні речовини можуть вимиватися, а мікроорганізми загинути від морозу.

Недостатня або надмірна вологість. Сухий компост не розкладається, надмірно вологий — гниє. Компост повинен бути вологим, але не мокрим.

Без доступу кисню процеси розкладання сповільнюються та стають анаеробними, що викликає неприємний запах.

Довгострокові переваги компостування виходять далеко за рамки одного врожаю. Регулярне внесення компосту покращує структуру ґрунту, роблячи його більш пухким та водопроникним. Він підвищує водоутримувальну здатність ґрунту, знижує ерозію, збагачує його мікроорганізмами та дощовими черв’яками, які активно аерують землю.