Коли в новинах йдеться про майбутнє членство України в ЄС і про вимоги, які має виконати Київ, то найчастіше згадують про "політичні" питання (демократія, верховенство права тощо).
Але реальною основою Євросоюзу є економіка.
Перш за все – спільний ринок, частиною якого Україна також прагне стати.
Нещодавно, на другій закритій експертній зустрічі в межах "Кухні євроінтеграції", у київському "Єврохабі" обговорили другий кластер переговорів щодо вступу в ЄС – "Внутрішній ринок".
"ЄвроПравда" слідкувала за розмовою і обрала найцікавіше з неї.
Про те, які зміни несе для українського бізнесу рух до членства в ЄС і чи чекати якихось винятків на цьому шляху, читайте в статті наших редакторів Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Кухня євроінтеграції: як готують переговори про спільний ринок з ЄС та чого хоче Україна. Далі – стислий її виклад.
"Внутрішній ринок" – один із кластерів, де Україна просунулася найбільше. Зокрема, вже завершена процедура скринінгу, тобто перевірки того, наскільки нинішнє законодавство відповідає європейському.
Проєкт скринінгового звіту Єврокомісії також вже готовий і чекає на розблокування процесу (блокує Угорщина).
Документ відзначає, що ЄК "позитивно" оцінює нинішнє українське законодавство у трьох з дев’яти глав цього кластера – йдеться про "Корпоративне право" (глава №6), "Інтелектуальну власність" (№7) та "Політику щодо конкуренції" (№8).
Несподівано те, що глава 1 опинилася серед "проблемних". Хоча досі "Вільний рух товарів" вважали однією з історій успіху.
Схоже, проблема у тому, що Україна раніше не приділяла цій темі системної, комплексної уваги. Є розділи глави 1, у яких ситуація суперпозитивна (наприклад, щодо стандартизації), а в частині інших питань, як-от щодо ринкового нагляду, ми лишилися "на нулі".
Також, готуючись до швидкого прогресу в період "після вето Угорщини", Україна виконала свій наступний крок – підготувала та узгодила з ЄС проєкт української переговорної позиції. На закритій дискусії у "Єврохабі" урядовці з гордістю розповідали, що цей документ підготовили надзвичайно швидко, лише за два тижні.
І хоча вступ до ЄС не передбачає можливості вільного вибору виконання умов членства, мінімальна "гнучкість" все ж є.
Київ спробував витиснути максимум з правил розширення Євросоюзу (запросив певні відтермінування та відступи), але зіткнувся з тим, що це не проходить навіть перший фільтр – попередні консультації з Брюсселем.
Тож ЄС переконав Україну змінити свою переговорну позицію.Відхилення від повної адаптації норм ЄС мають бути винятком, який має тверді підстави.
І це не всі виклики для України.
Левову частку української "переговорної позиції" складає опис того, які саме норми права ЄС Україна має перенести у своє законодавство і коли це станеться.
Саме із цим "коли" пов'язана проблема через наявність воєнного стану.
Тут вдалося знайти компроміс із ЄС: Україна має ухвалити необхідне для вступу законодавство, але в окремих випадках може не зазначати, коли конкретно воно набуде чинності.
Цей підхід дозволив поки що обійти дуже токсичну для України тему – продаж землі сільськогосподарського призначення іноземцям.
А український бізнес ставиться до змін без паніки, але й без ейфорії.
У бізнес-асоціаціях попереджають, що для ефективного переходу до стандартів технічного регулювання ЄС, Україні потрібно забезпечити достатню кількість лабораторій та сертифікаційних центрів.
Загалом український бізнес особливо не боїться конкуренції з європейським бізнесом в Україні, оскільки свій ринок Україна відкрила ще 2008 року під час вступу до Світової організації торгівлі. А гарантії стабільності доступу на ринок ЄС українським виробникам дійсно потрібні.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Кухня євроінтеграції: як готують переговори про спільний ринок з ЄС та чого хоче Україна.
