Економіка Росії розбалансована. Рекордні воєнні видатки, низькі ціни на енергоносії та вичерпання Фонду національного добробуту роблять свою справу. Макроекономічні індикатори вказують на початок стагфляції в російській економіці.
Після початку вторгнення в Україну всередині російської економіки виник масштабний фронтовий попит, який поглинає великі обсяги матеріальних та людських ресурсів. Поглинає непродуктивно, оскільки ці ресурси просто "спалюються".
Упродовж 2021-2024 років видатки федерального бюджету РФ на оборону та безпеку зросли втричі: з 5,91 трлн руб. до 16,2 трлн руб. У 2025 році вони вийдуть на рекордний обсяг – близько 20 трлн руб., враховуючи динаміку перевитрат федерального бюджету за січень-серпень.
У 2025 році РФ витратить на війну понад 9% ВВП або 47% видатків свого бюджету, що вище, ніж в останні роки існування Радянського Союзу. При цьому доходи РФ значно просіли через зниження цін на енергоносії. Експорт країни за січень-липень 2025 року знизився на 5,1% порівняно з аналогічним періодом 2024-го: із 135 млрд дол. до 119 млрд дол.
Перед початком війни Росія створила "фінансову подушку" – Фонд національного добробуту (ФНБ). Проте його ліквідна частина за останні три роки зменшилася із 142 млрд дол. до 40 млрд дол. Утім, цей залишок – переважно в юанях та підсанкційному золоті.
Як наслідок загальноекономічний баланс у Росії порушився і така гостра форма цього дисбалансу доходів та видатків склалася саме у 2025 році. Безслідно для економіки це минутися не може.
Доступні дані показують різке скорочення виробничої активності росіян. ВВП Росії в липні 2025 року зріс на 0,4% відносно липня попереднього року, хоча у 2023-2024 роках зростання становило 4,1% та 4,3% відповідно.
Хоча переробна промисловість ще зростає (на 0,8% проти 5,6% у 2024 році), проте вперше в "мінус" вийшло виробництво в цивільних секторах: харчовій, легкій та деревообробній промисловості. На 3,3% впало виробництво в металургії, на 3,2% менше випущено енергетичного обладнання, на 8,2% – будматеріалів. Падіння останнього показника пов'язане із згортанням пільгової іпотеки, а металургії – із санкціями та уповільненням будівництва.
Причина скорочення промисловості – війна та високі воєнні видатки, яким приноситься в жертву цивільна економіка. Навіть військово-промисловий комплекс (ВПК), попри високі бюджетні видатки, у рази сповільнив зростання. Наприклад, у січні-липні 2025 року виробництво хімічних речовин (зокрема, вибухівки) упало на 0,1% (хоча рік тому зростало на 3,3%), комп’ютерів та електроніки зросло на 14,9% (проти 27,2%), автотранспортних засобів (зокрема, вантажівок та легкої бронетехніки) упало на 17,8% (рік тому виробництво зростало на 19,5%).
Отже, навіть накачані воєнними замовленнями сектори економіки сповільнюються. З іншого боку, це ілюстрація "байки" про успішне імпортозаміщення в Росії після виходу звідти частини західних компаній.
У січні-серпні 2025 року видатки федерального бюджету РФ зросли на 21% (з 23,1 трлн руб. до 27,9 трлн руб.). Водночас доходи зросли лише на 3% до 23,7 трлн руб. переважно завдяки не нафтогазовим надходженням. Як наслідок, у Росії виник небачений за останні десятки років бюджетний дефіцит, який за вісім місяців 2025 року досяг 4,2 трлн руб. або 1,9% ВВП – у чотири рази більше, ніж за аналогічний період 2024 року.
При цьому в Росії більше нема заощаджень у вигляді ФНБ, які могли б компенсувати дефіцит. Тож наразі це роблять, випускаючи облігації федеральної позики (ОФЗ). Їх купують переважно банки, для чого залучають кошти від Центробанку РФ через механізм РЕПО. Отже, ЦБ фактично здійснює емісію для покриття дефіциту. Наразі щотижневі обсяги РЕПО становлять майже один трильйон рублів.
Оскільки темп росту доходів російського бюджету втричі нижчий за офіційну інфляцію, то купівельна здатність цих коштів суттєво знизилася. Аби зберегти реальні воєнні видатки, російська влада збільшила їхню частку до 48,5% – майже половини всього бюджету.
Коли російська влада говорить про зростання доходів населення, то оперує офіційним, імовірно, заниженим показником інфляції. Хоча він становить 9,05% в річному вимірі, проте альтернативні розрахунки вказують, що реальна інфляція у 2025 році сягнула 25,6%, а найчутливіші для населення споживчі продукти подорожчали на 32%. При цьому номінальне зростання зарплат значно нижче за реальну інфляцію, що говорить про стійке зниження купівельної спроможності населення.
Про збідніння росіян говорить і низка соціологічних досліджень. Одне з них вказує на збільшення в домогосподарств частки коштів, які вони змушені витрачати на товари першої потреби. Цей показник зріс з 69% у 2023 році до 86% у 2025 році. Інші повідомлення вказують на різке падіння купівлі в Росії побутової техніки, електроніки та автомобілів, на зростання комунальних тарифів на 35-45% залежно від регіону та про черги за пальним, дефіцит якого виник попри зростання цін.
Найбільше погіршився економічний стан тих росіян, які не дотичні до війни. Так, якщо контрактний найманець отримує до 5 млн руб. на рік (разом з "підйомними"), то доходи основної маси населення становлять 500-700 тис. руб. на рік. При цьому частка населення, дотичного до війни (наймані солдати та працівники ВПК із сім’ями), становить близько 20% від усіх мешканців Росії.
Ігри з монетарними інструментами можуть легко завести Росію до стагфляції або гіперінфляції. Зрештою, уже зараз реальна російська інфляція – у зоні галопуючої.
Очевидно, що це розуміє макроекономічний блок російської влади, тому застосовує окремі елементи жорсткої монетарної політики у вигляді високої облікової ставки (донедавна – 20%) та завищеного курсу рубля (донедавна – 80 руб. за дол.). Разом з цим російському Центробанку доводиться продовжувати емісію рубля для фінансування воєнних видатків. Відтак грошова база зростатиме без відповідного покриття товарами та послугами.
У 2022-2025 роках грошова широка маса в РФ зросла на 58,1%, а ВВП – лише на 8,4%. Порівняння навіть офіційних показників демонструє велике випередження темпів зростання грошової маси над доданою вартістю в економіці, яку вона обслуговує. При цьому існують підозри, що темп росту економіки був не таким високим, а можливо – навіть від'ємним.
Низькі темпи зростання ВВП та промисловості на тлі високої реальної інфляції – це визначення стагфляції. Обираючи між гіперінфляцією та стагфляцією, Центробанк Росії поки що зупинився на останній як на "меншому злі". Проте в умовах стагфляції здійснювати масштабні воєнні видатки без катастрофічних соціально-економічних наслідків неможливо.
Виходом з кризи мало б стати залучення більшої кількості працівників до продуктивної діяльності, збільшення їхньої купівельної спроможності та насичення ринку товарами. Проте для Росії цей шлях заблокований, допоки триває війна.
Українська економіка має такий же воєнний попит, який вимагає величезних ресурсів. Усі податки, які генерує економічна діяльність, ідуть на покриття воєнних видатків. Темпи зростання ВВП невисокі, близько 1% за перше півріччя.
Однак між економіками України та Росії є принципова відмінність. Україна отримує макрофінансову допомогу від Євросоюзу та інших союзників, а Росія платить ренту Китаю, який урятував її експорт, але отримав за це низькі ціни на сировину та напівфабрикати. Імовірно, Росія прагне залучити макрофінансову позику, але їй важко знайти іншого контрагента, крім Китаю, який на це погодиться.
Отже, Україна може опиратися на широку фінансову підтримку ззовні, а Росія – лише на власні економічні ресурси. Це робить конструкцію української економічної стійкості міцнішою.
Час грає проти економіки Росії. Тінь стагфляції та продовження санкцій – це "ідеальний шторм", який уже невдовзі може там початися. До цього додається ще один фактор: удари ЗСУ по нафтохімічній галузі. Соціально-економічні наслідки від розпалювання війни для росіян уже наступили.
