Гвардієць на псевдо Судак – водій-санітар із вінницького підрозділу Національної гвардії України. Він вивозить поранених із найгарячіших ділянок фронту. Його історія про витримку, команду та щоденну боротьбу за життя.

У Військовій частині 3008 Національної гвардії України розповіли, що до війни чоловік працював охоронцем в Києві та виховував трьох дітей. Та з початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. За його плечима декілька ротацій у зону бойових дій. Але найбільше у пам’яті відбилась робота на фронті під час першого відрядження.

«Пригадую, як тільки заїхав у зону виконання бойових завдань, спочатку було ніяково: не знаєш тут нічого, все нове, відчувався страх, тривога. Але треба виконувати завдання, тому береш і робиш», – зазначає Судак.

Вибухи лунали цілодобово, а відпочинок зводився до обслуговування машини, заправки, підготовки їжі та запасів медикаментів. Але найбільше тримала підтримка побратимів.

«Одного разу я був виснажений і мав готуватися до виїзду, а побратим підійшов і сказав: «Брате, перепочинь, я можу ще раз. Наберись сил, далі поїдеш вже ти». Це – сила справжньої команди», – підкреслює нацгвардієць.

Його екіпаж спеціалізувався на інтенсивній терапії. Особливо важкими були дні потужних штурмів, коли виїзди не припинялися цілодобово.

«Важко, але хлопцям в окопах точно не легше. У такі моменти ресурс знаходиш сам, бо розумієш важливість своєї роботи і її ціну – життя людини», – розповідає гвардієць.

Небезпечних ситуацій вистачало. Одного разу просто під час евакуації екіпаж опинився під атакою ворожого дрона.

«Їдемо, у швидкій поранені, попереду броньована машина. Побратим каже: «Дивися, хрест у небі». Я бачив Ланцет на фото, а тут вперше наживо. У мене 160 на спідометрі, дивлюся – броньовик мене обганяє. Адреналін б’є через край», – пригадує боєць.

Були й інші випадки, коли від нього залежало не тільки власне життя, а й життя поранених та команди медиків.

«Якось уночі ледве оминув танк, що перегородив дорогу. Коли доставив поранених, зняв руки з керма, і вони почали трястися. Зрозумів, що лихо ледь оминуло, але головне – людей врятували», – ділиться гвардієць.

У цих поїздках він бачив і силу своїх командирів, які навіть у критичному стані залишалися лідерами.

«Якось віз пораненого: уламок перебив ногу, травма грудної клітки, а він у шоломі з уламком сидить і керує боєм з планшета. Він не думав про себе – тільки про підрозділ. Я пишаюся тим, що везу цих героїв, допомагаю воїнам, які захищають моїх дітей, мою Батьківщину. Та я готовий їх на руках нести», – наголошує водій.

У підрозділі НГУ кажуть, що за свій внесок у порятунок людей Судак відзначений державною нагородою – медаллю «За врятоване життя».

Він – не герой із телевізора. Він – герой дороги. Спокійний, зосереджений, але з неймовірною внутрішньою силою. Його щоденна місія – рятувати тих, хто рятує Україну.

Вінниця.info, фото – зі сторінки військової частини