Відкритий чемпіонат США з тенісу прямує до свого завершення. Скоро визначаться й отримають заслужені призові чемпіони в одиночних і парних розрядах. Організатори турніру разом із нью-йоркським бізнесом підрахують доходи від проведення US Open 2025.
Саме час для того, щоб згадати історію американського мейджору, його найвизначніші події за більш ніж 140 років проведення. Особливу увагу звернемо на фінансову складову змагання, призовий фонд якого поточного року став найбільшим за всі часи серед тенісних турнірів.
Гра з м’ячем і ракеткою під назвою теніс (чи лаун-теніс, як його йменували у 19 сторіччі) була винайдена у Британії в 1874 році. В 1877-му був проведений перший турнір, який з часом став культовим. Так, Вімблдон.
Дуже швидко новітня гра розповсюдилася по всьому світу. У США, за даними вченого Дігбі Балтселла, до 1880 року в теніс грали приблизно у 30 ексклюзивних клубах, здебільшого на сході країни, а також у Сан-Франциско, Чикаго та Новому Орлеані. Вже тоді гра вважалася дуже недешевим задоволенням.
Створення організації, яка б займалася проведенням змагань з тенісу, було справою часу. Уже в 1881 році близько 100 осіб, що представляли 33 клуби, зібралися у нью-йоркському готелі Fifth avenue й заснували Національну організацію лаун-тенісу США (USLTA). Було розроблено устав, обрано президента та скарбника організації. Літера L (лаун) зникне з назви лише у 1975 році.
З 31 серпня по 3 вересня 1881-го на трав’яних кортах казино Newport в однойменному місті відбувся перший Національний чемпіонат США. Проводився він тільки у чоловічому одиночному та парному розрядах, а брати участь у змаганні могли виключно американці, представники клубів, які входили в USLTA.
Першим чемпіоном став 20-річний Річард Сірс. І не тільки першим, адже тенісист виграв сім турнірів в одиночному розряді поспіль, завершивши кар’єру на US Open непереможеним. До того ж, Сірс завоював шість титулів у парі. На жаль, після таких успіхів Річард вимушений був повісити ракетку на цвях через травму.
Призовий фонд першого турніру складав 75 доларів, з яких 32 отримав чемпіон Сірс. На той час чималі гроші.
Змагання у жіночому одиночному розряді та міксті стали проводитися на чемпіонаті США з 1887 року. У 1889-му додався жіночий парний розряд.
Цікаво, що з 1884 до 1912 року чемпіонам було значно простіше захищати минулорічний титул, адже вони одразу виходили в фінал, де зустрічалися із переможцем турніру претендентів. Схоже на сучасні шахи. Зрештою, все ж зупинилися на звичній для нас олімпійській системі.
Зазначимо, що змагання проводилися в різних локаціях. Наприклад, у 1887 році чоловіки грали одиночку в Ньюпорті, а пару – в Нью-Джерсі. Всі ж інші розряди виступали у Філадельфії. Трохи докладніше про це поговоримо нижче.
Теніс швидко набував популярності у світі. У 1913 році було засновано Міжнародну федерацію лаун-тенісу (ILTF), до якої через розбіжності в поглядах американська USLTA одразу не приєдналася. Тому до трьох найбільших турнірів, які називалися тоді "чемпіонатами світу" американські змагання не були включені, попри їхню чималу популярність.
З початку 20 сторіччя на Національному чемпіонаті США дозволили виступати іноземцям. Норвежка Моле Меллорі у період з 1915 по 1926 роки стала восьмиразовою переможницею турніру, і цей її рекорд досі залишається не побитим серед жінок.
Нарешті, у 1923 році Національний чемпіонат США увійшов до складу чотирьох головних тенісних турнірів сезону. В той час вони мали назву "офіційні чемпіонати", зараз ми знаємо їх як Grand Slam.
Відзначимо, що чемпіонат США, на відміну від трьох інших найбільших змагань, не припинявся під час Першої та Другої світових воєн. Навіть епідемія ковіду вже у наш час не стала причиною скасування турніру.
Популярність тенісу росла значно швидше за його рівень. Найбільшою проблемою гри до 1968 року був розподіл гравців на любителів, професіоналів та напівпрофесіоналів, які заробляли гроші, роз’їжджаючи світом з так званими тенісними турне.
У "офіційних чемпіонатах" мали право брати участь виключно любителі. Вони отримували відносно невеликі призові, що спричиняло відтік гравців у професіонали. Щоб залишати найкращих тенісистів у любителях, організаторам доводилося йти на хитрощі. Наприклад, платити гравцям замість гонорарів суттєві "компенсації" вартості дороги, проживання, харчування й т.д.
Призовий фонд чемпіонату США у першій половині 20 століття зростав, але повільно. Переможець турніру 1900 року отримав 200 доларів, а 1950-го – 4000. Різниця у 20 разів. Тріумфатор же 2000 року став багатшим на 800 000 доларів, тобто, вже у 200 разів більше, ніж пів століття тому.
В чому справа? У настанні Відкритої ери.
У 1968 році асоціація лаун-тенісу Британії (LTA) зрівняла в правах любителів і професіоналів. Їхній приклад наслідували всі інші. Розпочався золотий вік тенісу. Золотий у прямому сенсі слова.
Спортсмени нарешті змогли офіційно заробляти на життя своєю діяльністю. Найкращі тенісисти планети отримали можливість змагатися один проти одного на всіх турнірах, а вболівальники – спостерігати за цим захопливим видовищем.
Плюс до всього стрімкими темпами розвивалися засоби зв’язку, особливо телебачення. Як наслідок, доходи і гравців, і організаторів змагань полетіли в космос.
Призовий фонд US Open у 1968 році склав 100 тисяч доларів на всі розряди. У 1988-му він дорівнював уже 288 тисяч, а у 1998-му – 7,2 млн. американської валюти.
Поточного року організатори турніру виділили на виплати тенісистам шалені 90 млн. доларів – на 15 млн. більше, ніж минулого. Це найбільший призовий фонд будь-якого тенісного змагання у світовій історії. Переможці в одиночних розрядах отримають по 5 мільйонів кожен.
Однак часи змінилися. Таких сум тенісистам зараз уже замало. У березні 2025 року Асоціація професійних тенісистів (PTPA), одним із співзасновників якої є легендарний серб Новак Джокович, подала позов до суду до головних тенісних організацій.
Серед переліку звинувачень значиться "змова для обмеження призових". Джокович і компанія вимагають від тенісних асоціацій та турнірів Grand Slam підвищити призові фонди змагань до половини доходів від них, за прикладами північноамериканських ліг NBA та NHL.
Минулого року дохід організаторів US Open дорівнював 559,7 млн доларів, а призовий фонд турніру складав 75 млн, тобто, 13,4% від загальної цифри. Поточного сезону, попри збільшення виплат гравцям на 20%, очікується, що призові становитимуть не більше 15% від суми, заробленої USTA. Очевидно, протистояння між тенісистами та організаторами триватиме.
Основна частина доходів Відкритого чемпіонату США з тенісу надходить від спонсорських угод, прав на трансляцію, а також реалізації квитків. У звіті USTA за 2024 рік вказано, що виручка від продажу білетів склала $208,5 млн, від спонсорства – $130,5 млн, від продажу прав на трансляції – $145 млн.
Минулого року найдешевший квиток на матчі першого кола коштував $80, ціна на фінал стартувала від $450, а за VIP-місця на чемпіонських поєдинках потрібно було заплатити не менше $1500.
Матчі US Open транслюються телеканалом ESPN, який буде володіти правами до 2037 року в рамках угоди, загальна сума якої дорівнює фантастичним $2,04 млрд.
Офіційними партнерами турніру є 24 спонсори. Найдовше (більше 30 років) триває співпраця з виробником програмного забезпечення IBM. Не Вімблдон, звісно, з його 123 роками партнерства з виробником тенісних м’ячів, компанією Slazenger, та все ж.
Співпрацює USTA і з виробниками алкогольної продукції. Окремо варто виділити угоду з французькими виробниками горілки Grey Goose. Цей бренд виробляє особливий для US Open коктейль Honey Deuce, який став своєрідним символом американського мейджору.
Напій складається з чотирьох інгредієнтів: горілки Grey Goose, лимонаду, малинового лікеру та шматочків дині. Цінується не лише вміст Honey Deuce, а й склянка, в якій його подають – на ній написані імена всіх чемпіонів US Open серед чоловіків та жінок з 1968 року. Ціна напою складає $22. Тільки на продажу цього коктейлю організатори змагань заробили минулого року $12,8 млн.
За ставленням до традицій US Open можна назвати антиподом Вімблдона. На британському мейджорі намагаються максимально слідувати звичаям, що іноді доходить до абсурду. В Америці ж усе навпаки. Тут люблять усілякі експерименти й інновації.
Ми вже згадували про те, що в різні роки ігри окремих розрядів US Open проходили в різних містах та штатах. У 1915 році турнір переїхав до Нью-Йорка, в тенісний клуб West Side в Форест-Хіллз. Тим не менш, аж до 1967-го парні змагання проходили то в крікетному клубі Лонгвуд, то взагалі в штаті Массачусетс.
Є ще цікавіший момент. Від часу свого заснування у 1881 році US Open проводився на траві, поки у 1975-му через скарги гравців на якість покриття та його вплив на відскоки м’яча змагання не почали відбуватися на… ґрунті.
Конкуренцію Ролан Гаррос вдалося складати недовго, адже за три роки турнір переїхав у Флешинг Медоуз, на хардові корти, де він проводиться до сьогодні.
Зате інша інновація 1975 року спрацювала на відмінно: тоді вперше тенісні матчі почали проводитися у вечірній час за умов штучного освітлення.
А у 1973-му на US Open відбулася по-справжньому революційна зміна. Завдяки Біллі Джин Кінг, 12-разовій переможниці змагань Grand Slam в одиночному розряді, на турнірі запровадили рівні призові для чоловіків і жінок.
Роком раніше видатна американська тенісистка і феміністка здобула титул на US Open і отримала 10 тисяч доларів призових. Румун Іліє Настасе тоді за свій тріумф заробив 25 тисяч. Кінг заявила, що не виступить на домашньому мейджорі, якщо не припиниться дискримінаційна політика щодо жіночих призових. І це спрацювало! Організатори зрівняли виплати для обох статей.
Для порівняння, всі інші мейджори запровадили політику гендерної рівності тільки у 21 столітті.
У 2006 році на US Open вперше серед турнірів Grand Slam було використано систему hawk-eye для точного визначення влучання м’яча в майданчик, без якої важко уявити сучасний теніс.
Цього сезону нововведення стосувалося змішаного парного розряду. Заради підвищення цікавості до нього, змагання провели на тижні перед основним турніром. Вийшло дуже суперечливо.
Так, на центральному корті імені Артура Еша серед глядачів яблуку було ніде впасти. Адже в міксті покликали грати купу зірок світового тенісу… але одиночного розряду. Єдиний дует парників, італійці Сара Еррані/Андреа Вавассорі в підсумку й виграли змагання, а заразом і мільйон доларів призових, неймовірну суму для міксту.
Шоу, безумовно, вдалося, в цьому американці неперевершені. А ось стосовно спортивного принципу питання виникли навіть у переможців. Адже профільних парників не запросили на ігри парного розряду. Анекдот. Правда, зовсім не смішний.
Варто пам’ятати, що давні традиції – це не обов’язково замшілі догми.
Найкраще досягнення нашого тенісу за всі роки незалежності в одиночному розряді – вихід Еліни Світоліної у півфінал 2019 року. За це вона отримала 960 тисяч доларів.
У поточному розіграші далі за всіх українок пройшла Марта Костюк. Четверте коло є її особистим рекордом на американському мейджорі. За такий результат 23-річна киянка заробила 400 тисяч доларів.
Єдиний титул на US Open Україні принесла 2024 року Людмила Кіченок. Разом з латвійкою Альоною Остапенко вона стала переможницею жіночого парного розряду. Змагання дуетів є значно менш популярними, ніж одиночок, що відбивається на сумі призових. Кіченок та Остапенко отримали за титул кожна по 375 тисяч доларів.
