Відтоді як у 2021 році до календаря Формули-1 повернулася траса Зандворт, її стали асоціювати виключно з Максом Ферстаппеном.
Ще до першого чемпіонського титулу успіхи нідерландця настільки сильно підвищили інтерес до автоспорту на його батьківщині, що власники "королівських перегонів" побачили величезну фінансову перспективу в тому, щоб завітати в гості до "помаранчевої армії".
Місцеві глядачі божеволіють за своїм національним героєм, і всюди звучить "Max, Max, Max, Max, Super Max". І хоча ім'я чотириразового чемпіона світу – перше, що спливає в думках при згадці Зандворта, історія цього автодрому значно багатша: перегони тут вирували не тільки до його народження, а й ще до Другої світової війни.
Саме тому напередодні чергового Гран-прі Нідерландів варто озирнутися назад і пригадати історію цієї старої та вельми небезпечної траси, яка посіла особливе місце в серцях багатьох фанатів автоспорту.
Ще в 1930-х роках, коли перегони були розвагою безумців-ентузіастів, на міській трасі Зандворт відбувалися заїзди. Уже тоді невелике нідерландське місто почало набувати популярності серед шанувальників автоспорту.
У 1942 році мер Ван Альфен запропонував німцям побудувати мережу доріг для поліпшення транспортної інфраструктури узбережжя і проведення військових парадів. Після закінчення Другої світової війни деякі з цих вулиць були розширені.
А незабаром голова місцевого автоклубу Джон Хугенхольц запросив відомого тоді гонщика, переможця марафону "24 години Ле-Мана" 1927 року Семмі Девіса, щоб той спроєктував автодром з урахуванням ландшафту і вже прокладеного асфальту.
Цікавий факт: перший поворот, "Тарзанбохт", названий на честь місцевого фермера, який віддав свої землі під ділянку перегонового кільця в обмін на те, що його ім'я увіковічили в такий спосіб.
Так почалася історія повноцінної траси. Що ж стосується першого Гран-прі – він пройшов у Зандворті 8 серпня 1948 року. Перемогу тоді здобув Принц Біра на Мазератті. Через рік тріумфатором став Луїджі Віллорезі, а потім ще двічі "позазалікові" перегони виграв Луї Розьє.
У межах офіційного чемпіонату Формула-1 вперше приїхала до Нідерландів у сезоні 1952 року. Це був період домінування Альберто Аскарі, який впевнено виграв заїзд, а через рік повторив свій успіх.
Слід зазначити, що, як і в багатьох інших автодромів, сучасна конфігурація траси Зандворт відрізняється від тієї, якою вона була від самого початку, та залишалася незмінною з 1948 до 1972 року включно, а її довжина становила 4,195 метрів.
Перед сезонами 1973, 1979 і 1980 гоночне кільце коригувалося, проте лише мінімально. Кардинальна ж перебудова відбулася 1989 року, вже після відходу траси з Формули-1 по завершенню чемпіонату 1985 року.
За 41 рік існування "великого" кільця на ньому пройшло чимало захоплюючих гонок. Крім згаданого Альберто Аскарі, на найвищій сходинці подіуму в Нідерландах побували багато інших великих пілотів.
Найбільше заїздів у Зандворті виграв Джим Кларк – цілих чотири. У 1975 році вперше підняв над своєю головою кубок за перше місце Джеймс Хант. А 1985 року свою останню перемогу в кар'єрі здобув Нікі Лауда.
Що ж стосується рекорду траси під час гонки – 1:16,538 – його поставив легендарний "Професор" Ален Прост, який вигравав Гран-прі Нідерландів у 1981 і 1984 роках.
Як це часто згадується в різних історичних оглядах, "королівські перегони" в минулому мали значно менший рівень безпеки, через що важкі травми і смертельні випадки були звичною справою. Свій список трагедій є і у траси Зандворт. Два таких сталися під час офіційних сесій Гран-прі Формули-1.
У 1970 році британський пілот Пірс Карідж на 23-му колі втратив контроль над болідом. Машина вилетіла з траси і спалахнула після того, як кілька разів перекинулася, зачепивши захисну сітку.
Оскільки кузов був виконаний із магнієвого сплаву, вогонь довго не вдавалося загасити. Однак розслідування показало, що це мало що змінювало: гонщик загинув ще під час перевороту – від удару колесом власної машини.
Трагедія 1973 року набула куди більшого розголосу. На восьмому колі перегонів непоправне сталося зі ще одним британцем – Роджером Вільямсоном, який вперше вийшов на старт основного заїзду Формули-1. Втративши керування, він врізався в огорожу, болід перекинувся і спалахнув.
Девід Перлі, який проїжджав повз, миттєво вирішив пожертвувати своєю гонкою, щоб спробувати врятувати колегу, який потрапив у біду.
Він кілька разів намагався перевернути машину назад, потім вихопив вогнегасник з рук працівників траси і відчайдушно намагався допомогти Роджеру. Але, на жаль, усе виявилося марним – Вільямсон загинув, задихнувшись від диму.
У середині 80-х почала виникати проблема: багатьом місцевим жителям заважав шум, створюваний автодромом. Керівництво траси ухвалило рішення перенести південно-східну частину гоночного кільця від прилеглого житлового масиву.
У січні 1987 року цей план перебудови було схвалено радою Північної Голландії. Але всього за кілька місяців компанія, що здійснювала комерційне управління трасою, збанкрутувала – і це ледь не поставило хрест на існуванні треку Зандворт як такого.
Однак незабаром з'явився новий фонд Stichting Exploitatie Circuit Park, який зумів провести реконструкцію автодрому. Влітку 1989 року було відкрито коротку конфігурацію завдовжки лише 2,526 метра – скоріше тимчасову клубну трасу, ніж місце для повноцінних перегонів.
А в середині 90-х було ухвалено рішення відродити велич Зандворта, і почалася ще одна масштабна перебудова автодрому – цього разу відповідно до міжнародних стандартів Гран-прі. Новий проєкт було завершено 2001 року.
У підсумку вийшло вельми компактне кільце для перегонів: з одного боку, воно повинно було мінімально заважати жителям міста, а з іншого – довжини в 4,307 метрів уже було достатньо навіть для проведення етапу Формули-1. Здебільшого це вже був той трек, який ми знаємо сьогодні.
Однак "королівські перегони" не поспішали повертатися в Зандворт. Періодично до Нідерландів приїжджали різні молодші серії, а головними подіями світу автоспорту залишалися етапи DTM та A1GP.
До того ж попри всі оновлення, як і раніше, залишалося багато скарг з боку місцевих жителів на шум. Щось змінити могла б лише подія, яка б змінила саме ставлення до автоспорту в Нідерландах.
Сам факт дебюту 17-річного гонщика у Формулі-1 у 2015 році викликав неабиякий резонанс у глядачів. Однак це радше було приводом для жартів про вік Макса Ферстаппена. А фанати зі стажем сприймали його просто як "сина Йоса Ферстаппена – малопомітного пілота 90-х і початку нульових".
Але перемога молодшого представника гоночної династії на Гран-прі Іспанії 2016 року, в його першій гонці за основну команду Ред Булл, справила ефект бомби, що розірвалася.
Уперше на подіумі "королеви автоспорту" зазвучав гімн Нідерландів, а у Формулі-1 миттєво з'явилася нова "висхідна зірка". В одну мить рідна країна гонщика немов захворіла на автоспорт. З'явилася вже згадана пісня "Max, Max, Max, Max, Super Max", а на майже всі етапи чемпіонату почала їздити "помаранчева армія", що підтримує свого улюбленця.
Нові успіхи Ферстаппена-молодшого лише підкріплювали цей ажіотаж. Відтоді стало питанням часу, коли ж до календаря чемпіонату повернеться Зандворт.
Чекати довелося недовго: 14 травня 2019 року було оголошено, що у 2020-му має відбутися Гран-прі Нідерландів, після того як трасу злегка модернізували, привівши її до сучасних вимог безпеки.
Однак уже через рік пандемія змінила весь календар: "ковідний" чемпіонат 2020 року пройшов за незвичним графіком, і повернення Зандворта перенеслося на сезон 2021.
"Гран-прі Макса Ферстаппена" – саме так багато глядачів прозвали етап у Нідерландах, починаючи з чемпіонату 2021 року. У тому сезоні перший номер Ред Булла вів запеклу битву з Льюїсом Гамільтоном за титул, а на домашній гонці головними переслідувачами Макса передбачувано стали два пілоти Мерседеса.
Але перед рідними трибунами Ферстаппен був просто нестримний: він упевнено мчав небезпечною трасою, яка не прощає помилок і де відбійники розташовані дуже близько до краю асфальту.
Гамільтон намагався не відставати, але нідерландець холоднокровно контролював відрив від британця. Після 72 кіл заїзду, під бурхливе захоплення місцевої публіки, Макс здобув перемогу. А під час подіумної церемонії гімн Нідерландів звучав у живому вокальному супроводі.
У сезоні 2022 року Ферстаппен повторив успіх на домашній трасі, а потім додав ще один виграш у дощовому трилері 2023-го. Відтоді у багатьох уболівальників виникло стійке відчуття, що гонщик просто непереможний у себе на батьківщині.
Однак у чемпіонаті 2024 року ситуація все ж змінилася. У другій половині сезону Ред Булл почав безнадійно поступатися Макларену у швидкості. Звісно, Ферстаппен відчайдушно намагався потішити своїх фанатів та навіть вирвався в лідери після чудового старту, проте підвищене зношення шин не дозволило йому стримати Ландо Норріса.
Більшість перегонів першої половини нинішнього сезону пройшли під тотальним домінування Макларена. Лише зрідка пілоти інших команд кидали їм виклик у боротьбі за перемогу. Але одним із таких гонщиків якраз є Ферстаппен – Макс виграв заїзди на Сузуці та Імолі, а також лише через спірний штраф не зміг повторити успіх на Гран-прі Саудівської Аравії.
Слід також зазначити, що дуже багато глядачів, згадуючи минулі роки, сподіваються на те, що літня перерва хоч щось змінить у розстановці сил. Однак більшість експертів мають зворотну думку – що помаранчеві боліди так і продовжать домінувати.
Також, не варто забувати і про погоду. Синоптики перед майбутнім етапом відзначають серйозну ймовірність опадів, що вже стало темою для обговорення – адже клімат у Нідерландах вкрай примхливий. Місцеві жителі навіть жартують, що у них існує всього два стани природи: або вода вже ллється з неба, або ось-ось почне.
Для Макса Ферстаппена така перспектива може виявитися на руку: слизький асфальт здатен нівелювати відставання машини у швидкості та подарувати йому шанс втрутитися в боротьбу за найвищі позиції.
