Днями у ЗМІ вийшов сюжет, який я змушений прокоментувати.

Такі сюжети, однозначно, розбавляють нашу рутинну і системну роботу згідно Контракту FIDIC, Тендерного завдання, Правил закупівель ЄБРР та Законів України.

Посеред коментарів офіційних представників місцевого самоврядування, представника польського підрядника, голосу за кадром та «автора за кадром» прозвучали кілька безпідставних тверджень на які я змушений відреагувати, для того, щоб мешканці Львова почули і точку зору команди, що захищає їхні інтереси. Спробую це не перетворити на лонгрід, але як вже вийде.

У сюжеті одного зі ЗМІ йдеться про:

«Від самого початку проект підприємства був приречений, у нього не закладалися реальні технічні та фінансові основи, а всі подальші коригування лише поглиблювали кризу. Постійні зміни концепцій, поява нових черг будівництва, та нескінченні доопрацювання вимагали залучення додаткових коштів і відтерміновували запуск заводу»

З самого початку Стратегію поводження з твердими побутовими відходами для м. Львова та Технічну документацію на тендер розробляли відомі європейські консалтингові компанії французька Egis та литовська Hidroterra відповідно. Погодження таких масштабних документів відбувалося міжнародними фінансовими установами, в тому числі ЄБРР, які визнали їх достатньо авторитетними, щоб надати позику і надати грант (читай - подарувати) обладнання на 10 млн євро. Тому, на наш скромний погляд, «технічні на фінансові основи», що стали базою для Контракту є достатньо обґрунтованими.

Контракт FIDIC (Жовта книга у редакції 1999 року) функціонує за принципом «Проектуй і Будуй», тому у Підрядника ключовий вплив на технічні рішення, щоб збудувати завод з рішеннями, що відповідають вимогам замовника та державним будівельним нормам. За весь період дії Контракту, ЛКП «Зелене місто» не просило жодних змін у концепціях, технічних чи технологічних рішеннях, за винятком передбачення в складі комплексу укриття (споруди подвійного призначення) для працівників, потреба в якому виникла у зв’язку з початком повномасштабної війни. Тому, жодних додаткових коштів за цей період за внесення змін у проектно-кошторисну документацію Замовником не було витрачено.

«Останнім додатком до угоди було передбачено кошти на індексацію підряднику, оскільки ціни вже змінилися»

Індексація була передбачена в Тендерній документації та Контракті з самого початку. У березі 2024 року Львівська міська рада погодила її нарахування та виплату, а Додатковою угодою 9 у листопаді 2024 року сторони домовилися про обмеження суми такої індексації.

«Зробити вертикальне планування території, влаштувати під’їзні шляхи, облаштувати тимчасові дороги, винести старі інженерні мережі електропостачання, водопостачання, каналізації. Підвести нові тимчасові інженерні мережі. Але нічого з цього зроблено не було. Польський підрядник змушений був зробити все власним коштом, витративши понад один мільйон євро»

З однієї сторони – підготовчі роботи виконані, усі можливі аудити по факту виконання цих робіт на комунальному підприємстві уже проходили, будівельний майданчик використовується уже чотири роки, по тимчасовій дорозі їздять вантажівки і будівельна техніка, електроенергією Підрядник користується і відшкодовує нам її споживання. З іншої сторони – є голослівна заява Підрядника, що він на це витратив один мільйон євро, та не має на це жодного належного підтверджуючого документу. Висновки робіть самі.

«Це була дуже погана територія, було багато сміття на території цього об’єкта, ми все це мусили десятками тисяч кубометрів вивозити, замінювати грунт, робити додаткове паліювання, укріплення ґрунту. Усі ці непередбачувані роботи, додаткове паліювання контрактом досі не враховані, попри запевнення інвестора, що все це буде враховане. Це не враховано»

На етапі тендеру, кожен з учасників був на майданчику, щоб ознайомитися з територією на місці, та в Тендерній документації було зазначено, що «територія ділянки схильна до значних затоплень». Тому надаючи свою пропозицію та підписуючи контракт за уже згаданим принципом «Проектуй і Будуй» Підрядник мав врахувати особливості місцевості. Ну і ще – жодного належного підтверджуючого документу про «мусили десятками тисяч кубометрів вивозити, замінювати грунт» Підрядник не надав.

«Директори комунального підприємства «Зелене Місто», що відповідали за будівельний процес, змінювалися мало не щороку, і кожен мав зв’язки то з українською то з польською стороною. Саме ж будівництво фактично почалося із суттєвою затримкою майже через чотири роки, працівників на майданчику було обмаль, тоді як польський Генпідрядник просто блокував місцевих виконавців робіт і більше часу проводив у судах ніж на самому будмайданчику».

Так виглядає, що три різні керівництва заважали Підряднику вчасно розробляти проектну документацію, вчасно будувати, вчасно забезпечувати достатню кількість працівників на майданчику, казали не допускати виконавців, що мають виконати роботи, що по Контракту є відповідальністю Замовника… Хвилинку… а точно все саме ТАК?

І ще – по цьому Контракту, не було ЖОДНОГО судового засідання!!! Відбулася одна передсудова переговорна практика, яка, на наш погляд, не відповідала процедурам Контракту. Та по суті справи і по процедурі МИ надали заперечення і готуємось захищати інтереси громади в МКАС (міжнародному комерційному арбітражному суді) при Торгово-промисловій палаті України.

«І поки Львів сперечався з польським підрядником про строки затримки, обсяг витрачених грошей та суми боргів, очевидною стала зовсім інша арифметика. Навіть, після запуску завод не вирішить всіх проблем. На кожні 100 тонн відходів припадатиме 15 тонн післяобробних залишків, які доведеться так само захоронювати на чужих полігонах, адже свого львівська громада не має»

Строки та суми – один з основних критеріїв будь-якого Контракту, які є прямими інтересами громади, тому їхнє відстоювання є нашим важливим завданням. А щодо критерію – захоронення до 15% біологічно пасивних залишків, то це крайня межа, яка зумовлена об’єктивними підставами – не усі відходи можна повторно використати.

«Не складається у Львова і з проектом RDF палива, яке мав виробляти новий завод»…

«Як виявилося “Зелене місто” навіть не акцептувало, цього пакету в рамках цього контракту, який підписаний, в рамках тих грошей які виділило зараз місто для завершення усіх робіт, RDF палива у нас не буде»…

«Між тим RDF паливо могло мати економічну цінність, його планували постачати на львівські підприємства, зокрема цементні заводи, які спалюють зараз дороге вугілля та газ»…

Одним із гарантійних показників роботи Заводу, які зобов’язаний забезпечити Підрядник, є виготовлення pre-RDF. І pre-RDF, і RDF належать до альтернативних палив, що отримуються з твердих відходів. Основна відмінність між ними полягає у ступені підготовки продукту: pre-RDF є попередньо підготовленим паливним матеріалом із гарантованими показниками вологості та теплотворної здатності, тоді як RDF доводиться до параметрів кінцевого споживача (фракційність, грануляція, брикетування чи пелетування).

Альтернативне паливо з відходів найчастіше використовується цементними заводами, однак кожен споживач має власні технічні вимоги до його форми та розміру часток. Тому в гарантійних показниках Заводу передбачено виробництво не менше ніж 25% pre-RDF (Підрядником запроектовано два варіанти: 27% та 41% залежно від вологості та теплотворної здатності). Подальша доробка цього матеріалу до стандарту RDF здійснюватиметься вже відповідно до вимог конкретного покупця.

Ми не розуміємо заяви про акцентуацію якогось «пакету», і це вводить в оману громаду. Маємо Контракт із визначеними вимогами та гарантійними показниками, наведеними вище. Невиконання зазначеного параметра розглядатиметься як невиконання Підрядником своїх контрактних зобов’язань. У разі якщо гарантовані значення не забезпечені, Підрядник зобов’язаний удосконалити технологічний процес за власний кошт або компенсувати заздалегідь визначені збитки у розмірі 0,5% від ціни Контракту за кожен відсоток невідповідності гарантованим значенням.

«Виходить так, що завод будується із 2018 року і лише у вересні 2024 ми дізналися про те, що проект не передбачає усіх необхідних робіт. Тобто якщо, це подивитися візуально, то ми бачимо лише коробку самого заводу будівлі і буквально кілька метрів довкола, а під’їзні шляхи, благоустрій, мережі в тому числі електрика, відведення стічних вод, це все не передбачено проектом і на це все потрібні додаткові кошти»

«Проект знову змінили, на цій інфраструктурні роботи довелося позичати кошти в українському Ощадбанку, це ще 718 млн грн»

Ми розуміємо, що в усіх багато своїх важливих справ і не в усіх є час і можливість розбиратися в тонкощах цього Контракту, та спробуємо максимально просто і коротко прояснити ці ключові моменти:

* З самого початку Контракту, відповідно до Тендерної документації в проектно-кошторисній документації були передбачені абсолютно УСІ складові об’єкту будівництва, за винятком укриття (споруди подвійного призначення), що було додане після змін до Завдання на проектування у листопаді 2024 року.

* З самого початку Контракту, відповідно до Тендерної документації, в ньому передбачалося, що Підрядник виконає, усі роботи за винятком цілком обмеженого, конкретного переліку робіт, відповідальність і фінансування якого є обов’язком Замовника, це зокрема: зовнішні мережі електропостачання з трансформаторними підстанціями, очисні споруди на місці, внутрішньо-майданчикові мережі водопостачання до 2 метрів від будівель і споруд, прес для пресування RDF (pre-RDF), платформені ваги, автозаправні станції / офіси, майстерня, система очищення дощової води та система підживлення після очищення, наповнювач біофільтра, паркан та ворота, зовнішні мережі за межами будівельного майданчика. Кожен з цих пунктів чітко відображений в Контрактів з самого початку, усі інші роботи є відповідальністю Підрядника, за суму з якою він виграв Тендер.

«Гроші виділили, провели тендер, але будівництво інфраструктури досі відбувається зі скрипом. Польський генпідрядник не пускає переможців тендеру на об’єкт»

Найяскравішим прикладом недобросовісної поведінки Підрядника, є ситуація коли ЛМР виділила окремо кошти на зовнішні мережі електропостачання і трансформаторні підстанції, наше підприємство відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» провело тендер в системі Prozorro (який відразу підпав під перевірку ДАСУ і Антимонопольного комітету, і був визнаний законним), і підписало контракт з цим виконавцем, та Підрядник відмовився співпрацювати згідно Контракту і досі блокує початок виконання цих робіт.

«Тим часом поляки вимагають від Львівської міськради погасити всю наявну на цей час заборгованість, зокрема і за розробку нового проекту і за підготовчі роботи, які довелося виконувати замість рівненської компанії НВП Шляхбуд. З одного мільйона євро сума виросла аж до трьох, в гру вступила індексація і проценти, і все це знову доведеться погашати коштом простих львів’ян»

Якось дуже стрімко за один сюжет сума збільшилася з одного до трьох мільйонів євро. Та знову ж таки, без жодного конкретного належного підтверджуючого документу. Та й таке…

«Близько 10% вартості контракту, тобто плюс-мінус три мільйони євро нам наразі не доплатили. Ми зустрічалися з представниками нашого інвестора та міської ради, під час розмови про темпи робіт один із представників сказав, що немає динаміки, мало людей і так далі, ми відповіли – Шановні представники, ми вже понад сім місяців не отримали жодної оплати, а той співрозмовник мені відповів – З грошима кожен дурень збудує)»

Тут вже писати словами важко … далі тільки датами і цифрами, протягом згаданих семи місяців, а саме: 27.03.2025, 11.03.2025, 02.05.2025, 16.06.2025, 29.05.2025, 24.07.2025, 18.07.2025, 11.09.2025, Підряднику було перераховано сумарно 6 861 005,39 €.

«І поки польська компанія просить, ще кілька місяців, Львів готується витратити чергові мільйони на вивезення сміття на полігони інших міст, це гроші які можна використати на школи, дороги чи медицину…»

Польська компанія черговий раз просить, кілька місяців…, а ще додатково 16,5 млн євро без ПДВ і без тендерних процедур на виконання робіт, що є відповідальністю Замовника. А стосовно витрат на вивезення сміття на полігони інших міст, то ми вивчаємо можливість виставити ці санкції Підряднику додатково.

«Цей завод мав стати справжнім вирішенням проблеми Львова, натомість його будівництво перетворилося на багаторічну історію кулуарних домовленостей, переплат, конфліктів і невиправданих очікувань”… “Львівська обласна прокуратура вже виявила нецільове використання грошей під час реалізації цього постійно-змінюваного проекту. За даними слідства – лише у 2023 році за розробку нової документації сміттєпереробного заводу було переплачено близько 60 млн грн. І це виглядає лише верхівкою айсберга. Буде дивно, якщо далі не випливуть інші подробиці кредитних витрат, які місто повертатиме коштом громадян, адже саме львів’яни, а не чиновники та підрядники розплачуватимуться за чужу безвідповідальність»

Ми розуміємо, що Підрядник хоче уникнути штрафних санкцій за суттєве протермінування виконання своїх зобов’язань стосовно подачі проекту на експертизу та передачі Замовнику проекту відповідно до Контракту, тому постійно посилається на змінюваність проекту. Та насправді в Завданні на коригування проектно-кошторисної документації та ЄДЕССБ усе чітко видно.

Стосовно оплати згаданих близько 60 млн грн, можемо припустити, що мова про частину з 1,992 млн євро, що в Контракті передбачені по розділу Інженерія та проектування. Нам також буде цікаво зрозуміти, а в чому суть такого порушення, коли/якщо справу передадуть до суду.

показати всі приховати