Другий за значимістю європейський континентальний клубний турнір – Кубок УЄФА, який згодом був перейменований у Лігу Європи – почав проводитися з сезону-1971/72. При цьому старт його дебютного розіграшу був затьмарений трагедією 54-річної давнини, про яку вже мало хто пам'ятає.
Одну з пар на першій стадії турніру, в 1/32 фіналу, склали тоді ПСВ (Ейндговен), четверта команда Нідерландів за підсумками попереднього сезону, та бронзовий призер чемпіонату НДР "Хемі Галле". Фаворитом майбутньої двоматчевої дуелі, природно, вважався досвідчений нідерландський клуб, півфіналіст Кубка Кубків-1971, за який на той час грали найкращий бомбардир в історії чемпіонату Нідерландів Віллі ван дер Кейлен та майбутній знаменитий тренер Гус Гіддінк. Для клубу ж зі Східної Німеччини це була лише друга участь у єврокубках. Дебютний європохід відбувся у розіграші Кубка Кубків-1962/63 та закінчився у першому ж раунді – поразкою за сумою двох матчів від белградського ОФК (0:2 та 3:3).
Проте перше рандеву суперників на стадіоні імені Курта Ваббеля в Галле пройшло в рівній боротьбі та завершилося нульовою нічиєю. Все мало вирішитися за два тижні в Ейндговені. На жаль, але поєдинку у відповідь, призначеному на 29-те вересня 1971-го року, не судилося відбутися.
Вночі за день до гри в готелі "Silveren Seepaerd" ("Срібний морський коник") на привокзальній площі в центрі Ейндговена, де жила приїжджа команда, сталася пожежа, причиною якої став газовий балон, що вибухнув на кухні ресторану готелю на першому поверсі. Полум'я дуже швидко охопило більшу частину 4-поверхової будівлі, загрожуючи життю багатьох постояльців. Пожежні виходи, і так погано освітлені вночі, швидко заволокло димом, що максимально ускладнювало евакуацію. І в цій ситуації гравці "Хемі" взяли активну участь у порятунку мешканців готелю. Особливо відзначився капітан німецької команди Клаус Урбанчик, якому того дня завдячували життям майже десяток людей. Він прокинувся від звуку вікон, що лопаються, і швидко зорієнтувався в ситуації: разом зі своїм сусідом по кімнаті та товаришем по команді Гюнтером Рідлом він як був – у піжамі та босоніж – вискочив у коридор, і встиг врятувати з вогню кількох сусідів по поверху. При цьому сам Урбанчик, до речі, бронзовий призер Олімпіади-1964 у Токіо, отримав сильні опіки та травми (йому довелося стрибати з вікна з 8-метрової висоти), через які надалі був змушений закінчити кар'єру. Після інциденту футболіст провів чотири тижні в одному зі шпиталів Ейндговена (у якійсь момент навіть стояло питання про ампутацію правої ноги), перш ніж лікарі дозволили транспортувати його на батьківщину.
Проте одному з одноклубників Урбанчика – 21-річному півзахиснику Вольфгангу Хоффману – пощастило набагато менше. Спускаючись на зв'язаних простирадлах з вікна свого номера, молодий футболіст зірвався і через дірку в даху ресторану впав у епіцентр пожежі, задихнувшись у вогненному пеклі.
Хоча пожежники і прибули на місце вже за кілька хвилин, але змогли локалізувати пожежу лише через дві з лишком години. А на її гасіння пішов цілий день.
Із 86-ти постояльців, які перебували у готелі, 11 загинули. Ще 19 гостей отримали опіки та каліцтва після того, як у спробі врятуватись вистрибували з вікон верхніх поверхів будівлі. При цьому причина вибуху газу, через який виникла пожежа, так і не була встановлена (через що страхові компанії згодом не виплатили компенсацію потерпілим).
Окрім загиблого Хоффмана та госпіталізованого Урбанчика ще кілька гравців та співробітників "Хемі Галле" отримали опіки та отруєння продуктами горіння. У цій ситуації про проведення матчу, природно, вже не могло бути й мови, і за взаємною домовленістю представників двох клубів зустріч скасували. Східнонімецька команда відмовилася від гри та знялася з Кубку УЄФА, а ПСВ без бою пройшов у наступний раунд. Де, до речі, завдяки правилу виїзного гола обіграв за сумою двох матчів мадридський "Реал" (1:3 та 2:0). Тим часом, у більшості довідників УЄФА результатом матчу-відповіді в Ейндговені 29-го вересня 1971-го року значиться технічна поразка "Хемі" через ... неявку на гру. Погодьтеся, звучить як глузування.
Втім, матч у відповідь, нехай і в символічному вигляді, але все ж таки був зіграний. У рік 35-річчя трагедії, у квітні 2006-го, ПСВ приїхав до Галле на товариський поєдинок з ФК "Галлешер" (так став називатися "Хемі" після злиття чемпіонатів ФРН та НДР у 1990-му році). Одним із ініціаторів проведення цієї гри став Гус Гіддінк, який тренував на той час "червоно-білих". Перед матчем зірковий наставник гостей зустрівся з Клаусом Урбанчиком, який працював у "Галлешері" скаутом, і вручив йому іменну футболку ПСВ, сказавши при цьому: "Тоді, у 1971-му, ти був набагато кращим за мене".
Щодо самої гри, то вона закінчилася цілком очікувано: чинні чемпіони Нідерландів, навіть не надто напружуючись, здобули велику перемогу над представником однієї з регіональних ліг Німеччини – 3:0. А після матчу Урбанчик звернувся до всіх присутніх, серед яких був і Отто Хоффман, батько Вольфганга Хоффмана: "Ми були небагатою, але дуже дружною командою. Розлучити нас змогла лише жахлива трагедія. Цінуйте життя і пам'ятайте: у житті є речі набагато страшніші за поразку у футбольному матчі".
