Мати-героїня Людмила Кушнір з Шаргородської громади на Вінниччині втратила на війні двох синів — В’ячеслава та Євгенія. Вони виросли у багатодітній сім’ї, де панували любов до людей та України.
Історію жінки про віру в Україну попри важку біль втрат, опублікувала Вінницька ОВА.
Старший В'ячеслав вступив до полку «Азов», змінивши чернечий одяг на військовий стрій. Другий син Євгеній з перших днів війни допомагав захисникам, а згодом теж поповнив лави азовців.
«Він мав прагнення й пішов вчитись на священика. Мріяв спасати людські душі», - каже мама про В’ячеслава, який після Революції Гідності вирішив не спасати не лише душі, а й тіла. Він долучився до «Азову» ще до початку повномасштабної війни.
У 2017 році В’ячеслав боронив країну на Світлодарській дузі, отримав два поранення. Після лікування повернувся у стрій. На другий день повномасштабної війни підрозділ, яким керував молодший сержант разом з побратимами прорвався до напів оточеного Маріуполя та з мінімальними втратами дістався «Азовсталі».
В’ячеслав загинув від кульового поранення під час прориву на «Азовсталь» 15 квітня 2022 року, прикриваючи собою побратимів.
Його брат Євгеній на той час був у Польщі, але після загибелі брата повернувся в Україну й підписав контракт із ЗСУ.
Євгеній загинув під час артилерійського обстрілу у Донецькій області 26 березня 2025 року.
«Вони були відкриті, щирі, мали багато друзів», — так згадує про синів Людмила Кушнір. Обидва з дитинства любили спорт, а В’ячеслав ще й грав на гітарі та писав вірші.
«Живи. Радій життю. Цінуй його.
У нашому маленькому житті дається нам не так уже й багато.
Цінуй найважливіше, маму й тата,
Весь час героєм бути неможливо,
Проте людиною залишитись тобі завжди під силу», - зачитала вірш В’ячеслава його мама.
Втрата двох синів стала для матері раною, яка ніколи не загоїться. Сьогодні вона поруч із тими жінками, які втратили найдорожче і разом долають біль, підтримуючи одна одну.
Ще один із синів Людмили Кушнір нині на передовій. Мати щодня молиться за нього, а сили для життя знаходить у родині. Разом з чоловіком пані Людмила народила та виростила шестеро дітей.
«Мої сини - такі сильні, то чому маю бути слабкою», - каже Людмила Кушнір.
Її історія - це біль втрати і водночас незламна віра в Україну.
Вінниця.info, фото Вінницької ОВА