Будівля театру була споруджена 1962 року як кінотеатр «Космос» (архітектор Віталій Леонтійович Юдін). У 1982 році місто передало її колективу театру, приміщення переоблаштували на «Театр у фоє» — першу малу сцену тогочасного Києва та України.
Так з’явився перший театр на київському лівобережжі — Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. В ті часи, звісно, про інклюзивність чи безбар’єрність не йшлося, тому будівля не була адаптована для відвідування маломобільними групами населення. Однак у закладі вирішили змінити ситуацію.
Упродовж двох останніх років у Театрі на Лівому березі створювали безбар’єрний простір. Відтепер глядачі мають змогу користуватися спеціалізованим ліфтом, доступом до основної та малої сцен, спеціалізованою вбиральнею, пандусом та новою зоною відпочинку всередині театру. Це стало можливим завдяки підтримці ПриватБанку та КМДА.
«Сьогодні безбар’єрність є одним з пріоритетів міської влади, і елементи доступності, як пандуси, ліфти, таблички шрифтом Брайля, впроваджуються в усіх комунальних закладах, — зазначила заступниця голови КМДА, депутатка Київради (фракція«УДАР») Ганна Старостенко. — Це не лише питання зручності, а й право кожного мати доступ до міських послуг. Важливо, щоб безбар’єрними були й заклади культури. Театр на Лівому березі є одним з найбільш відвідуваних театрів Києва. Торік за кошти міста ми зробили вхідну групу, а наразі з партнерами відкрили прибудований ліфт. Щоб він з’явився, ми працювали понад рік.
Завдання для міста — зробити всі наші заклади культури інклюзивними. Тому по кожному закладу, як театр чи музей, є свій план забезпечення безбар’єрності, власна траєкторія інклюзивності. Хтось починає зі шрифту Брайля і спеціальних стрічок для людей з вадами зору, хтось — з інклюзивного культурного продукту, як вистава з аудіодискрипцією, хтось — з архітектурної складової. Чимало закладів культури розміщуються в будівлях, які є об’єктами культурної спадщини, що ускладнює впровадження безбар’єрності. Ми розглядаємо усі можливі варіанти та постійно шукаємо партнерів, які допоможуть пришвидшити цей процес».
Зокрема, щоб зробити вхідну групу доступною, під час капітального ремонту тут облаштували вуличні сходи, встановили поручні з неіржавної сталі, розширили дверні пройми, збудували пандус, додали поручні вздовж нього, кнопку виклику персоналу та автоматичні двері.
«Київ поступово вибудовує мережу доступності у сфері культури. Сьогодні вже понад 60% театрів столиці облаштовані пандусами, понад 30% — адаптували вистави для людей із порушеннями зору та слуху, — розповіла заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та відповідальна з питань безбар’єрності в Києві Марина Хонда. — Безбар’єрність у закладах культури — це не формальність, а знак поваги до наших мешканців.
Відкриття доступного простору в театрі — ще один крок до того, щоб культура у столиці була доступна для всіх. Цей проєкт — результат злагодженої співпраці громади, міста та соціально відповідального бізнесу».
Будівництво ліфту можливим завдяки підтримці Приватбанку, який працює над розвитком безбар’єрності як у власних відділеннях, так і в різних сферах суспільного життя.
«Завдяки цьому ми робимо нашу культуру доступнішою для якомога ширшого кола людей. Переконані, що ця ініціатива стане прикладом для інших бізнесів й мотивуватиме їх активніше розбудовувати безбар’єрність у суспільстві, — зазначила керівниця зі зв’язків із громадськістю та комунікацій ПриватБанку Олеся Жулинська. — Ми вдячні КМДА та команді театру за співпрацю, яка, сподіваюся, допоможе більшій кількості людей відкрити для себе українське театральне мистецтво не відчуваючи бар’єрів».
Це перший у Києві муніципальний театр, який став повністю безбар’єрним: від паркомісць для людей з інвалідністю до тактичної плитки, пандусів, вбиральні та зручного ліфту, який підіймає до обох сцен та зони відпочинку з вбиральнею тощо.
Це дає змогу людям з інвалідністю, людям старшого віку, військовим, що відновлюються після поранень, і всім, кому складно користуватися сходами, комфортно відвідувати вистави театру та відчувати себе частиною театральної спільноти.
Ініціаторкою створення безбар’єрного простору в театрі є його директорка-художня керівниця Олеся Жураківська, яка 2,5 роки тому захотіла втілити свою мрію в реальність.
«Усвідомлення важливості цього кроку для театру виникло дуже давно — з 2014 року ми співпрацюємо з головним шпиталем, а військовослужбовці та ветерани стали постійними гостями театру. І якщо раніше наші працівники на руках заносили глядачів з інвалідністю по сходах, то тепер театр став доступним простором для кожного, — розповіла Олеся Жураківська. — Ми прагнемо піклуватися про глядачів і хочемо зробити театр по-справжньому європейським, сучасним, безбар’єрним. Особливо тепло чекаємо на всіх, хто захищає народ України, боронячи нас від ворога».
Олеся Жураківська зазначила, що заклад співпрацює з Театром ветеранів, який показує свої вистави на малій сцені. Що стосується глядачів — військових та ветеранів — запити дуже різні: вони дивляться і постановку про сучасну війну «Погані дороги», і комедії, як «! Корсиканка», «Всі найкращі речі» чи «З цією виставою щось не так». Олеся Жураківська підкреслила, що в театрі говорять на актуальні теми, це також дуже важливо для наших ветеранів і військових.
«У глядацькій залі ми спеціально зробили перший ряд зйомним, міняли конструкції крісел, щоб було 10-12 місць для відвідувачів на кріслах колісних. Але з досвіду, хлопці люблять сидіти в проходах, для тих, хто з протезами чи на милицях, ми ставимо зручні крісла, — поділилася Олеся Жураківська. — До питання безбар’єрності ми підходимо комплексно: проходили навчання з жестової мови, етичної комунікації з ветеранами та людьми з інвалідністю, опановували культуру безбар’єрної комунікації».
На відкритті безбар’єрного простору серед гостей були присутні Уповноважена Київради з питань осіб з інвалідністю Леся Петрівська, Уповноважений Київради з питань ветеранів Станіслав Риженков, чинні військові, ветерани, представники реабілітаційних центрів для ветеранів — Tytanovi, SuperHumans, Human Titans та проєкту «ДІМ: Дитяча Інклюзивна Медіастудія», а також працівники та друзі театру.
Ольга, мама 17-річної Олесі на кріслі колісному розповідає, що зазвичай похід до театру для них з донькою був складним, адже піднятися по сходах вони могли лише з допомогою. Сама вона була в театрі і рада, що тепер відвідати його може й її донька.
Ветеран Володимир з Сумщини нині проходить у столиці реабілітацію та готується до протезування. Зізнається, що у театрі був лише раз, та й то у рідних Сумах. Сьогодні він вперше у Театрі на Лівому березі, й мріє прийти сюди знову з маленькою донечкою.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
